Не­за­ба­ром вий­де книж­ка спо­га­­дів дру­зів, ко­лег Ге­роя Ук­раї­ни, ви­знач­но­го кар­діо­хі­рур­га і прос­то чу­до­вої лю­ди­ни — Ген­на­дія Ва­си­льо­ви­ча Кни­шо­ва.

Яким він був для тих, хто його знав, довідаємося із книги, яку готує до друку його донька Наталя Книшова.
Цих двох чоловіків поєднувала справжня дружба. За своїми характерами та вдачею вони були схожі між собою. Ідеться про визначних вчених нашої держави — колишнього директора Інституту серцевосудинної хірургії, академіка Національної академії медичних наук України, кардіохірурга від Бога Геннадія Книшова, якого, на жаль, вже немає з нами, та президента Національної академії медичних наук України, відомого на весь світ ученогонейрохірурга Віталія Цимбалюка.

Мов­ний за­пас укра­їн­ців остан­ні­ми ро­ка­ми по­пов­ни­вся сло­ва­ми, кот­рі ще кіль­ка ро­ків то­му вжи­ва­ли вкрай не час­то. Бо не бу­ло по­тре­би, адже по­всяк­ден­не жит­тя плив­ло, як зда­ва­ло­ся, раз і на­зав­жди, за­зда­ле­гідь роз­мі­ре­ним тем­пом. І не по­тре­бу­ва­ло опи­сан­ня яки­мись чу­дер­наць­ки­ми і не ду­же звич­ни­ми для на­шо­го слу­ху сло­ва­ми.

Але швидкоплинна течія буття, що спостерігаємо останніми роками, якщо не збагатила у буквальному сенсі всіх українців, то принаймні суттєво поповнила їхній лексикон. І тепер навіть невиправні пенсіонерипесимісти за першоїліпшої нагоди хвацько вставляють у розмову слова на кшталт «мінімізація», «децентралізація», «оптимізація» тощо...

Зу­пи­ни­ти ро­сій­сько-те­ро­рис­тич­ну ор­ду до­по­мог­ли і не­бай­ду­жі укра­їн­ці, на­да­ючи ук­ра­їн­сько­му вій­ську бла­го­дій­но-во­лон­тер­ську до­по­мо­гу.
Сло­ва, ви­не­се­ні в за­го­ло­вок, бу­ли ска­за­ні На­по­лео­ном. Про­тя­гом сто­літь, які ми­ну­ли від­то­ді, іс­то­рія не раз до­во­ди­ла їх спра­вед­ли­вість. Ста­ло­ся це і на­вес­ні 2014 ро­ку, ко­ли пу­тін­ська Ро­сія пі­шла на нас не­ого­ло­ше­ною вій­ною.
А на­ша ар­мія, яку впро­довж ба­га­тьох ро­ків роз­кра­да­ли, опи­ни­ла­ся у над­то скрут­но­му ста­но­ви­щі. І то­ді їй ру­ку до­по­мо­ги прос­тя­гну­ли ти­ся­чі не­бай­ду­жих укра­їн­ців.

Уна­слі­док анек­сії Кри­му та зброй­но­го кон­флік­ту на схо­ді кра­їни впер­ше за свою іс­то­рію Ук­раї­на зі­ткну­ла­ся з та­ким мас­штаб­ним яви­щем, як пе­ре­мі­щен­ня на­се­лен­ня. Май­же два міль­йо­ни лю­дей, ті­ка­ючи від вій­ни, за­ли­ши­ли свої до­мів­ки і зму­ше­ні бу­ли роз­по­чи­на­ти но­ве жит­тя...

На початку конфлікту проблема ускладнювалася невизначеністю ситуації та перспектив повернення людей додому. Місцевим органам влади, волонтерам, громадським організаціям довелося разом шукати нові шляхи та рецепти розв’язання проблем і надання допомоги переселенцям.
Упоратися з надзвичайно складними завданнями самотужки нашій державі було надто складно.

У чо­ти­рьох об­лас­тях Ук­раї­ни — Пол­тав­ській, Він­ниць­кій, Чер­кась­кій, Хар­ків­ській — успіш­но ви­ко­рис­то­ву­ють аг­рар­ні роз­пи­ски. З жовт­ня 2016 ро­ку їх ме­ха­нізм по­ча­ли впро­ва­джу­ва­ти ще в 4 об­лас­тях — Хмель­ниць­кій, Тер­но­піль­ській, Ми­ко­ла­їв­ській та Сум­ській. 
Це — но­вий інст­ру­мент, на­сам­пе­ред, при­зна­че­ний для по­ліп­шен­ня до­сту­пу ма­лим та се­ред­нім сіль­сько­гос­по­дар­ським під­при­єм­ствам і фер­мер­ським гос­по­дар­ствам до фі­нан­су­ван­ня. Ро­бо­та здій­сню­єть­ся за ак­тив­но­го спри­ян­ня про­ек­ту Між­на­род­ної фі­нан­со­вої кор­по­ра­ції (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку) «Аг­рар­ні роз­пи­ски в Ук­раї­ні», який фі­нан­су­єть­ся Швей­цар­ською кон­фе­де­ра­цією.
Пер­шою пра­цю­ва­ти з аг­рар­ни­ми роз­пис­ка­ми по­ча­ла Пол­тав­ська об­ласть. Од­ним із їх ко­рис­ту­ва­чів ста­ло при­ват­не сіль­сько­гос­по­дар­ське під­при­єм­ство «Гло­бал Аг­ро Ін­вест» з Ди­кан­сько­го райо­ну. 
Йо­го ге­не­раль­ний ди­рек­тор Ва­ле­рій ЗЕЛЕНСЬКИЙ роз­по­вів про до­свід ро­бо­ти з аг­рар­ни­ми роз­пис­ка­ми та їх пе­ре­ва­ги.

