Січень[col=80]
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Вересень 25, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 16 Сiчень 2015 21:09

Як уникнути старечого недоумства

Хто не чув по­ши­ре­но­го ви­сло­ву «ста­ре­чий ма­разм»? Він ля­кає не тіль­ки літ­ніх, але й лю­дей се­ред­ньо­го ві­ку. За твер­джен­ням фа­хів­ців, пер­ші дзві­ноч­ки лу­на­ють, ко­ли вам ще не­має й со­ро­ка. Що ж ро­би­ти, аби уник­ну­ти в май­бут­ньо­му ста­ре­чо­го ма­раз­му? Про це ми по­про­си­ли роз­по­віс­ти фа­хів­ця — кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук, до­цен­та На­та­лію Кар­ваць­ку.

— Все, що не працює, відмирає. Мозок — не виняток. Якщо ви його не використовуєте, то втрачаєте. І одного разу може настати момент, коли слово «маразм» стане не фігурою мови, а гіркою реальністю. Однак неприємних сюрпризів можна уникнути. Тільки починати працювати над собою варто ще тоді, коли з головою у вас усе в повному порядку.
— Прийнято вважати, що погіршення пам’яті та зниження інтелекту з віком — звичайна справа. Чи це так?
— Дослідження у сфері старіння мозку свідчать, що погіршення пам’яті та інтелектуальних можливостей у середині життя не можна вважати нормальним. І все ж таки це трапляється практично з кожним. Для багатьох із нас перші симптоми проявляються ще задовго до виходу на пенсію.

П'ятниця, 16 Сiчень 2015 21:06

Зміцнюємо імунітет дитини

Під­си­ли­ти за­хис­ні влас­ти­во­сті ди­тя­чо­го ор­га­ніз­му в пе­рі­од за­гос­трен­ня рес­пі­ра­тор­них за­хво­рю­вань мож­ли­во, як­що ви­ко­ну­ва­ти ре­ко­мен­да­ції фа­хів­ців.

Нехай діти більше рухаються. На жаль, у багатьох сім’ях традиція робити ранкову зарядку вже стала немодною. І даремно, адже всього 10–15 хвилин фізичної активності після пробудження активізують опірність організму перед вірусами. Звичайно, краще робити її разом із дітьми. Вправи необхідно час від часу міняти, як і музичний супровід. Отже, тоді гімнастика не буде для малюка як обов’язковість, він зможе отримати від занять не лише фізичну користь, але й емоційну.
Погодьтеся, йти в дитячий садок чи до школи з усмішкою і гарним настроєм приємніше, ніж сонним і безрадісним. Деякі експерти, до речі, стверджують, що усмішка сама по собі є потужним імунощитом від ОРВІ, ОРЗ, грипу та інших вірусних інфекційних захворювань.
Використовуйте фітотерапію. З настанням періоду епідемій слід забезпечити дитині підвищене вживання вітаміну С. Цього можна досягти за допомогою фітотерапії. Підійде для зміцнення імунітету чай із лимоном, ехінацеєю та медом. Їх можна чергувати з імбиром.

Лю­ди­на від на­ро­джен­ня пе­ре­бу­ває в по­стій­но­му ру­сі. При­ди­віть­ся до но­во­на­ро­дже­но­го або ма­лю­ка-до­шкіль­ня­ти — і пер­ший (осо­бли­во), і дру­гий — увесь час ру­хаю­ть­ся, щось роб­лять, на­ма­га­ють­ся вхо­пи­ти, під­ня­ти, від­нес­ти, роз­ла­ма­ти то­що. З ві­ком фі­зич­на ак­тив­ність по­міт­но па­дає, що обу­мов­ле­но про­гра­мою роз­вит­ку ор­га­ніз­му, за­кла­де­ною при­ро­дою.

Учені стверджують: якби доросла людина здійснювала таку ж кількість рухів, як і новонароджене дитя, то вже за кілька годин загинула б від перевтоми. Але все ж регулярна фізична активність потрібна всім людям незалежно від віку і статі. Систематичні тренування зміцнюють м’язову систему, в тому числі і серце. Вони слугують профілактикою застійних явищ у легенях, поліпшують циркуляцію крові в судинах. Люди, які регулярно займаються фізичними вправами, мають хорошу пам’ять, високу працездатність і стабільний імунний статус.
Гіподинамія — одна з найбільш гострих проблем у сучасному світі. Чим же вона небезпечна і як уникнути порушень здоров’я? Про це розповідає фахівець — доктор біологічних наук, професор Анатолій Магльований.

