Згодом його творчість дійшла і до столичного читача. Твори почали охоче друкувати республіканські часописи «Вітчизна», «Дніпро» та «Київ». Але хотілося чогось більшого, прагнулося до живої літературної роботи, що її міг дати тільки театр.
Невже це реально? Якщо є Божа іскра, а також терпіння і працелюбство, то нічого неможливого немає. Майбутній драматург прискіпливо перечитав твори Гоголя, Чехова, Булгакова, Мольєра, інших класиків вітчизняної та зарубіжної драматургії. Постійно вчився майстерності драматургії, вмінню створення динамічних діалогів, яскравих персонажів.
Перший успіх прийшов у 2004 році. Тоді заслужений артист України Олександр Рибчинський у Криворізькому міському театрі драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка поставив комедію Влада Апостоловського «Чоловік у відрядженні», що стала важливою подією у культурно-мистецькому житті не лише Кривого Рога, але й усієї Дніпропетровщини. Що робити, коли зникає кохання, як розібратися з любовним трикутником, як боротися з плітками? Ці та інші питання порушено в п’єсі. Динамічний сюжет, постійна внутрішня напруга, живі діалоги, соковита мова — все це забезпечило постановці любов глядачів.
Новою сходинкою у творчому розвитку автора стала п’єса «Останній шанс», яка незабаром з’явилася в репертуарі цього театру. А вже невдовзі вистава «Новорічний єралаш» стала окрасою сцени Дніпропетровського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.
Однак була ще мрія представити свою творчість столичному глядачеві. Допомогла її втілити у життя директор та художній керівник Київського драматичного театру «Браво» Любов Титаренко. З її легкої руки театральна публіка мала змогу ознайомитися з першою п’єсою митця, яка тут іде під назвою «Чоловік у відрядженні, або Роги на щастя...».
Уже через рік репертуар Театру «Браво» поповнила ще одна п’єса драматурга — «Вовк у овечій шкурі», котра стала новим кроком у творчому зростанні В. Апостоловського. Коло проблем, які тут розглядаються, значно ширше. У цій постановці не ідеалізуються сільські жителі — кожен із них має купу недоліків, але переконливо показано, що світ Інтернету та новітніх технологій не вбив у їхніх душах людяності. На відміну від міста, де панує холодний розум та прагматичний розрахунок. А ще ця вистава дала можливість кожному акторові подивитися на себе збоку, адже частка персонажів є в кожному з них. (Більш детально ми писали про цю виставу минулого року).
Успіхи не запаморочили голови драматурга. Він і надалі залишається скромною та доброзичливою людиною. Багато працює. Нещодавно написав нову п’єсу, прообразом головної героїні якої є відома українська актриса. Влад Апостоловський хоче, щоб вона у виставі зіграла саму себе. Утім, не будемо відкривати завісу таємничості. Всьому свій час.

Едуард ОВЧАРЕНКО