1 жовтня 2014 р. на засіданні Кабінету Міністрів України було ухвалено постанову «Про особливості реалізації конституційних прав окремих категорій застрахованих осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань».
Сьогодні особи, які переселилися з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, залишили роботу та місце постійного проживання і тому не можуть одержати гарантованих державою окремих страхових виплат.
Зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (в тому числі пов’язана з нещасним випадком на виробництві), допомога по вагітності та пологах виплачується через роботодавця. Страхові виплати у зв’язку з нещасним випадком (місячні, одноразові виплати потерпілим та членам їхніх сімей) провадяться органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків за місцем реєстрації особи.

Си­ту­ація, яку пе­ре­жи­ває ни­ні дер­жа­ва, ду­же не­прос­та. А ко­ли на су­спіль­ство на­ва­люю­ть­ся всі­ля­кі не­га­раз­ди, як ві­до­мо, страж­да­ють перш за все най­менш за­хи­ще­ні — з’яв­ляю­ть­ся проб­ле­ми у со­ці­аль­ній сфе­рі. Дер­жа­ва за­раз, на жаль, при всьо­му ба­жан­ні прос­то фі­зич­но не в змо­зі в пов­но­му об­ся­зі за­без­пе­чу­ва­ти та­ку ве­ли­чез­ну кіль­кість пільг і со­ці­аль­них ви­плат, як це бу­ло ра­ні­ше. Хо­ча, спо­ді­ва­ємо­ся, це яви­ще тим­ча­со­ве, про­те в су­спіль­стві все ж та­ки ви­ни­кає не­вдо­во­лен­ня, осо­бли­во з бо­ку тих гро­ма­дян, які вже звик­ли в усьо­му по­кла­да­ти­ся на під­трим­ку дер­жа­ви.
У склад­но­му еко­но­міч­но­му ста­но­ви­щі опи­ни­ли­ся і со­ці­аль­ні служ­би, які й ра­ні­ше не ду­же бу­ли на­ді­ле­ні ува­гою з бо­ку дер­жа­ви, а ни­ні тим біль­ше опи­ни­ли­ся в скру­ті.
Як ви­рі­ши­ти проб­ле­му? Сво­їми дум­ка­ми що­до си­ту­ації по­ді­ли­ла­ся го­лов­ний спе­ціа­ліст Ки­їв­сько­го місь­ко­го цен­тру со­ці­аль­них служб для сім’ї, ді­тей та мо­ло­ді Ла­ри­са Ос­тро­луць­ка.

Пів­ніч­на Ко­рея офі­цій­но за­ли­шає­ть­ся краї­ною дер­жгос­пів, дер­жав­них під­при­ємств і про­дук­то­вих кар­ток, але за ста­рим фа­са­дом з’яв­ляє­ть­ся все біль­ше ознак рин­ку.

До таких висновків приходять дедалі більше корейських аналітиків, які стежать за ситуацією за кордоном. Вони погоджуються, що корейці з Півночі, які ще не так давно покладалися цілком на державу, зараз уже вчаться виживати без неї. Хоча їх і надалі зганяють на мітинги і демонстрації, але думають вони переважно про гроші. Щонайменше 40% економічної діяльності відбувається у «сірій» зоні, поза контролем держави, повідомила газета «Хосун Ільбо».
83% мешканців 24-мільйонної країни отримують частину доходів із торгівлі — доводять аналітики. Найбільш активними є північні провінції, які режим кинув напризволяще під час «великого голоду» на межі ХХ і ХХІ століть. Найменш підприємливим залишається столичний Пхеньян, бо там можуть жити лише люди з перевіреною лояльністю до влади. У столиці продовжує діяти карткова система — її існування має бути доказом турботи влади про народ. Але і так понад половина мешканців доповнює свої доходи, торгуючи, чим тільки можна.

