Два ук­ра­їн­ські фут­боль­ні клу­би офі­цій­но офор­ми­ли пе­ре­пуст­ки до єв­ро­куб­ко­вої вес­ни. За­зви­чай, уже про ви­хід до 1/16 фі­на­лу Лі­ги Єв­ро­пи го­во­рять як про «єв­ро­вес­ну», але як­що під­хо­ди­ти до спра­ви фор­маль­но, то зу­стрі­чі цієї ста­дії від­бу­ваю­ть­ся ще взим­ку. Пер­ши­ми вес­ня­ни­ми по­єдин­ка­ми тур­ні­ру для «Ди­на­мо» і «Дніп­ра» ста­нуть зу­стрі­чі 1/8 фі­на­лу з анг­лій­ським «Евер­то­ном» та гол­ланд­ським «Аяк­сом» від­по­від­но.

На стадії 1/16 фіналу динамівці здолали опір «Генгама», а дніпропетровці виявилися сильнішими за «Олімпіакос». Обом лідерам українського футболу перемоги далися непросто.
Усупереч очікуванням, киянам у протистоянні з провінційним французьким клубом було важче, ніж «Дніпру» із грецьким грандом. Частково в цьому винні самі футболісти «Динамо» — надто нервово провели вони зустріч у гостях.
Уже на 7-й хвилині першої гри головний тренер українського клубу Сергій Ребров змушений був замінити через травму Джермейна Ленса. Все нібито стало налагоджуватися ближче до середини тайму — гостям вдалася класна атака, Сергій Сидорчук відправив у прорив на правому фланзі Артема Кравця, який знайшов пасом у центрі штрафного майданчика Мігеля Велозу — 0:1.

Віт­чиз­ня­ні фут­боль­ні вбо­лі­валь­ни­ки на­реш­ті до­че­ка­ли­ся — піс­ля зи­мо­вої па­узи по­но­ви­ли­ся іг­ри чем­піо­на­ту Ук­раї­ни. Од­нак у 15 ту­рі осо­бли­вої ін­три­ги в мат­чах за учас­тю лі­де­рів не ста­ло­ся. Усі во­ни здо­бу­ли впев­не­ні пе­ре­мо­ги.

Донецький «Шахтар» у Львові зустрічався з полтавською «Ворсклою». Перші двадцять хвилин матчу гра була рівною і без гострих моментів, а вже з другої половини першого тайму за справу взялися господарі поля. Усе почалося з небезпечного удару Тайсона, але м’яч влучив у штангу. Це був лише дзвіночок, адже через шість хвилин після цього господарі вийшли вперед. Шевчуку вдалося проштовхнути м’яч у сітку воріт, після невдалих спроб Тейшейри та Адріано. «Ворскла» оговталася лише за п’ять хвилин до перерви: спочатку небезпечний удар Скляра парирував П’ятов, а ще через чотири хвилини м’яч після удару Олександра пройшов повз ворота.
Початок другої половини матчу ознаменувався ще однією результативною атакою «Шахтаря». Дуглас Коста пробив у дальній кут воріт Богуша — 2:0.

Ни­ні, на жаль, че­рез знач­не зне­ці­нен­ня грив­ні сер­йоз­но за­хво­рі­ти для біль­шо­сті на­се­лен­ня Ук­раї­ни озна­чає при­рек­ти се­бе на злид­ні. Адже ці­на на лі­ки, яка при­в’яза­на до кур­су до­ла­ра, зрос­ла у кіль­ка ра­зів. А як­що хво­рі­ють ва­ші близь­кі та рід­ні, ви го­то­ві про­да­ти геть усе, що мож­на, пра­цю­ва­ти до­дат­ко­во, аби якось зі­бра­ти не­об­хід­ну су­му на жит­тє­во не­об­хід­ні пре­па­ра­ти.

