РЕКОРДИ
Дніпропетровськ виготовив найбільшу в Україні шоколадку до Дня міста, повідомляє radiokultura.org. На створення шоколадки розміром 1,10 на 2,46 метра знадобилося 40 кілограмів білого, молочного і чорного шоколаду. Вона прикрашена Петриківським розписом.
«Звичайно ж, такі солодощі можуть зробити в кожному місті, а ось прикрашені Петриківським розписом — тільки у Дніпропетровську. Подібні заходи прославляють наш край. Цей шоколадний витвір зберігатиметься у Музеї шоколаду», — наголосив міський голова Іван Куліченко.
Над створенням виробу працювало понад 100 фахівців. Рекорд дніпропетровських кондитерів зафіксували представники Національного реєстру рекордів України і видали відповідний документ.

До­нець­кий фут­боль­ний клуб «Шах­тар» і в дру­го­му ту­рі гру­по­во­го тур­ні­ру Лі­ги чем­піо­нів не зміг здо­бу­ти пер­шу пе­ре­мо­гу. З ог­ля­ду на те, що ще за кіль­ка хви­лин до фі­наль­но­го свист­ка гір­ни­ки ве­ли пе­ред із ра­хун­ком 2:0, та­кий ре­зуль­тат мож­на бу­ло б вва­жа­ти не­вда­чею. Та ко­ли по­гля­ну­ти на ста­тис­ти­ку зу­стрі­чі з пор­ту­галь­ським гран­дом «Пор­ту», ні­чия ви­дає­ть­ся не та­ким уже й по­га­ним під­сум­ком.

Португальські гості на стадіоні «Арена Львів» володіли м’ячем 62% ігрового часу — проти 38 у донеччан. Утім, цей параметр міг би бути й не показовим, бо гірники вийшли вперед ще на початку другого тайму і решту ігрового часу провели на контратаках.
Але ж і після першої половини гри перевага футболістів «Порту» була відчутною: 53:47 — за володінням, 3:1 — за ударами в площину воріт, 4:1 — за пострілами «по горобцях». Після 90 хвилин гри статистика виглядає просто вбивчою — 21:5 за ударами в цілому, 11:4 — за ударами в площину, 535 точних передач у «Порту» проти 198 — у «Шахтаря»...

Із вось­ми пер­ших мат­чів 1/8 фі­на­лу Куб­ка Ук­раї­ни у двох ста­ли­ся сен­са­ції. Вчо­раш­ній пред­став­ник дру­гої лі­ги — дніп­ро­дзер­жин­ська «Сталь» — зу­мі­ла пе­ре­гра­ти пред­став­ни­ка ви­що­го ди­ві­зіо­ну — оде­ський «Чор­но­мо­рець», а лі­дер прем’­єр-лі­ги— дніп­ро­пет­ров­ський «Дніп­ро» — на ви­їз­ді по­сту­пи­вся луць­кій «Во­ли­ні».

У матчі в Луцьку глядачі побачили багато боротьби. За весь поєдинок обидві команди з десяток разів не влучили у площину воріт. При цьому головний арбітр гри Арановський показав дев’ять жовтих карток.
На полі було багато дрібних фолів та навіть гол рукою від Калініча, який скасував боковий суддя. Тим не менше забила «Волинь» з пенальті. На 36-й хвилині Матей біля кута воротарського майданчика перечепився через Федецького і впав. Рефері, не вагаючись, вказав на одинадцятиметрову позначку. Бікфалві пробив сильно і без шансів для Лаштувки.

Як засвідчили дослідження американських фахівців, ті мами, які лягають спати разом із малюком (укладаючи того поруч із собою), піддають його підвищеному ризику. Однак оскільки від подібної практики молоді матусі не поспішають відмовлятися, була розроблена серія рекомендацій, як усунути першопричину даної практики.
До речі, медики стверджують, що третя за частотою причина смерті маленьких дітей у Сполучених Штатах — це синдром раптової смерті. Наступити він може, коли мама з необережності у сні навалюється тілом на немовля.
Отже, першопричин того, що жінка бере із собою дитятко у ліжко, може бути декілька. Саме їм були присвячені дослідження. Найголовніша причина — зручність годування груддю. Потім ідуть: емоційний комфорт, можливість постійно бачити дитину, а значить, стежити за нею, прагнення поліпшити сон дитини. І останній рядок причин посіли сімейні традиції. Соціологи відзначають, що подібну поведінку жінок можна пояснити наявністю й соціально-економічної проблеми: неможливістю придбати окреме ліжечко для немовляти.