Наш спів­роз­мов­ник Ан­дрій Бі­ло­ус — ху­дож­ній ке­рів­ник Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го Мо­ло­до­го те­ат­ру (з 2012 р.).
А до цьо­го дип­ло­мо­ва­ний ак­тор і ре­жи­сер по­до­лав за­ко­но­мір­ні і важ­ли­ві схо­дин­ки: від 2003 ро­ку він був ре­жи­се­ром Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру дра­ми та ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дніп­ра; з 2005-го став ще ви­кла­да­чем ре­жи­су­ри та май­стер­но­сті ак­то­ра Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту те­ат­ру, кі­но і те­ле­ба­чен­ня ім. І. К. Кар­пен­ка-Ка­ро­го; з 2009-го — ху­дож­нім ке­рів­ни­ком Те­ат­ру «Те­ат­раль­на май­стер­ня Ан­дрія Бі­ло­уса».
На­ша роз­мо­ва — про пев­ні під­сум­ки, твор­чі під­хо­ди і ре­жи­сер­ську по­зи­цію.

— Пане Андрію, у Молодому театрі за два роки Вашого керівництва відбулися разючі зміни: це і численні прем’єри, і театрально-господарські перетворення (ремонти, реконструкції, придбання). Певно, рентабельність театру, успішність вистав дозволили здійснити реформування?
— Зробити театр рентабельним (тобто заробляти на утримання і розвиток театру, на постановку нових вистав, зарплату акторам і працівникам) у принципі неможливо за існуючої ціни на квитки (максимум 120 гривень). Тому ми отримуємо допомогу від держави — на 80% заробітної платні. Решту грошей маємо заробляти самі.

Published in Вітальня
П'ятниця, 16 Сiчень 2015 20:55

Живопис Закарпаття

Закарпатська школа живопису — художня традиція, яка сформувалась іще у 1920–1950-х рр. на засадах західноєвропейського малярства початку ХХ ст., з одного боку, та естетики народного мистецтва регіону — з іншого. «Протягом значного проміжку часу твори закарпатців були об’єднані тяжінням до декоративності, принципом реалістичності мистецтва та складною парадигмою стосунків із народним мистецтвом Карпат»,— так, зокрема, визначає особливості місцевої традиції Л. Біксей, заступник директора з наукової роботи Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.
Розвиток Закарпатської школи пов’язаний у першу чергу з іменами художників Адальберта Ерделі (1891–1955) та Йосипа Бокшая (1891–1975), які після навчання в Будапештській академії мистецтв започаткували на Закарпатті викладання рисунка спочатку в Публічній школі малювання (заснованій 1927 р.), а згодом і в Ужгородському художньо-промисловому училищі (заснованому 1946 р.).
Після входження Закарпаття до складу Української РСР живопис місцевих майстрів А. Ерделі та Й. Бокшая та їхніх учнів: А. Коцки (1911–1987), А. Борецького (1910–1990), З. Шолтеса (1909–1990), Е. Контратовича (1912–2009) увійшов до офіційного мистецтва СРСР як творчість «перших художників Підкарпатської Русі, вихованих у рідному краї». Твори класиків Закарпатської школи і нині є основою візуальної освіти сучасних художників регіону, а мандрівки мальовничими Карпатами — важливою складовою їхнього досвіду, що й знаходить відображення у яскравих і самобутніх полотнах.

Published in Культура

Однією з характерних ознак нашого часу є повернення несправедливо забутих імен борців за національну незалежність, відомих свого часу письменників, митців, дослідників. Серед них — ім’я Івана Омеляновича Левицького, який був одним із першопрохідців у царині української бібліографії.