Особливо страждають хворі на хронічні захворювання, адже таке лікування не разове, а потребує постійних витрат. Зараз важко всім хронічно хворим. Але є серед цих людей ті, для кого проблема стоїть особливо гостро, — це хворі на рідкісні хвороби.
Таких людей не так уже й мало. Від тяжких та маловивчених хвороб у світі щорічно потерпають тисячі людей. За європейським стандартом, рідкісним вважається захворювання, якщо воно зафіксоване одне на 2000 осіб. Якщо своєчасно хвороба не виявлена і не лікується, хворі люди, зазвичай, досить швидко стають інвалідами, багато хто помирає.
Рідкісні хвороби лікарі ще називають «сирітськими». Але ж не через те, що виникають у сиріт, а тому, що майже ніхто ними не опікується, бо кількість хворих у загальній популяції населення невелика, тож і прибуток від реалізації засобів лікування — мізерний, а собівартість дуже висока. Проста арифметика переважає над гуманізмом.

12 БЕРЕЗНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ НИРОК

Цей день від­зна­чає­ть­ся з 2006 ро­ку за іні­ці­ати­вою все­світ­ніх про­фе­сій­них асо­ці­ацій не­фро­ло­гів. На дум­ку ме­дич­ної гро­мад­сько­сті, це ре­ак­ція на ни­ніш­ню за­гроз­ли­ву си­ту­ацію. А ме­та — під­ви­щи­ти обі­зна­ність про те, на­скіль­ки важ­ли­ві на­ші нир­ки для за­галь­но­го здо­ров’я, і, від­по­від­но, змен­ши­ти час­то­ту та на­слід­ки за­хво­рю­вань ни­рок і по­в’яза­них із цим проб­лем у сві­ті.
Вва­жає­ть­ся, що хро­ніч­на хво­ро­ба ни­рок на­яв­на у 8–12від­сот­ків на­се­лен­ня Зем­лі, а се­ред лю­дей ві­ком по­над 65ро­ків на неї страж­да­ють до 30 від­сот­ків. Ось чо­му ми ви­рі­ши­ли звер­ну­ти­ся за до­по­мо­гою та роз’­яс­нен­ня­ми до фа­хів­ця-не­фро­ло­га — до­цен­та, кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук Ро­ма­на Ше­ре­ме­ти.

— Хронічна хвороба нирок — пошкодження нирок або зниження їх функції протягом 3 місяців і більше. Нормальні, здорові нирки видаляють з крові шлаки і зайву воду, що у вигляді сечі виводяться з організму. Нирки також беруть участь у контролі артеріального тиску. При хронічній хворобі нирок їх функція порушується, тому вони не можуть видаляти шлаки з крові так добре, як здорові нирки.
Хвороба класифікується на 5 стадій, які різняться за тактикою ведення хворого, ризиком розвитку термінальної ниркової недостатності і серцево-судинних ускладнень.

Про ко­рис­ні про­дук­ти, не­об­хід­ні для здо­ров’я жін­ки, що до­по­ма­га­ють їй дов­ше за­ли­ша­ти­ся мо­ло­дою і кра­си­вою, зна­ють ба­га­то лю­дей, про­те дов­гі ро­ки зво­лі­ка­ють із ви­рі­шен­ням пе­ре­хо­ду на пра­виль­не хар­чу­ван­ня. Це при­род­но, по­ки мо­ло­дий — ні про що не за­мис­лю­єш­ся. А ко­ли вже, про­бач­те, вид­но зморш­ки на об­лич­чі, а на ті­лі — це­лю­літ­ний пан­цир, ві­ра в те, що зно­ву мож­на ста­ти мо­ло­дою, зни­кає.

Скажімо, чому в чоловіків з цим питанням все набагато простіше? Тому що в їхній шкірі генетично «закладена» стійкість до всіх викликів часу. А ми, жінки, просто зобов’язані подбати про самих себе. Інакше хто ж іще це зробить, якщо не ми? Тому, поки до літа є час, ставимо перед собою мету — стати молодшими, стрункішими, спокійнішими і, відповідно, свіжішими, радіснішими і щасливішими. Беремо гаманець і купуємо все необхідне.
l Риба в раціоні жінки має бути обов’язково. У своєму складі вона має ті самі жирні кислоти, що підтримують нормальну роботу серця і мозку, а жіночу шкіру роблять гладкою.
l Зелень і свіжі овочі: петрушка і кріп, огірки і редиска чудово впливають на роботу травної системи. Якщо все це регулярно вживати, то в результаті — зайва вага поступово зникне і більше не з’явиться.
l Зелений чай — чудовий антиоксидант. Вживання зеленого чаю, як і червоного вина, є профілактикою утворення тромбів. Його необхідно пити без цукру і не менш як тричі на день.

