Революції змінюють владу. Новій владі потрібні нові кадри. Підбір управлінців — серйозне випробування для переможців, адже революційні ідеї комусь потрібно матеріалізувати в конкретні справи, аби маси не розчарувалися в тих, хто під заманливими гаслами проторував собі шлях із барикад до крісел у високих кабінетах і поклав на себе відповідальність за ситуацію в країні.
Історії, у тому числі — українській, відомо чимало прикладів, коли поспіхом призначені кадри не лише геть дискредитували «світлі ідеали» та не змогли примножити обіцяні народу блага, а й розтринькали залишки того, що вдалося зберегти від полум’я революцій. 

В Україні, за 22 роки незалежності, питання добору кадрів перетворилося на системну проблему, яку остаточно так і не вирішили. Кадрова чехарда, якій не дозволяють пригальмувати перманентні зміни влади, котра, зазвичай, «приводить» свою команду управлінців — професіоналів і неуків, чесних і не дуже — врешті-решт завела проблему добору кадрів у глухий кут.

Колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко переконана, що вона переможе на виборах президента у травні.
На прес-конференції вона пообіцяла, що вибори будуть чесними, без використання адмінресурсу. 
«Я думаю, що не буде жодного нарікання на їх проведення, на наявність фальсифікацій і на будь-які інші негаразди, які завжди були присутні на всіх попередніх президентських виборах в Україні. Тобто (це будуть) перші чесні вибори», — сказала Тимошенко.
«Ці вибори відрізняє від попередніх виборів ще одна унікальна річ: не буде, по суті справи, змагатися проросійська частина України і проросійська політична сила з прозахідною, і не стоїть питання «або — або». Мені здається, що це такі вибори, коли однозначно виграє хтось із демократичних, проєвропейських лідерів політичного поля», — додала вона.
Тимошенко висловила готовність визнати переможцем когось із конкурентів:

На Херсонщині у місті Берислав відкрили пам’ятник протитанковим «їжакам» — з нагоди 70-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників та увіковічнення пам’яті земляка Михайла Горіккера, який винайшов легендарне інженерне загородження, повідомляє Укрінформ. 

Генерал-майор технічних військ Михайло Горіккер — винахідник невибухового інженерного загородження — протитанкового «їжака», відомого також як «рогатки», або «зірочки Горіккера». Це загородження було прийнято на озброєння 3 липня 1941 року і відіграло помітну роль в обороні Києва, Москви, Ленінграда, Одеси, Севастополя, в інших боях Великої Вітчизняної війни.
Активісти пошукової групи Бериславської загальноосвітньої школи № 3 торік внесли пропозицію до міської ради увічнити пам’ять легендарного земляка. Це звернення не залишило байдужим нікого, і ось у західній частині міста монумент урочисто відкрито.

Нарешті відбулося довгоочікуване відновлення чемпіонату України з футболу у прем’єр-лізі. І 21-й тур подарував уболівальникам багато цікавих протистоянь. 
До Дніпропетровська приїхав непростий з огляду на ситуацію в країні суперник — ФК «Севастополь». Проте якогось політичного протистояння на трибунах не відбулося: та двадцятка вболівальників гостей, що приїхала на гру, була налаштована цілком проукраїнськи, вивісила на своєму секторі Державний прапор України, прапор ВМС України та червоно-чорний стяг, а також активно підтримувала переклички з господарями «Слава Україні! — Героям слава!»
З початку зустрічі господарі почали проводити швидкі атаки на ворота суперника, і захист гостей почав помилятися. На 18-й хвилині Причиненко надто довго не міг визначитися, як розпорядитися м’ячем біля своїх воріт, і одразу ж його атакували Матеус та Селезньов. Перший м’яч з-під ніг оборонця вибив, а другий, вийшовши сам на сам із воротарем, відправив у сітку воріт.
На 35-й хвилині Джуліано пробив поруч із хрестовиною. А вже через хвилину він же вивів на відмінну позицію Матеуса. З ударом бразильця Чуваєв впорався, але на добиванні чатував Селезньов — 2:0. І тут же ледь не став рахунок розгромним, коли Причиненко, знімаючи м’яча з ноги Джуліано, зрізав його у стійку власних воріт.