Час­то про ньо­го чу­ти до­во­дить­ся у чер­гах — хоч до сто­ма­то­ло­га, хоч до те­ра­пев­та або в ощад­ка­су для опла­ти ко­му­нал­ки, а то й прос­то у на­би­то­му па­са­жи­ра­ми тро­лей­бу­сі. Сло­во це за­мор­ське і ду­же три­вож­не — «ос­тео­по­роз». Усі зна­ють ли­ше те, що по­в’яза­не во­но з по­ру­шен­ням каль­ці­єво­го об­мі­ну в ор­га­ніз­мі, й те, що кіст­ки ста­ють крих­ки­ми. Страх і жах, од­не сло­во.
А щоб сер­йозно ро­зі­бра­ти­ся з ос­тео­по­ро­зом, ми звер­ну­ли­ся до фа­хів­ця — док­то­ра ме­дич­них на­ук, про­фе­со­ра Ан­дрія Ка­лаш­ни­ко­ва.

— Остеопороз (буквально: пориста кістка) — це прогресуюче зменшення щільності кісткової тканини, що призводить до зменшення міцності кісток. Це захворювання вражає одночасно всі кістки скелета, що зумовлює ризик переломів у найпростіших життєвих ситуаціях, при звичних повсякденних навантаженнях. У наших кістках містяться мінеральні речовини, зокрема кальцій і фосфор, які надають кісткам твердість і щільність. Остеопороз характеризується зменшенням вмісту цих мінеральних речовин у всіх кістках скелета за рахунок їх вимивання.

8 жовт­ня 1991 ро­ку пар­ла­мент Хор­ва­тії од­но­стай­но про­го­ло­су­вав що­до роз­ри­ву всіх по­пе­ред­ніх угод і кон­сти­ту­цій­них зо­бов’­язань від­нос­но ін­ших суб’­єк­тів ко­лиш­ньої Юго­слав­ської Фе­де­ра­ції. При­чо­му ос­кіль­ки на­пе­ре­до­дні лі­та­ки й ра­кет­ні ус­та­нов­ки во­йов­ни­чо на­лаш­то­ва­них серб­ських на­ціо­на­ліс­тів роз­бом­би­ли де­які цен­траль­ні бу­дів­лі хор­ват­ської сто­ли­ці (включ­но з Бан­ськи­ми Дво­ра­ми, де то­ді за­сі­да­ло най­ви­ще ке­рів­ниц­тво рес­пуб­лі­ки на чо­лі зі щой­но об­ра­ним пре­зи­ден­том Фра­ньо Ту­джма­ном), то з ме­тою за­по­біг­ти люд­ським жерт­вам бу­ло ви­рі­ше­но по­тай під по­кри­вом но­чі пе­ре­бра­ти­ся у під­вал Хор­ват­ської наф­то­вої ком­па­нії.

Саме тут, по суті, й народилася на світ нова незалежна балканська країна. Крім того, на цьому ж історичному засіданні було трохи згодом ухвалено також і 15 першочергових законів, конче потрібних (враховуючи чинні норми міжнародного права) задля остаточного утвердження державного суверенітету.
Україна стала першою у світі державою, котра як дійсний член ООН визнала Хорватію.

Мос­ква спас­ла Рос­сию, за­ду­шив всё, что бы­ло сво­бод­но­го в рус­ской жиз­ни.
О. Гер­цен

Цьо­го ро­ку на те­ре­ни на­шої Бать­ків­щи­ни прий­шов іс­то­рич­ний юві­лей — 360-а річ­ни­ця воз­з’єд­нан­ня (чи при­єд­нан­ня?) Ук­раї­ни та Ро­сії. Про­те за­мість свят­ко­вих са­лю­тів — смер­то­нос­ні зал­пи ро­сій­ських сна­ря­дів від сис­те­ми «Град», що об­стрі­лю­ють ук­ра­їн­ський кор­дон із те­ри­то­рії Ро­сії.
На­пев­но, йде од­віч­ний про­цес зби­ран­ня зе­мель, як за до­би кня­зя Іва­на Ка­ли­ти? Вже оку­по­ва­но Крим, а на Дон­бас удер­ли­ся ро­сій­ські во­яки, які спус­то­шу­ють цей ре­гі­он і сі­ють там смерть. Не­вже це й є під­су­мок, на­віть апо­фе­оз ба­га­то­річ­ної «друж­би й брат­ньої лю­бо­ві» з пів­ніч­но-схід­ним су­сі­дом?
Бі­ля ви­то­ків фе­но­ме­ну не­прос­тих від­но­син між дво­ма кра­їна­ми — Пе­ре­яс­лав­ська ра­да 1654 ро­ку. Від­то­ді ба­га­то во­ди збіг­ло з Дніп­ра... Нав­ко­ло цієї по­дії ви­ник­ло чи­ма­ло ле­генд та мі­фів в ін­тер­пре­та­ції іс­то­ри­ків. Ма­буть, із ча­сом від­криє­ть­ся нам яс­не ус­ві­дом­лен­ня сво­го іс­то­рич­но­го шля­ху крізь приз­му ми­ну­ло­го...