«Як­що го­во­ри­ти між на­ми, то все по­чи­нає­ть­ся з ма­ми. І ка­зоч­ка пер­ша у сві­ті, і со­няч­на по­до­рож в лі­то. Най­пер­ші ле­гень­кі сні­жин­ки і ся­юче ди­во — ялин­ка. Від ма­ми — і лі­те­ри, й сло­во, і зроб­ле­на ра­зом об­но­ва... Як­що го­во­ри­ти між на­ми, то все по­чи­нає­ть­ся з ма­ми». Цьо­го вір­ши­ка на­пи­са­ла ві­до­ма ди­тя­ча пись­мен­ни­ця, член На­ціо­наль­ної спіл­ки пись­мен­ни­ків Ук­раї­ни, ла­уре­ат кіль­кох лі­те­ра­тур­них пре­мій Ма­рія Ан­то­нів­на По­но­ма­рен­ко. Звер­ніть ува­гу: ав­тор пе­ред­усім від­зна­чи­ла, що від ма­ми «...І ка­зоч­ка пер­ша у сві­ті», під­крес­лю­ючи тим са­мим важ­ли­вість цьо­го жан­ру.

Тут варто нагадати: те, що казка відіграє важливу виховну роль, відомо з давніх-давен, адже ще наші «пра-пра», пояснюючи дітям, що таке погано, а що таке добре, розповідали їм таку казку, яка б допомогла зрозуміти, як потрібно поводитися, навчала життю. До речі, про силу впливу казок свідчить і таке: деякі правителі, вважаючи, що негативні герої «списані» з них, піддавали цей жанр гонінню, а цар Олексій Миколайович навіть видав у 1649 році спеціальну грамоту з вимогою припинити «сказиваніє і скомороство».

Біо­гра­фія пись­мен­ни­ка Олек­сан­дра Еса­уло­ва ви­кли­кає по­див (пев­но, так має бу­ти, ко­ли йдеть­ся са­ме про пись­мен­ни­ка, та ще й схиль­но­го пи­са­ти для ді­тей, до то­го ж фан­тас­ти­ку і де­тек­тив).

По-перше, дивує те, що почав він писати, коли йому виповнилося за п’ятдесят. По-друге (а може, й по-перше), доля чинила так, що інстинкт писання ховався зовсім не в літературних професіях.
Для початку Олександр Есаулов отримав солідну освіту фінансиста — у 1977 році закінчив Київський інститут народного господарства. Утім, ще примудрився стати кандидатом у майстри спорту з кульової стрільби, чемпіоном України.
Працював у системі Міністерства фінансів України, заступником керівника Прип’ятського міськвиконкому, заступником директора Інституту ядерних досліджень АН УРСР, керуючим справами Ощадбанку України.
З 1999-го й донині — технічний директор Інституту підтримки експлуатації АЕС.
За участь у роботах з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня».

Нещодавно у національний прокат вийшла стрічка українсько-турецького виробництва «Люби мене» режисерів Марини Ер Горбач та Мехмета Багадир Ера. Фільм знятий за підтримки Державного агентства України з питань кіно, адже переміг у спеціальному конкурсі, що був започаткований агентством у 2011 році, тож міг розраховувати на «державне плече».
«Люби мене» — мелодрама, знята в Києві. Головні ролі виконали українська акторка Вікторія Спесивцева та турецький актор Усхан Чакир, які приїхали на прем’єру фільму.
Кінострічка була представлена більш ніж на п’ятдесяти фестивалях. А світова прем’єра відбулась у Монреалі. «Люби мене» здобув низку нагород, серед яких відзнаки «Кращий сценарій» та «Кращий актор». Стрічка вже з великим успіхом пройшла в турецькому прокаті, на черзі — українські глядачі.
Загалом фільм вийде у 22 містах України, зокрема в Києві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Житомирі, Івано-Франківську, Луцьку, Рівному, Нікополі, Лубнах.
Картина відкрила перший кінотеатр українського кіно «Ліра». У ньому демонструватимуться виключно українські стрічки — ігрові, документальні, анімаційні. Також глядачі зможуть ознайомитися зі збірниками короткометражних дебютів.

