Мода на родимки була в далекому XIII столітті: жінки, які їх не мали, ставили собі на обличчі штучні мушки. А вже в XV ст. родимки вважалися мітками диявола, а їх власниць переслідувала інквізиція. У сучасному світі деякі види родимок вважаються не тільки естетичним дефектом, а й тривожним сигналом — одним із симптомів небезпечного онкологічного захворювання — меланоми. 

Родимки (або невуси) зазвичай з’являються в дитинстві чи підлітковому віці, а також під час вагітності. Причина їх появи — переміщення мелацинітів (пігментних клітин) з глибини тканин до поверхні шкіри. Спочатку родимки — це доброякісні утворення, які абсолютно нешкідливі. Проте з віком, під впливом зовнішніх факторів, доброякісне утворення може переродитися в найбільш небезпечний різновид раку шкіри — меланому. Її підступність полягає в тому, що вона може непомітно для пацієнта розвиватися в поверхневих шарах шкіри від 5 до 50 років. Оскільки клітини в ділянці родимки недостатньо міцно пов’язані одна з одною, злоякісні клітини можуть «відриватися» від основної маси пухлини і розноситися по всьому організму, утворюючи метастази в життєво важливих органах.

Гостем нашої «Вітальні» цього разу є не людина, а один із найцікавіших, найоригінальніших, найбільш київських музеїв (єдиний на континенті), присвячений одній вулиці — Андріївському узвозу.
А ще це певною мірою величезна антикварна крамниця, повна міських історій й байок, що наочно демонструє побут минулих епох — аж до 1970-х років. 

Це також галерея чудових будинків і галерея чудових людей. Андріївська церква, замок Річарда, дім Булгакових. Експозиція розповідає про письменників В. Некрасова й Г. Тютюнника, філолога П. Житецького, сходознавця Т. Кезме, художників Ф. Красицького, Г. Дядченка й І. Макушенка, скульптора Ф. Балавенського, публіциста В. Савенка, диригента О. Кошиця, лікаря Ф. Яновського, археологів та істориків А. Муравйова та К. Лохвицького. Тут можна довідатися, де на Андріївському узвозі було житло тієї самої Проні Прокопівни і які таємниці зберігає той самий замок Річарда.
Наведемо такий красномовний факт. Коли в Люксембурзі було підбито підсумки Міжнародного конкурсу «Кращий європейський музей року», трапилася сенсація: обійшовши іменитих конкурентів з Італії, Греції, до числа переможців потрапив маленький київський музей з Андріївського узвозу.

Українські театри, як і вся українська культура, переживають далеко не кращі часи. Адже наші громадяни зараз насамперед переймаються тим, аби над їхніми головами було мирне небо та щоб якось вижити у цю непросту добу. А для мистецтва часу залишається все менше і менше. 

Утім, театри не здаються, мужньо ведуть боротьбу за кожного глядача, продовжують з’являтися прем’єри. Одна з них — «Карнавал гріхів» за творами Вільяма Шекспіра — нещодавно побачила світло рампи на нижній сцені Центру мистецтв «Новий український театр».
Це вже не перше звернення театру до драматургії геніального англійця. Ще кілька років тому тут була представлена вистава «Шекспіріада», в якій об’єднувалися персонажі відразу з чотирьох трагедій — «Король Лір», «Гамлет», «Ромео і Джульєтта» та «Отелло».

12 лютого 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вона була ухвалена ще 17 жовтня минулого року.
Постанова покликана спростити реєстраційну систему, зробити її максимально комфортною для користувачів. Та чи впорається вона зі своїм завданням? Про це йшлося під час чергового засідання Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань. 

Звісно, що впорається. Такої думки дотримуються представники державних інституцій, які мають відношення до роботи реєстраційної системи. І серед них — голова Державної реєстраційної служби України Ігор Алексєєв.
Він визнав, що новації, запроваджені урядовою постановою, напрошувалися вже давно. Річ у тому, що з моменту запровадження реєстраційної системи, а це сталося на початку 2013 року, вона почала давати збої. І чим довше система функціонувала, тим помітнішими ставали її недоліки.