Цьо­го­річ­ні пар­ла­мент­ські ви­бо­ри в Іра­ні ста­ли пер­шим тес­том, який до­зво­лив ви­яви­ти рів­но­ва­гу по­лі­тич­них сил. Їх час збіг­ся з до­сить іс­тот­ною рол­лю Іра­ну в кон­тек­сті вій­ни в Си­рії та про­це­сі ос­лаб­лен­ня гео­по­лі­тич­ної по­зи­ції Із­ра­їлю. 
Від ча­су по­ва­лен­ня ре­жи­му Сад­да­ма Ху­сей­на в Іра­ку, Те­ге­ран ін­тен­си­фі­ку­вав ви­ко­рис­тан­ня інст­ру­мен­тів впли­ву на си­ту­ацію нав­ко­ло Із­ра­їлю (па­лес­тин­ський «Ха­мас», лі­ван­ська «Хіз­бал­ла») та по­си­лив тиск на своє без­по­се­ред­нє між­на­род­не ото­чен­ня в ре­гіо­ні Пер­ської за­то­ки.

Міністр внутрішніх справ Абдулреза Рахмані Фазлі повідомив, що на виборах до парламенту і громади експертів узяли участь понад 60% виборців. Із 82 мільйонів мешканців Ірану у виборах мали право взяти участь 55 мільйонів осіб.

13 квіт­ня 2016 ро­ку від­бу­ли­ся пар­ла­мент­ські ви­бо­ри у Рес­пуб­лі­ці Ко­рея. «Пів­ден­ні» ко­рей­ці оби­ра­ли три­ста де­пу­та­тів од­но­па­лат­но­го пар­ла­мен­ту. Дві тре­ти­ни де­пу­та­тів оби­раю­ть­ся за ма­жо­ри­тар­ни­ми окру­га­ми, од­на тре­ти­на — за пар­тій­ни­ми спис­ка­ми. За­зви­чай, у ма­жо­ри­тар­них окру­гах та­кож ви­су­ваю­ть­ся пар­тій­ні кан­ди­да­ти, то­му в ці­ло­му ре­зуль­та­ти ви­бо­рів чіт­ко від­дзер­ка­лю­ють по­лі­тич­ні сим­па­тії гро­ма­дян Рес­пуб­лі­ки Ко­рея.

Треба нагадати, що становлення стабільної південнокорейської конфуціанської моделі демократії відбувалося непросто. Після кровопролитної Корейської війни 1950–1953 років Республіка Корея (Південна Корея) стала на шлях вестернізації та модернізації. Однак цей шлях виявився дуже звивистим.

Дня­ми Єре­ван і Ба­ку від­ві­дав прем’­єр-мі­ністр Ро­сії Дмит­ро Мед­ве­дєв. Це тур­не ста­ло апо­фео­зом по­се­ред­ниць­ких дип­ло­ма­тич­них зу­силь Ро­сії, спря­мо­ва­них на за­ла­го­джен­ня азер­бай­джан­сько-вір­мен­сько­го кон­флік­ту нав­ко­ло На­гір­но­го Ка­ра­ба­ху.

Кремлівські геополітики побачили за спробою розмороження цього конфлікту намір розширити зону військовополітичної нестабільності по всьому периметру російських кордонів. Натомість на Заході у російській кавказькій дипломатичній активності побачили традиційний імперський підхід, за якого стабільні кордони імперії завжди опиняються за обрієм.
Зрозуміло, що свої розрахунки в цьому конфлікті були в Азербайджану і Вірменії. Баку спробував, так би мовити, провести розвідку боєм, тобто отримати очікувані запевнення від Туреччини щодо підтримки Азербайджану «до кінця».

На­пе­ре­до­дні за­пла­но­ва­ної на по­точ­но­му тиж­ні у Хі­ро­сі­мі зу­стрі­чі мі­ніс­трів за­кор­дон­них справ кра­їн «ве­ли­кої сім­ки» мі­ністр за­кор­дон­них справ Ро­сії Сер­гій Лав­ров від­ві­дав Мон­го­лію та Япо­нію.

Російська дипломатія на азійському напрямку докладає максимум зусиль, аби вийти з міжнародної ізоляції. Пропаганда Кремля наполегливо наголошує, що економічні санкції проти російської економіки через анексію Криму та агресивні дії на Донбасі запровадили лише країни євроатлантичного цивілізаційного ареалу, тобто США та Євросоюз. Натомість зазначається, що найбільші країни Азії уникають ізоляції Росії. Зокрема, обережну позицію займає Японія.

Кремль у вигідному для себе світлі подає факт візиту до Токіо Сергія Лаврова. Звичайно, можна зрозуміти японські мотиви, які мають вагомий регіональний вимір.