У дру­гій по­ло­ви­ні ве­рес­ня на Да­ле­ко­му Схо­ді Ро­сії від­бу­ли­ся стра­те­гіч­ні вій­сь­ко­ві на­вчан­ня «Схід-2014». На­віть на тлі сис­те­ма­тич­но­го зрос­тан­ня кіль­ко­сті і масш­та­бу ма­нев­рів ро­сій­ської ар­мії з лю­то­го 2013 ро­ку, які від­бу­ваю­ть­ся де-фак­то без­пе­ре­рвно, цей за­хід від­різ­няє­ть­ся три­ва­ліс­тю та мас­шта­ба­ми за­лу­че­них сил і за­со­бів, то­му йо­го мож­на по­ста­ви­ти в один ряд із най­біль­ши­ми на­вчан­ня­ми ро­сій­ської ар­мії.

Одночасно у європейській частині та в Арктиці відбуваються великі навчання збройних сил РФ і триває їхня участь у війні з Україною. Усього в маневрах та війні беруть участь понад 200 тисяч солдатів та кілька тисяч бойових машин, сотні літаків і вертольотів та зі сто кораблів.
Навчання «Схід-2014», які відбувалися 19–25 вересня, стали безпосереднім продовженням проведеної в Далекосхідному військовому окрузі 11–18 вересня найбільшої протягом останніх років так званої раптової перевірки бойової готовності. За офіційними даними, чия достовірність підтверджується дотичною інформацією, в заході брали участь 155 тисяч солдатів (в тому числі 6,5 тисячі резервістів), приблизно 8 тисяч одиниць важкого озброєння (в тому числі 1,5 тисячі танків і 4 тисячі бронетранспортерів), 632 літаки і вертольоти та 84 бойові та допоміжні судна).

Тривають заворушення у Гонконзі. Вони розпочалися на початку жовтня, коли Пекін святкував 65-річчя від часу проголошення Китайської Народної Республіки. Опоненти китайських комуністів у Гонконзі вирішили використати це як привід для висунення власних вимог до китайської влади.
У 1997 році відповідно до китайсько-британської угоди Гонконг перейшов під адміністративне управління Китаю. Але Пекін зобов’язався не змінювати соціально-економічного і політичного устрою Гонконгу принаймні до 2047-го. До певного часу Гонконг дійсно перетворився на спеціальну економічну зону. Він фактично є воротами Китаю у світ, основним джерелом отримання експортних доходів та закордонних інвестицій у китайську економіку. З політичної точки зору Гонконг важливий як приклад об’єднання всіх китайців під «дахом» однієї держави.
Однак світова економічна криза вносить свої корективи в політику влади Піднебесної. Приклад референдумів щодо відокремлення Шотландії або Каталонії змушує Пекін вдаватися до застережних заходів, адже розширення політичних свобод у Гонконзі рано чи пізно може привести до спроб проголошення його незалежності від Китаю. Благо, такий приклад у вигляді успішного Сінгапуру, який п’ятдесят років тому відокремився від Малайзії, у регіоні є.

У Боснії та Герцеговині 12 жовтня 2014 року відбудуться парламентські вибори. Попередні відбулися у вересні 2010-го. Тоді нічого несподіваного не сталося. Нагадаємо, що відповідно до Дейтонських мирних угод 1995 року сучасна Боснія і Герцеговина є своєрідною конфедерацією двох суб’єктів. Насамперед, це союз боснійських хорватів і мусульман та автономне утворення боснійських сербів. Усі ці три етнічні громади обирають своїх представників до президії Боснії і Герцеговини, яка є колективним органом управління цією державою.
Жорстке етнополітичне розмежування, яке стало наслідком громадянської війни у Боснії та Герцеговині 1992–1995 років, обумовлює традиційне голосування за національною ознакою. Серби, хорвати і боснійські мусульмани зазвичай обирають до спільної президії найбільш радикальні націоналістичні сили. Однак дуже швидко така практика привела до надмірної конфронтації у президії та тривалого паралічу роботи цього органу.

У Лат­вії 4 жовт­ня 2014 ро­ку від­бу­ли­ся ви­бо­ри до пар­ла­мен­ту. Во­ни роз­ста­ви­ли пев­ні ак­цен­ти в диспозиції по­лі­тич­них сил кра­їни за на­слід­ка­ми су­спіль­них ба­та­лій з при­во­ду при­єд­нан­ня до зо­ни єв­ро. Зок­ре­ма, ви­бо­ри за­свід­чи­ли, що май­же де­ся­та час­ти­на гро­ма­дян кра­їни за­раз пе­ре­бу­ває на за­ро­біт­ках або пе­ре­їха­ла на по­стій­не міс­це про­жи­ван­ня до більш успіш­них кра­їн Єв­ро­со­юзу.