Справж­ній фу­рор ви­кли­ка­ла ви­став­ка «Шлях до мрії» у Му­зеї іс­то­рії Ки­єва, під­го­тов­ле­на за спри­ян­ня по­соль­ства Дер­жа­ви Із­ра­їль, Ін­сти­ту­ту іуда­їки, між­на­род­ної гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції Центр «Джойнт».

Як відомо, Україна тривалий час була місцем зосередження третини всього європейського єврейства. На рубежі ХІХ і ХХ ст. на території сучасної України мешкало 2,6 млн євреїв. В Україні зберігаються національні релігійні святині єврейського народу.
Виставка «Шлях до мрії» розповідає про видатних вихідців з України, життєвий та творчий шлях яких нерозривно пов’язаний з Ізраїлем. Але земля і мешканці тієї країни, де людина з’явилася на світ, провела перші дитячі роки, владно накладають свій відбиток на подальше формування її особистості, її світогляд. Виставка, що складається з 54 постерів, має значне історично-наукове та культурне значення. Автори текстів — Юлія Смілянська та Олена Заславська — опрацювали чимало документальних та краєзнавчих джерел, провели велику наукову розвідку.

Юві­лей­на ви­став­ка «Де­ре­во жит­тя», яка від­кри­лась у На­ціо­наль­но­му му­зеї ук­ра­їн­сько­го на­род­но­го де­ко­ра­тив­но­го мис­тец­тва, зна­йо­мить із твор­чіс­тю ві­до­мо­го ки­їв­сько­го ху­дож­ни­ка Во­ло­ди­ми­ра Ба­ли­бер­ді­на у роз­вит­ку — від по­чат­ку до сьо­го­ден­ня. Ав­тор, який очо­лює сек­цію де­ко­ра­тив­но-при­клад­но­го мис­тец­тва Ки­їв­ської ор­га­ні­за­ції На­ціо­наль­ної спіл­ки ху­дож­ни­ків Ук­раї­ни, по­над со­рок ро­ків плід­но пра­цює у га­лу­зі де­ко­ра­тив­но-при­клад­но­го мис­тец­тва, ство­рює уні­каль­ні юве­лір­ні ви­ро­би, ди­зай­нер­ські ро­бо­ти для оздоб­лен­ня ін­тер’­єрів.

У творах ювелірного мистецтва Володимир Балибердін використовує різноманітні технологічні прийоми художньої обробки металу, коштовного каміння, гарячу емаль. Майстер застосовує для оздоблення жіночих прикрас традиційний український орнамент, творчо інтерпретує давні мотиви та символи, відомі ще за часів скіфів та Київської Русі: дерево життя, казкові крилаті істоти — птахи та грифони.

Ко­жен те­ат­раль­ний ко­лек­тив на­ма­гає­ть­ся знай­ти свою ро­дзин­ку, якою б міг за­ці­ка­ви­ти гля­да­ча, що з ро­ка­ми стає все ви­баг­ли­ві­шим. На­при­клад, у Ди­тя­чо­му те­ат­рі «Бо­жа ко­рів­ка», який діє при Цен­трі мис­тецтв «Но­вий ук­ра­їн­ський те­атр», діт­ла­хів та їх­ніх бать­ків ще у фо­йє зу­стрі­чає доб­ре ві­до­мий каз­ко­вий пер­со­наж Бо­жа ко­рів­ка (Со­неч­ко).

Разом вони розгадують загадки, співають пісні, грають у різноманітні ігри. А нещодавно репертуар театру поповнила вистава «Сонечко рятує світ!», де ця комаха вже виступає одним із головних персонажів самого спектаклю.
Автор п’єси — сучасний український драматург та дитяча письменниця Наталія Уварова. Це ім’я вже добре відоме постійним глядачам Нового українського театру. Тут з успіхом ідуть вистави за її творами для дорослих («Шахрайки?!. Лесбійки?! Красуні!..» та «Сватання монтера») і дітей («Фізкультура для Баби-яги»). Автор тонко розуміє дитячу психологію і добре знає, як можна зацікавити театром найменшу публіку.