«Но­тат­ки ки­яни­на» — та­ку на­зву має ви­став­ка жи­во­пи­су та гра­фі­ки в га­ле­реї «Пе­чер­ська» ві­до­мої ки­їв­ської ху­дож­ни­ці Ла­ри­си Пу­ха­но­вої, при­свя­че­на улюб­ле­но­му міс­ту. Ху­дож­ни­ця за­про­шує здійс­ни­ти не­спіш­ну про­гу­лян­ку йо­го ву­ли­ця­ми, роз­див­ля­ючись не­упе­ре­дже­ним по­гля­дом ві­до­мі бу­дів­лі, хра­ми та ін­ші пам’­ят­ки. У сво­їх тво­рах во­на за­хоп­ле­но від­мі­чає ті осо­бли­во­сті, ар­хі­тек­тур­ні ці­ка­вин­ки, що роз­кри­ва­ють гля­да­че­ві справж­нє об­лич­чя Ки­єва — ста­ро­вин­но­го міс­та Бул­га­ко­ва і Го­ро­дець­ко­го, пре­крас­но­го вдень і ро­ман­тич­но­го уве­че­рі.

Роботи Лариси Пуханової можна одразу впізнати за власним, притаманним їй стилем, яскравою свіжістю барв. Художниця завжди прагне передати у живописі настрій, що виникає при спогляданні натури, і цей момент емоційного сприйняття вважає для себе головним.
Лариса з дитинства знала, що буде художником. У першій студії, яку вона відвідувала на Подолі, викладали ліплення та малюнок. Учні ліпили з глини і постійно малювали старовинні подільські вулички та споруди. Мабуть, з тих пір так любить Київ і відображує на полотнах його будинки, вулиці, трамваї, мости. Після першої студії, де Лариса навчалася близько трьох років, були й інші.
Їй пощастило з учителями: Борис Піаніда, Зоя Лерман, Василь Чебаник дбайливо підтримували і розвивали талановиті особистості, заохочували до творчих пошуків.

Се­ред ре­жи­сер­ських ро­біт Ан­дрія Бі­ло­уса не так ба­га­то ук­ра­їн­ської кла­си­ки. Про­те, як­що він звер­тає­ть­ся до ук­ра­їн­сько­го дра­ма­тур­гіч­но­го ма­те­рі­алу, то на­ма­гає­ть­ся уваж­но про­ду­му­ва­ти ко­жен штрих сво­їх по­ста­но­вок. При­мі­ром, у йо­го ін­тер­пре­та­ції «Укра­де­но­го щас­тя» Іва­на Фран­ка (Ки­їв­ська ака­де­міч­на май­стер­ня те­ат­раль­но­го мис­тец­тва «Су­зір’я») прос­то вра­жає, на­скіль­ки тон­ко і точ­но був пе­ре­да­ний внут­ріш­ній світ го­лов­них пер­со­на­жів.
А но­вою ро­бо­тою па­на Ан­дрія ста­ла ви­ста­ва «За­ча­ро­ва­ний», ство­ре­на у Ки­їв­сько­му ака­де­міч­но­му Мо­ло­до­му те­ат­рі за п’єсою Іва­на Кар­пен­ка-Ка­ро­го.

В основу сюжету вистави покладена одна з найкращих п’єс про кохання не лише у вітчизняній, а й світовій драматургії — трагікомедія «Безталанна». Напевне, в літературі ХІХ — початку ХХ ст. важко знайти інший драматичний твір, де б так вражаюче достовірно були відтворені складні людські почуття.
Гнат (артист Олександр Ромашко) та Варка (Дар’я Баріхашвілі) щиро кохають одне одного. Та ревний характер Гната і гординя Варки призводять до того, що вона подає рушники за іншого. Гнат же одружується із Софією (Поліна Снісаренко).