Цим латвійські політологи і соціологи пояснюють рекордно низьку активність виборців під час цього голосування. Цим можна пояснити й помітний успіх «Центру злагоди», який претендує на представлення політичних інтересів російськомовної національної меншини, адже саме в Латвії проживає найбільша російськомовна громада серед країн Балтії.
Ці вибори знову актуалізували питання латвійської громадянської ідентичності російськомовних мешканців Латвії.

5 жовт­ня 2014 ро­ку від­бу­ли­ся по­за­чер­го­ві пар­ла­мент­ські ви­бо­ри в Бол­га­рії. За чо­ти­ри дні до го­ло­су­ван­ня уряд ухва­лив епо­халь­не рі­шен­ня про чер­го­ве під­ви­щен­ня на де­сять від­сот­ків ці­ни на елек­тро­енер­гію.

Закриття атомної станції «Козлодуй» під тиском європейських екологів — лише одна з причин цього вкрай непопулярного рішення. Додатковими факторами стали провали економічної політики останніх двох урядів на чолі з лібералом Бойко Борисовим та соціалістом Пламеном Орешарські. Запекла боротьба за владу між лібералами і соціалістами завела болгарське суспільство в глухий політичний кут. Тому ці дострокові вибори є вже другими впродовж останніх двох років.
Найбільш популістською була виборча кампанія у виконанні двох партій: «Атака» Волена Сидерова і «Болгарія без цензури» Миколи Барекова. Причому лідер партії «Атака» переконував виборців, що лише міцний союз із Росією зробить Болгарію процвітаючою та енергетично незалежною державою. Однак така відверта проросійська орієнтація залишила партію «Атака» за межами парламенту.

Про це гла­ва уря­ду по­ві­до­мив по за­вер­шен­ні озна­йом­лен­ня із спо­ря­джен­ням та ро­бо­чої на­ра­ди з пи­тань під­го­тов­ки ЗСУ до ви­ко­нан­ня зав­дань в осін­ньо-зи­мо­вий пе­рі­од у Мі­ніс­тер­стві обо­ро­ни Ук­раї­ни 3 жовт­ня.

Він повідомив, що на нараді було ухвалено низку рішень. Зокрема, неосвоєний залишок коштів у розмірі 2,6 мільярда гривень уже розписаний «і робляться відповідні державні замовлення» для армії.
Водночас Арсеній Яценюк зазначив, що «викликає запитання» теплоефективність одягу та оснащення, які зараз закуповуються: «Якщо там написано на мінус 15, це означає мінус 5. Міністерство оборони проведе повну ретельну експертизу всього, що закуповується. Перевірка на предмет реального теплозабезпечення і теплоефективності спальних мішків, одягу і взуття».

Чим ближче до 26 жовтня, тим більше в Україні посилюється передвиборна боротьба. На тлі подій на сході вона подекуди навіть викликає відверте несприйняття. Особливо тоді, коли пошукачі депутатських мандатів масово перетворюються на небувалих експертів військової справи. Це, щонайменше, незвично, адже досі парламентські кампанії більше нагадували позаочні дискусії невизнаних геніїв у галузі економіки...
У минулих числах ми детально проаналізували передвиборні списки пропрезидентського блоку Петра Порошенка, пропрем’єрського «Народного фронту», а також Радикальної партії, «Свободи», «Батьківщини» та «Громадянської позиції». На черзі — подальше знайомство з імовірними представниками майбутньої Верховної Ради.

«Самопоміч»
Нагадаємо, 25 травня партія львівського міського голови Андрія Садового уже святкувала свою першу значну перемогу, пройшовши до Київської міської ради. Щоправда, на тих виборах досягти успіху було легше. Передусім тому, що для проходження в Київраду достатньо було подолати лише тривідсотковий бар’єр, тоді як у Верховну Раду прохідний «рубікон» становить 5%.