Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Квiтень 30, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Сільське господарство є одним із провідних секторів національної економіки. Та здебільшого його успіхи пов’язують з рекордними врожаями останніх років. Результати в галузі тваринництва і, зокрема, у молочному секторі, фахівці оцінюють набагато скромніше, хоча і зазначають, що за певних обставин вони можуть кардинально поліпшитися.
Про нинішній стан у сфері виробництва молока та його перспективи говоримо з Михайлом Павличенком, координатором молочних програм Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку), проект «Розвиток агрофінансування в Україні». 

— Донедавна вітчизняна тваринницька галузь перебувала на межі виживання. Катастрофічну ситуацію, в якій вона опинилася, спровокувало різке зменшення поголів’я великої рогатої худоби. Але чому воно скоротилося?

Суспільство давно очікувало на появу суду присяжних. На нього покладали надії, як на інструмент, котрий зробить суди справедливішими, збільшить кількість виправдувальних вироків до рівня, який є в країнах усталеної демократії. З набранням чинності нового Кримінального процесуального кодексу в українській судовій системі присяжні з’явилися, однак лише формально. Наразі сподівання, що вони значною мірою збалансують систему правосуддя, виглядають ідеалістичними. 
Кивали повертаються?
Під назвою суду присяжних у нас діє його недолугий ерзац — такою є думка всієї юридичної спільноти. Екс-міністр юстиції Микола Оніщук назвав такий суд неповноцінним, інші правники — спотворенням і перекрученням ідеї, свідченням того, як її можна зіпсувати.
Коли йдеться про суд присяжних у звичному розумінні, мають на увазі окрему їх колегію, до якої професійні судді не входять. Присяжні вирішують питання: був злочин чи ні, винувата особа чи ні. Питання кваліфікації злочину і міри покарання належать до компетенції професійного судді.

Нещодавно уряд представив свій план дій на сто днів. На жаль, бізнесмени й експерти не побачили в ньому урядової зацікавленості у підтримці експортної діяльності вітчизняних виробників. А саме українські експортери приносять валюту до державної скарбниці. І саме ці ресурси можуть стати відчутним додатком до очікуваної фінансової допомоги від міжнародних донорів. 

План дій передбачає ухвалення в найкоротші терміни багатьох нормативно-правових актів (постанов, законів, підзаконних актів), які визначають довгострокові перспективи розвитку країни. Серед них і закони, які вимагають серйозного консолідованого діалогу з бізнесом. Саме про діалог влади з бізнесом і нові виклики перед українськими експортерами йшлося на форумі, організованому Торгово-промисловою палатою України та журналом Forbes.
Як підкреслив представник компанії Corum Group Денис Базилевич, ні для кого не має бути преференцій у господарській діяльності. Мають бути прописані певні регулюючі механізми, які існують у рамках СОТ і використовуються у світовій практиці.

Участь Франції у збройних інтервенціях в Африці доводить, що з усіх європейських столиць тільки Париж самостійно мислить і діє у військовій сфері. 5 грудня 2013 року Рада Безпеки ООН дозволила застосувати всі засоби для нейтралізації збройних груп, які сіяли насильство у Центрально-Африканській Республіці. 

За дві години до голосування в ООН президент Франції заявив: «Постановив діяти негайно. Це означає нині ввечері»,— і вже через 40 хвилин зі столиці ЦАР Бангі на північ країни вирушив перший патруль танків з 21-го французького полку морської піхоти.
Швидкість проведення операції, попри відстань між Парижем і Бангі (5127 км), є зрозумілою — раніше на місці вже були французькі підрозділи у Габоні, Чаді, Камеруні і в самій ЦАР. Операція «Сангаріс» — не навчання. У ній беруть участь 1,6 тисячі французьких військовиків, 5 тисяч африканських, підтримку надали також кілька держав Євросоюзу.

У зв’язку з анексією Криму, медіа багато разів ставили питання щодо раціональності поведінки російського президента. Політики стверджують, що він «відірвався від реальності» або веде прораховану раціональну гру. Навряд чи варто заглиблюватись у психологічні інтерпретації і емоції політичних лідерів, але навіть неозброєним оком пересічного громадянина видно, що, реалізуючи владні повноваження, Путін компенсує собі якісь комплекси. 
У критичній для Путіна російській публіцистиці можна зустріти історичні аналогії до німецької політики — особливо, коли пишуть про «аншлюс» Криму. Коли піти цією стежкою, то побачимо, що політичне мислення Росії сформоване під дуже сильним впливом німецької політичної думки.
Отто фон Бісмарк розрізняв Interessenpolitik, що ведеться у сфері безпосередніх інтересів, порівнюваних із твердими реаліями, та Machtpolitik — політику, яка керується далекосяжними цілями, що не випливають із безпосередніх інтересів. Подібно Людвіг фон Рохау розрізняє Realpolitik та імперську політику: Realpolitik проводиться на горизонті буденності і орієнтується на конкретні цілі; імперська політика проводиться на горизонті далекого майбутнього і спрямована, передовсім, на престиж і задоволення амбіцій.

Минулого року Україна вперше в історії головувала в ОБСЄ. Завершення цього процесу збіглося із загостренням внутрішньополітичної кризи, яка нівелювала більшість здобутків цього головування. У підсумку нинішній головуючий в ОБСЄ — Швейцарія — ініціювала початок нової спеціальної місії ОБСЄ в Україні. 

