Справж­ня кла­си­ка не ста­ріє. Проб­ле­ми, по­ру­ше­ні сто чи двіс­ті ро­ків то­му, не втра­ча­ють своєї гос­тро­ти, а по­де­ку­ди ста­ють ще ак­ту­аль­ні­ши­ми. У цьо­му мож­на вкот­ре пе­ре­ко­на­ти­ся, від­ві­дав­ши но­ву по­ста­но­вку ко­ме­дії Ми­ко­ли Го­го­ля «Ре­ві­зор», яку здійс­нив Ва­лен­тин Козь­мен­ко-Де­лін­де в Ки­їв­сько­му ака­де­міч­но­му те­ат­рі юно­го гля­да­ча на Лип­ках.

Чому твір Гоголя сприймається так, неначе написаний учора? Напевне тому, що і зараз, на жаль, поширені жадібність, злодійство, лицемірство, шахрайство, цинізм та обман. А городничі зі своїми командами спокійно живуть і в наш час. Отож режисерові не довелося нічого змінювати у п’єсі, аби ця історія була зрозумілою сучасному глядачеві.
Якщо представники старшого покоління знають комедію мало не напам’ять, то для молоді цей сюжет може бути маловідомим. Нагадаємо стисло його зміст.

Влас­ни­ка­ми ба­га­то­квар­тир­них бу­дин­ків їх­ні меш­кан­ці ста­ли по­над 20 ро­ків то­му, ко­ли в Ук­раї­ні про­йшла при­ва­ти­за­ція жит­ла. То­ді при­ва­ти­зо­ву­ва­ли­ся не ли­ше са­мі квар­ти­ри, а й при­мі­щен­ня спіль­но­го ко­рис­ту­ван­ня: го­ри­ща, під­ва­ли, схо­ди то­що. І від­по­ві­даль­ність за їх ут­ри­ман­ня вже то­ді ма­ла ляг­ти на меш­кан­ців.
Од­нак ре­фор­ма не бу­ла до­ве­де­на до кін­ця. До­сі ба­га­то хто до­сте­мен­но не знає, за що від­по­ві­дає, і ціл­ко­ви­то по­кла­дає­ть­ся на дер­жа­ву. Мов­ляв, са­ме во­на по­вин­на опі­ку­ва­ти­ся ба­га­то­по­вер­хів­ка­ми, ут­ри­му­ва­ти їх, ре­мон­ту­ва­ти. Ни­ні впро­ва­джує­ть­ся но­ве за­ко­но­дав­ство, що ре­гу­лює ут­ри­ман­ня та управ­лін­ня жит­лом, де чіт­ко за­зна­че­но, що всі­ма ци­ми пи­тан­ня­ми ма­ють за­йма­ти­ся спів­влас­ни­ки ба­га­то­квар­тир­них бу­дин­ків. І са­ме їм те­пер на­ле­жить ви­рі­шу­ва­ти, як опла­чу­ва­ти всі ці ро­бо­ти та по­слу­ги.
Про це по­го­во­ри­мо із за­ступ­ни­ком ке­рів­ни­ка про­ек­ту IFC «Енер­го­ефек­тив­ність у жит­ло­во­му сек­то­рі Ук­раї­ни» Со­фією Лінн.

Но­во­при­зна­че­ний мі­ністр со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Ан­дрій Рева на­звав п’ять пріо­ри­тет­них змін у ро­бо­ті Мін­соц­по­лі­ти­ки. Він на­го­ло­сив, що ці пріо­ри­те­ти вхо­дять в про­гра­му Ка­бі­не­ту Мініс­трів Ук­раї­ни, пре­зен­то­ва­ну Прем’­єр-мі­ніс­тром Во­ло­ди­ми­ром Гройс­ма­ном.

Про це новопризначений міністр заявив в інтерв’ю «ZN.UA»: «Я збираюся виконувати програму Кабміну, презентовану
В. Гройсманом, а саме: позиції розділу 15 «Соціальногуманітарна сфера».
Своїм першим пріоритетом А. Рева назвав монетизацію пільг, при цьому підкресливши, що держава взяла на себе величезну кількість пільг, але ресурсу для їхнього забезпечення вона не має.