Єв­ро­пей­ський пар­ла­мент за­кли­кав чле­нів Єв­ро­пей­сько­го Со­юзу збіль­ши­ти обо­рон­ні ви­тра­ти до рів­ня 2% ВВП, ре­ко­мен­до­ва­но­го НА­ТО. 
Та­кож Ні­меч­чи­на праг­не збіль­ши­ти рі­вень фі­нан­су­ван­ня обо­ро­ни з ува­ги на не­впев­не­ність що­до ак­тив­но­сті США піс­ля об­ран­ня До­наль­да Трам­па.

На практиці шлях до досягнення бажаного рівня витрат і оборонних можливостей дуже далекий, хоча в Європі з певністю відбулася зміна свідомості в цьому аспекті.
Європейський парламент недавно ухвалив резолюцію про Європейський оборонний союз.

Ви­бо­ри пре­зи­ден­та Узбе­кис­та­ну прой­шли 4 груд­ня 2016 ро­ку. При­во­дом до цьо­го ста­ла смерть у ве­рес­ні по­точ­но­го ро­ку не­змін­но­го від 1991-го пре­зи­ден­та Узбе­кис­та­ну Іс­ла­ма Ка­ри­мо­ва. 
То­ді ви­ко­ну­ва­чем обо­в’яз­ки пре­зи­ден­та став го­ло­ва уря­ду Шав­кат Мір­зі­йо­єв. Він до­міг­ся ухва­лен­ня змін до ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­ства кра­їни, які за­без­пе­чи­ли впер­ше в іс­то­рії Узбе­кис­та­ну від­нос­но кон­ку­рент­ну ви­бор­чу кам­па­нію.

Конкурували між собою кандидати від парламентських партій: Демократичної партії Узбекистану Сарвар Отамуратов, Ліберальної демократичної партії Шавкат Мірзійоєв, Народнодемократичної партії Хатамжон Кетмонов, Соціалдемократичної партії Наріман Умаров.

У трьох шта­тах три­ває юри­дич­на бо­роть­ба нав­ко­ло ви­мог пе­ре­ра­хун­ку го­ло­сів ви­бор­ців. 
На­га­да­ємо, що кан­ди­дат від Де­мо­кра­тич­ної пар­тії Гіл­ла­рі Клін­тон ви­зна­ла свою по­раз­ку ще вве­че­рі 8 лис­то­па­да, то­му не во­на, а пред­став­ни­ки Пар­тії зе­ле­них, чия офі­цій­на кан­ди­дат­ка на по­са­ду пре­зи­ден­та на­бра­ла мі­зер­ну кіль­кість го­ло­сів, до­мо­гли­ся по­втор­но­го під­ра­хун­ку го­ло­сів, зок­ре­ма у шта­ті Віс­кон­сін.

Але поки що не вдалося довести факт фальсифікації бюлетенів. Якщо згадувати аналогічні події за підсумками президентських перегонів 2000 року, тоді крапку в іграх з перерахунком голосів поставив Верховний суд США, який за тиждень до голосування виборщиків зупинив цю процедуру.

4 груд­ня 2016 ро­ку від­бу­ли­ся по­втор­ні пре­зи­дент­ські ви­бо­ри у Авст­рії. Су­пер­ни­ча­ли кан­ди­дат Пар­тії сво­бо­ди Нор­берт Хо­фер і не­за­леж­ний кан­ди­дат Алек­сандр Ван дер Бел­лен.

У політичній історії Австрії — це перший такий випадок. Справа в тому, що за конституцією країни 1955 року, президент є суто церемоніальною фігурою, хоча й обирається загальним прямим голосуванням громадян. Уся повнота виконавчої влади в Австрії належить канцлеру.
Тому завжди парламентські вибори у цій країні були важливіші, ніж президентські. Така ситуація зберігалася й після вступу Австрії 1 січня 1995 року до Євросоюзу.

4 груд­ня 2016 ро­ку від­був­ся ре­фе­рен­дум що­до змі­ни кон­сти­ту­ції Іта­лії. Сім­де­сят ро­ків то­му у пе­ре­мо­же­ній у Дру­гій сві­то­вій вій­ні Іта­лії та­кож від­був­ся ре­фе­рен­дум що­до ви­зна­чен­ня по­лі­тич­но­го ре­жи­му в кра­їні. 
Іта­лій­ці то­ді про­го­ло­су­ва­ли за ска­су­ван­ня кон­сти­ту­цій­ної мо­нар­хії, яка бу­ла ском­про­ме­то­ва­на спів­іс­ну­ван­ням з ре­жи­мом Бе­ні­то Мус­со­лі­ні, та за­про­ва­джен­ня пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ської рес­пуб­лі­ки.

Утім, парламент виявився двопалатним, а партійнополітична система країни не забезпечувала стабільності. Тому Італія встановила світовий рекорд кількості змін урядів.