Утім, досвід діяльності аналогічних місій ОБСЄ останніх двадцяти років не дає особливих підстав для надмірного оптимізму. Однією з перших місій ОБСЄ стала робота у Нагірному Карабаху та у Придністров’ї. У обох випадках, як то кажуть, віз і нині там, де був від самого початку згаданих конфліктів.
Не найкращим чином ОБСЄ проявила себе і під час косовського конфлікту, в якому кожна з ворогуючих сторін лише маніпулювала місією, внаслідок чого вона зазнала невдачі.
Крім того, ключовою вадою нинішньої української місії ОБСЄ стала її вимушена поступка Росії, яка погодилася на її створення за умов недопущення інспекторів та експертів зазначеної організації на «російську територію» в Криму. Це означає, що на решті території України російська дипломатія намагатиметься використати місію ОБСЄ як інструмент кремлівської політичної технології із дестабілізації Сходу і Півдня України.

Революції змінюють владу. Новій владі потрібні нові кадри. Підбір управлінців — серйозне випробування для переможців, адже революційні ідеї комусь потрібно матеріалізувати в конкретні справи, аби маси не розчарувалися в тих, хто під заманливими гаслами проторував собі шлях із барикад до крісел у високих кабінетах і поклав на себе відповідальність за ситуацію в країні.
Історії, у тому числі — українській, відомо чимало прикладів, коли поспіхом призначені кадри не лише геть дискредитували «світлі ідеали» та не змогли примножити обіцяні народу блага, а й розтринькали залишки того, що вдалося зберегти від полум’я революцій. 

В Україні, за 22 роки незалежності, питання добору кадрів перетворилося на системну проблему, яку остаточно так і не вирішили. Кадрова чехарда, якій не дозволяють пригальмувати перманентні зміни влади, котра, зазвичай, «приводить» свою команду управлінців — професіоналів і неуків, чесних і не дуже — врешті-решт завела проблему добору кадрів у глухий кут.

Колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко переконана, що вона переможе на виборах президента у травні.
На прес-конференції вона пообіцяла, що вибори будуть чесними, без використання адмінресурсу. 
«Я думаю, що не буде жодного нарікання на їх проведення, на наявність фальсифікацій і на будь-які інші негаразди, які завжди були присутні на всіх попередніх президентських виборах в Україні. Тобто (це будуть) перші чесні вибори», — сказала Тимошенко.
«Ці вибори відрізняє від попередніх виборів ще одна унікальна річ: не буде, по суті справи, змагатися проросійська частина України і проросійська політична сила з прозахідною, і не стоїть питання «або — або». Мені здається, що це такі вибори, коли однозначно виграє хтось із демократичних, проєвропейських лідерів політичного поля», — додала вона.
Тимошенко висловила готовність визнати переможцем когось із конкурентів:

На Херсонщині у місті Берислав відкрили пам’ятник протитанковим «їжакам» — з нагоди 70-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників та увіковічнення пам’яті земляка Михайла Горіккера, який винайшов легендарне інженерне загородження, повідомляє Укрінформ. 

Генерал-майор технічних військ Михайло Горіккер — винахідник невибухового інженерного загородження — протитанкового «їжака», відомого також як «рогатки», або «зірочки Горіккера». Це загородження було прийнято на озброєння 3 липня 1941 року і відіграло помітну роль в обороні Києва, Москви, Ленінграда, Одеси, Севастополя, в інших боях Великої Вітчизняної війни.
Активісти пошукової групи Бериславської загальноосвітньої школи № 3 торік внесли пропозицію до міської ради увічнити пам’ять легендарного земляка. Це звернення не залишило байдужим нікого, і ось у західній частині міста монумент урочисто відкрито.

Нарешті відбулося довгоочікуване відновлення чемпіонату України з футболу у прем’єр-лізі. І 21-й тур подарував уболівальникам багато цікавих протистоянь. 
До Дніпропетровська приїхав непростий з огляду на ситуацію в країні суперник — ФК «Севастополь». Проте якогось політичного протистояння на трибунах не відбулося: та двадцятка вболівальників гостей, що приїхала на гру, була налаштована цілком проукраїнськи, вивісила на своєму секторі Державний прапор України, прапор ВМС України та червоно-чорний стяг, а також активно підтримувала переклички з господарями «Слава Україні! — Героям слава!»
З початку зустрічі господарі почали проводити швидкі атаки на ворота суперника, і захист гостей почав помилятися. На 18-й хвилині Причиненко надто довго не міг визначитися, як розпорядитися м’ячем біля своїх воріт, і одразу ж його атакували Матеус та Селезньов. Перший м’яч з-під ніг оборонця вибив, а другий, вийшовши сам на сам із воротарем, відправив у сітку воріт.
На 35-й хвилині Джуліано пробив поруч із хрестовиною. А вже через хвилину він же вивів на відмінну позицію Матеуса. З ударом бразильця Чуваєв впорався, але на добиванні чатував Селезньов — 2:0. І тут же ледь не став рахунок розгромним, коли Причиненко, знімаючи м’яча з ноги Джуліано, зрізав його у стійку власних воріт.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».