У ве­рес­ні 2015-го Каб­мін за­твер­див по­ло­жен­ня про Дер­жав­ну служ­бу Ук­раї­ни з пи­тань без­печ­но­сті хар­чо­вих про­дук­тів та за­хис­ту спо­жи­ва­чів. 
У ньо­му за­зна­чає­ть­ся, що во­на є цен­траль­ним ор­га­ном ви­ко­нав­чої вла­ди, який «ре­алі­зує дер­жав­ну по­лі­ти­ку в га­лу­зі ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, сфе­рах без­печ­но­сті та окре­мих по­каз­ни­ків якос­ті хар­чо­вих про­дук­тів, ка­ран­ти­ну та за­хис­ту рос­лин, іден­ти­фі­ка­ції та ре­єс­тра­ції тва­рин, са­ні­тар­но­го за­ко­но­дав­ства, за­по­бі­ган­ня ку­рін­ню та змен­шен­ня вжи­ван­ня тю­тю­но­вих ви­ро­бів і їх шкід­ли­во­го впли­ву на здо­ров’я на­се­лен­ня, мет­ро­ло­гіч­но­го на­гля­ду, рин­ко­во­го на­гля­ду в ме­жах сфе­ри своєї від­по­ві­даль­но­сті, на­сін­ниц­тва та роз­сад­ниц­тва (в час­ти­ні сер­ти­фі­ка­ції на­сін­ня і са­див­но­го ма­те­рі­алу, охо­ро­ни прав на сор­ти рос­лин), дер­жав­но­го кон­тро­лю за до­дер­жан­ням за­ко­но­дав­ства про за­хист прав спо­жи­ва­чів і рек­ла­му в цій сфе­рі».

Уряд Ар­се­нія Яце­ню­ка під­го­ту­вав укра­їн­цям сут­тє­вий і не­спо­ді­ва­ний по­да­ру­нок — ви­рі­шив не під­ви­щу­ва­ти та­ри­фи на газ для на­се­лен­ня з пер­шо­го квіт­ня. Са­ме у День смі­ху мав стар­ту­ва­ти чер­го­вий етап зрос­тан­ня га­зо­вих цін. І до­во­лі сут­тє­вий — на по­над 50%. 
Від­по­від­ні зо­бов’­язан­ня пе­ред МВФ то­рік узя­ла на се­бе ук­ра­їн­ська вла­да. Втім, во­че­видь, ця проб­ле­ма пе­ре­йде до но­во­го уря­ду, адже МВФ уже ви­сло­вив своє не­вдо­во­лен­ня ді­ями Каб­мі­ну Ар­се­нія Яце­ню­ка.

Згідно з поетапним підвищенням газових тарифів, уже наступного року українцям почнуть продавати блакитне паливо за світовими цінами. З першого квітня 2016го тарифи на газ мали бути підвищені до рівня, що відповідав би ціні імпортованого газу, тобто 5,5 тис. грн за тисячу кубів. Такими є умови меморандуму, який Україна уклала з МВФ.

Три де­ся­ти­літ­тя, що ми­ну­ли від ча­су жах­ли­вої тра­ге­дії на ЧАЕС, ще да­лі від­су­ну­ли від нас сум­ноз­віс­ну по­дію в іс­то­рії люд­ства, ко­ли так зва­ний мир­ний атом вий­шов з-під кон­тро­лю лю­ди­ни і, на­че каз­ко­вий злий джин, ви­рвав­ся на во­лю.

Безжальний і невидимий ворог — радіація, яка миттєво поширилася зпід уламків зруйнованого вибухом четвертого реактора ЧАЕС, занапастила життя сотень тисяч людей, котрі вимушені були поспіхом залишити свої домівки і шукати захисту від біди на теренах неосяжного СРСР.
Часу відтоді, в розумінні істориків, минуло начебто й небагато, але людська пам’ять має здатність із часом ховати у свої найвіддаленіші закапелки навіть найвизначніші події, які, здавалося б, назавжди закарбувалися в нашій свідомості. Звісно, саму Чорнобильську трагедію, як жахливе лихо, ніколи не забудуть, а от її конкретні прояви, які на власні очі бачили не так уже й багато справжніх свідків, потроху згладжуються, стираються з пам’яті.