13 КВІТ­НЯ — 2 РО­КИ ВІД ПО­ЧАТ­КУ АН­ТИ­ТЕ­РО­РИС­ТИЧ­НОЇ ОПЕ­РА­ЦІЇ

Уго­ди з Ро­сією не вар­ті й па­пе­ру
Перед тим, як стати канцлером Німеччини, Отто фон Бісмарк у 1859–1862 роках був послом у Росії. Його слова про те, що з цією країною не варто воювати, тиражувалися як у Російській імперії, так і радянській: підкреслювалася «велич російського духу і непереможність російського народу». А ось іншу фразу, сказану фон Бісмарком, ані російські царі, ані радянські генеральні секретарі воліли не згадувати. А звучала вона так:
«Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані».
У істинності цих слів ми, українці, переконувалися не раз. Причому ще задовго до того, як вони були сказані, адже на так званій Переяславській раді, коли російський цар узяв Україну під «своє крило», їй обіцяли значно більше прав, ніж вона реально отримала.

Вер­хов­на Ра­да вчо­ра ухва­ли­ла по­ста­но­ву, якою за­до­воль­ни­ла за­яву Ар­се­нія Яце­ню­ка про звіль­нен­ня з по­са­ди Прем’­єр-мі­ніс­тра Ук­раї­ни, а та­кож при­зна­чи­ла но­вим Гла­вою уря­ду Во­ло­ди­ми­ра Гройс­ма­на.
Від­по­від­не рі­шен­ня під­три­ма­ли 257 на­род­них де­пу­та­тів.
Цією по­ста­но­вою та­кож ска­со­вує­ть­ся рі­шен­ня ВР про ви­знан­ня ді­яль­но­сті уря­ду під ке­рів­ниц­твом Ар­се­нія Яце­ню­ка за 2015 рік не­за­до­віль­ною.

Бо­ліс­ні пе­ре­го­во­ри
Після того, як Прем’єрміністр Арсеній Яценюк у неділю заявив про свою відставку, Президент поставив вимогу вже цього тижня сформувати новий уряд.

12 КВІТ­НЯ — ВСЕ­СВІТ­НІЙ ДЕНЬ АВІА­ЦІЇ І КОС­МО­НА­ВТИ­КИ

ЛЮ­БОВ ДО ЗЕМ­ЛІ, МІСЦЬ, ДЕ НА­РО­ДИВ­СЯ І ВИ­РІС, СЕР­ГІЙ КО­РО­ЛЬОВ ПРО­НІС КРІЗЬ УСЕ СВОЄ ЖИТ­ТЯ

У ни­ніш­ній Ро­сії, ко­ли йдеть­ся про кос­мос, во­лі­ють не зга­ду­ва­ти про вне­сок укра­їн­ців у йо­го під­ко­рен­ня. Жи­то­ми­ря­нин Сер­гій Пав­ло­вич — один із них: на­віть йо­го кон­ку­рен­ти вва­жа­ли, що са­ме за­вдя­ки йо­му Ра­дян­ський Со­юз пер­шим за­пус­тив у кос­мос штуч­ний су­пут­ник, а зго­дом і лю­ди­ну.

Батьківщина ученого — українське Полісся
Народився майбутній підкорювач космосу 12 січня 1907 року в Житомирі. Його батьки, Павло Якович і Марія Миколаївна, вчителювали. Та подружнє життя у них не склалося, і вони розлучилися. Тож хлопчик із трьох років жив у діда й бабусі, Миколи Яковича та Марії Матвіївни Москаленків, у Ніжині.

Коли соціальний статус людини підвищується, його здатність до розмноження падає. Таку заяву зробили дослідники Університету Еморі.
Фахівці вважають, що конкуренція за соціальний статус є одним із найважливіших чинників низької народжуваності в сучасному світі.
Автор дослідження доктор Пол Хупер заявив, що райони мегаполісів із розвиненим ринком праці, в яких ведеться інтенсивна конкуренція за робочі місця, мають найбільш виражене зниження демографічних показників.

Наш спів­роз­мов­ник — Дмит­ро Дроз­дов­ський, кри­тик, лі­те­ра­ту­роз­на­вець, пе­ре­кла­дач, по­ет, про­за­їк. Кан­ди­дат фі­ло­ло­гіч­них на­ук. Член двох На­ціо­наль­них спі­лок Ук­раї­ни — жур­на­ліс­тів і пись­мен­ни­ків. Го­лов­ний ре­дак­тор жур­на­лу «Все­світ», на­уко­вий спів­ро­біт­ник Ін­сти­ту­ту лі­те­ра­ту­ри НАН Ук­раї­ни, ви­кла­дач На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка. І все це у 29 ро­ків!
Ни­ні без цьо­го на­уков­ця і пись­мен­ни­ка склад­но уяви­ти су­час­ний лі­те­ра­тур­ний про­цес в Ук­раї­ні.

— Па­не Дмит­ре, з яких справ Ви ни­ні скла­да­єте­ся?
— Передусім — це журнал «Всесвіт». На кожному з нас, напевно, є відбиток того, що ми пережили під час Майдану, після Революції Гідності. Нині Україна реінтегрується до Європи.

Дослідження вчених Університету Західної Австралії може призвести до винаходу ефективного засобу лікування остеопорозу — захворювання, викликаного віковою втратою кісткової маси у літніх людей.
Остеопороз є поширеним захворюванням, при якому кістки стають крихкими, що призводить до більш високого ризику переломів, ніж при нормальній кістковій тканині. Це відбувається через те, що кісткова тканина втрачає кальцій швидше, ніж організм може його синтезувати.