Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Справжня класика не старіє. Проблеми, порушені сто чи двісті років тому, не втрачають своєї гостроти, а подекуди стають ще актуальнішими. У цьому можна вкотре переконатися, відвідавши нову постановку комедії Миколи Гоголя «Ревізор», яку здійснив Валентин Козьменко-Делінде в Київському академічному театрі юного глядача на Липках.
Чому твір Гоголя сприймається так, неначе написаний учора? Напевне тому, що і зараз, на жаль, поширені жадібність, злодійство, лицемірство, шахрайство, цинізм та обман. А городничі зі своїми командами спокійно живуть і в наш час. Отож режисерові не довелося нічого змінювати у п’єсі, аби ця історія була зрозумілою сучасному глядачеві.
Якщо представники старшого покоління знають комедію мало не напам’ять, то для молоді цей сюжет може бути маловідомим. Нагадаємо стисло його зміст.
Власниками багатоквартирних будинків їхні мешканці стали понад 20 років тому, коли в Україні пройшла приватизація житла. Тоді приватизовувалися не лише самі квартири, а й приміщення спільного користування: горища, підвали, сходи тощо. І відповідальність за їх утримання вже тоді мала лягти на мешканців.
Однак реформа не була доведена до кінця. Досі багато хто достеменно не знає, за що відповідає, і цілковито покладається на державу. Мовляв, саме вона повинна опікуватися багатоповерхівками, утримувати їх, ремонтувати. Нині впроваджується нове законодавство, що регулює утримання та управління житлом, де чітко зазначено, що всіма цими питаннями мають займатися співвласники багатоквартирних будинків. І саме їм тепер належить вирішувати, як оплачувати всі ці роботи та послуги.
Про це поговоримо із заступником керівника проекту IFC «Енергоефективність у житловому секторі України» Софією Лінн.
Новопризначений міністр соціальної політики Андрій Рева назвав п’ять пріоритетних змін у роботі Мінсоцполітики. Він наголосив, що ці пріоритети входять в програму Кабінету Міністрів України, презентовану Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом.
Про це новопризначений міністр заявив в інтерв’ю «ZN.UA»: «Я збираюся виконувати програму Кабміну, презентовану
В. Гройсманом, а саме: позиції розділу 15 «Соціальногуманітарна сфера».
Своїм першим пріоритетом А. Рева назвав монетизацію пільг, при цьому підкресливши, що держава взяла на себе величезну кількість пільг, але ресурсу для їхнього забезпечення вона не має.
У вересні 2015-го Кабмін затвердив положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
У ньому зазначається, що вона є центральним органом виконавчої влади, який «реалізує державну політику в галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, запобігання курінню та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу, охорони прав на сорти рослин), державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері».
Уряд Арсенія Яценюка підготував українцям суттєвий і несподіваний подарунок — вирішив не підвищувати тарифи на газ для населення з першого квітня. Саме у День сміху мав стартувати черговий етап зростання газових цін. І доволі суттєвий — на понад 50%.
Відповідні зобов’язання перед МВФ торік узяла на себе українська влада. Втім, вочевидь, ця проблема перейде до нового уряду, адже МВФ уже висловив своє невдоволення діями Кабміну Арсенія Яценюка.
Згідно з поетапним підвищенням газових тарифів, уже наступного року українцям почнуть продавати блакитне паливо за світовими цінами. З першого квітня 2016го тарифи на газ мали бути підвищені до рівня, що відповідав би ціні імпортованого газу, тобто 5,5 тис. грн за тисячу кубів. Такими є умови меморандуму, який Україна уклала з МВФ.
Три десятиліття, що минули від часу жахливої трагедії на ЧАЕС, ще далі відсунули від нас сумнозвісну подію в історії людства, коли так званий мирний атом вийшов з-під контролю людини і, наче казковий злий джин, вирвався на волю.
Безжальний і невидимий ворог — радіація, яка миттєво поширилася зпід уламків зруйнованого вибухом четвертого реактора ЧАЕС, занапастила життя сотень тисяч людей, котрі вимушені були поспіхом залишити свої домівки і шукати захисту від біди на теренах неосяжного СРСР.
Часу відтоді, в розумінні істориків, минуло начебто й небагато, але людська пам’ять має здатність із часом ховати у свої найвіддаленіші закапелки навіть найвизначніші події, які, здавалося б, назавжди закарбувалися в нашій свідомості. Звісно, саму Чорнобильську трагедію, як жахливе лихо, ніколи не забудуть, а от її конкретні прояви, які на власні очі бачили не так уже й багато справжніх свідків, потроху згладжуються, стираються з пам’яті.
У центрі багатьох політичних дискусій щодо ситуації на Близькому Сході залишається Саудівська Аравія. Від часів «Арабської весни» 2011 року Саудівське Королівство почало проводити досить різку політику на Близькому Сході. Ці події створили реальну загрозу стабільності одного з найбільш консервативних політичних режимів.
Насамперед, саудівцям довелося гасити пожежі шиїтських повстань у сусідніх країнах. Перший такий досвід у Бахрейні виявився досить швидким і вдалим. Утім, у 2015му саудівська армія безпосередньо втрутилась у перебіг громадянської війни в Ємені. Формально в цій країні вдалося повернути до влади президента, який вважається союзником саудівців, щоправда, ціна цього виявилася великою.
Східна частина Північного Кавказу (Дагестан, Чечня й Інгушетія) стала регіоном, який у культурно-цивілізаційному і суспільному вимірах дедалі більше відрізняється від решти Росії.
Тамтешні реалії скоріше нагадують близькосхідні, ніж російські: ключовим чинником організації суспільно-політичного життя є іслам, а конфлікти, нерідко криваві, всередині мусульманської спільноти становлять рушійну силу подій у регіоні.
Останнім часом загострюється конфлікт між двома головними ісламськими течіями на Північному Кавказі — суфізмом, пов’язаним з офіційним духовенством і владою, та салафізмом, прихильників якого дедалі більшає серед кавказької молоді.
Суфізм — це містична течія в ісламі, яка виявляється в діяльності суфітських братств.
20 квітня 2016 року після майже трирічної перерви відбулося засідання Ради співробітництва НАТО — Росія. Вона була створена у липні 1997 року відповідно до стратегічного договору між Кремлем і НАТО. Відтоді особливо партнерськими ці відносини ніколи не були.
Досить згадати про загострення напруженості під час косовської кампанії НАТО 1999го, коли передислокація російських десантників із Боснії до столиці Косове ледь не поставила Росію і НАТО на межу війни. Правда, після терактів 11 вересня 2001 року у США російськонатовські відносини стали не такими ворожими.
Здавалося, що сторони знайшли спільного ворога. Росія навіть підтримала розміщення військ НАТО у ході афганської операції на території центральноазійських країн.
У Женеві тривають непрості переговори ворогуючих у Сирії сторін щодо вироблення умов остаточного замирення. Утім, події останнього часу знову ставлять під сумнів їх ефективність. Президент Сирії Башар Асад лише за участю лояльної до себе опозиції минулого тижня провів парламентські вибори, які не були визнані навіть поміркованою частиною сирійської опозиції.
Крім того, за підтримки іранських військових і загонів ліванського шиїтського угруповання «Хізболла» сирійські війська продовжують наступ на Алеппо. Активні бойові дії за це друге за значенням після Дамаска сирійське місто вкотре загострили становище навколо Туреччини. Чинна турецька влада не збирається «здавати» Алеппо та продовжує підтримувати ті військові загони, в тому числі й радикальної сирійської опозиції, які утримують окремі райони міста.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».