У цен­трі ба­га­тьох по­лі­тич­них дис­ку­сій що­до си­ту­ації на Близь­ко­му Схо­ді за­ли­шає­ть­ся Са­удів­ська Ара­вія. Від ча­сів «Араб­ської вес­ни» 2011 ро­ку Са­удів­ське Ко­ро­лів­ство по­ча­ло про­во­ди­ти до­сить різ­ку по­лі­ти­ку на Близь­ко­му Схо­ді. Ці по­дії ство­ри­ли ре­аль­ну за­гро­зу ста­біль­но­сті од­но­го з най­більш кон­сер­ва­тив­них по­лі­тич­них ре­жи­мів.

Насамперед, саудівцям довелося гасити пожежі шиїтських повстань у сусідніх країнах. Перший такий досвід у Бахрейні виявився досить швидким і вдалим. Утім, у 2015му саудівська армія безпосередньо втрутилась у перебіг громадянської війни в Ємені. Формально в цій країні вдалося повернути до влади президента, який вважається союзником саудівців, щоправда, ціна цього виявилася великою.

Схід­на час­ти­на Пів­ніч­но­го Кав­ка­зу (Да­гес­тан, Чеч­ня й Ін­гу­ше­тія) ста­ла ре­гіо­ном, який у куль­тур­но-ци­ві­лі­за­цій­но­му і су­спіль­но­му ви­мі­рах де­да­лі біль­ше від­різ­няє­ть­ся від реш­ти Ро­сії. 
Там­теш­ні ре­алії ско­рі­ше на­га­ду­ють близь­ко­схід­ні, ніж ро­сій­ські: клю­чо­вим чин­ни­ком ор­га­ні­за­ції су­спіль­но-по­лі­тич­но­го жит­тя є іс­лам, а кон­флік­ти, не­рід­ко кри­ва­ві, все­ре­ди­ні му­суль­ман­ської спіль­но­ти ста­но­влять ру­шій­ну си­лу по­дій у ре­гіо­ні.

Останнім часом загострюється конфлікт між двома головними ісламськими течіями на Північному Кавказі — суфізмом, пов’язаним з офіційним духовенством і владою, та салафізмом, прихильників якого дедалі більшає серед кавказької молоді.
Суфізм — це містична течія в ісламі, яка виявляється в діяльності суфітських братств.

20 квітня 2016 року після майже трирічної перерви відбулося засідання Ради співробітництва НАТО — Росія. Вона була створена у липні 1997 року відповідно до стратегічного договору між Кремлем і НАТО. Відтоді особливо партнерськими ці відносини ніколи не були.
Досить згадати про загострення напруженості під час косовської кампанії НАТО 1999го, коли передислокація російських десантників із Боснії до столиці Косове ледь не поставила Росію і НАТО на межу війни. Правда, після терактів 11 вересня 2001 року у США російськонатовські відносини стали не такими ворожими.
Здавалося, що сторони знайшли спільного ворога. Росія навіть підтримала розміщення військ НАТО у ході афганської операції на території центральноазійських країн.

У Женеві тривають непрості переговори ворогуючих у Сирії сторін щодо вироблення умов остаточного замирення. Утім, події останнього часу знову ставлять під сумнів їх ефективність. Президент Сирії Башар Асад лише за участю лояльної до себе опозиції минулого тижня провів парламентські вибори, які не були визнані навіть поміркованою частиною сирійської опозиції.
Крім того, за підтримки іранських військових і загонів ліванського шиїтського угруповання «Хізболла» сирійські війська продовжують наступ на Алеппо. Активні бойові дії за це друге за значенням після Дамаска сирійське місто вкотре загострили становище навколо Туреччини. Чинна турецька влада не збирається «здавати» Алеппо та продовжує підтримувати ті військові загони, в тому числі й радикальної сирійської опозиції, які утримують окремі райони міста.