 

18 СІЧНЯ — 165 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ОМЕЛЯНОВИЧА ЛЕВИЦЬКОГО (1850–1913),
УКРАЇНСЬКОГО БІБЛІОГРАФА, ПИСЬМЕННИКА, ЖУРНАЛІСТА

А бібліографія, як відомо, дуже важлива справа: вона, зокрема, допомагає зорієнтуватися в потоці публікацій, інформує про книги, статті, рецензії, які вийшли з друку, знайомить із літературою з певної проблематики за минулий час та з книгами, що готуються до друку.
Поміж найважливіших праць І. Левицького дослідники називають такі: «Галицько-руська бібліографія ХІХ ст.» (Львів, 1887–1888), «Українська бібліографія Австро-Угорщини» (Львів, 1909–1911), «Прикарпатська Русь ХІХ ст. у життєписах і портретах її діячів», «Реєстр наукових і літературних праць проф. Михайла Грушевського» (1898–1901). Характеризуючи «Галицько-руську бібліографію», Іван Франко писав: «Докладні і послідовно подані змісти часописів, які, починаючи від 1861 р., поглинають майже всі розумові і літературні зусилля українців і є найточнішим відбиттям їхнього розумового і політичного розвитку».

Published in Культура
П'ятниця, 16 Сiчень 2015 19:49

«Укроп» – це український опір

Не­що­дав­но від­бу­ла­ся пре­зен­та­ція клі­пу піс­ні «Укроп». Її ав­тор — не іме­ни­тий му­зи­кант чи по­ет із чис­лен­ним до­роб­ком пі­сень, а мо­ло­дий офі­цер ук­ра­їн­ських зброй­них сил, у ми­ну­ло­му жур­на­ліст Олек­сандр Тка­чук. Він на­ро­див­ся у Чер­нів­цях і є справж­нім пат­ріо­том рід­ної кра­їни.

Коли Олександр зі взводом солдатів охороняв кордон України біля Азовського моря, у нього виникла ідея написати пісню, яка б символізувала національну єдність українців. Ідея була надто амбітною. Адже у цей непростий і не дуже веселий час нелегко знайти слова, які б сподобалися солдатам, які йдуть у бій, захищаючи незалежність нашої держави. Їх рідним, котрі чекають оборонців у тилу, і намагаються допомогти чим можуть.
На жаль, часто у вільну годину бійці в окопах і на блокпостах слухають російські пісні, російський реп і шансон, навіть із ненормативною лексикою. І не тому, що ті їм до душі, а тому, що української музичної творчості надто мало у нашому радіопросторі.
Пісня, яку Олександр назвав «Укроп», вийшла життєстверджуючою, у ній немає жодного натяку на притаманні українському фольклору і військово-патріотичним творам журбу, нарікання на тяжку долю, страждання народу. Вона випромінює лише позитив, оскільки саме з ним, на думку автора, треба жити.

Published in Культура
П'ятниця, 16 Сiчень 2015 19:45

Таємниці жіночої логіки

Які б склад­ні ча­си не до­во­ди­ло­ся пе­ре­жи­ва­ти лю­ди­ні, але час від ча­су ду­ша праг­не свя­та. І як би не бу­ло важ­ко на сер­ці, од­нак ін­ко­ли так хо­четь­ся ві­дво­лік­ти­ся від проб­лем, на якийсь час за­бу­ти про все зло­бо­ден­не.

Саме таку добру нагоду дає Київський академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра, де нещодавно молодий режисер Тамара Антропова під керівництвом свого вчителя народного артиста України та Росії Едуарда Митницького здійснила постановку комедії «Жіноча логіка».
Автора пропонованої п’єси Анатолія Крима з упевненістю можна назвати найвідомішим сучасним українським драматургом. Нині його п’єси з успіхом йдуть не лише в Україні та близькому зарубіжжі, але й у країнах Західної півкулі. Чи то митець робить нові версії класичних сюжетів («Заповіт цнотливого бабія», «Правдива історія Ромео і Джульєтти»), чи пише на сучасну тематику («Квартет для двох», «Нелегалка»), як правило, виходять досить цікаві твори.
Кілька років тому на малій сцені Театру драми та комедії актор В. Цивінський дебютував як режисер удалою постановкою п’єси А. Крима «Дзвінок із минулого». Очевидно, це послужило причиною того, що драматург довірив здійснити перше сценічне прочитання ще однієї зі своїх п’єс саме цьому театру.

Published in Культура

Ук­раї­на пе­ре­бу­ває в очі­ку­ван­ні мас­штаб­них та гли­бо­ких еко­но­міч­них ре­форм. За різ­ни­ми оцін­ка­ми, їх мо­же бу­ти кіль­ка де­сят­ків. Та всі фа­хів­ці — і віт­чиз­ня­ні, і за­кор­дон­ні — збі­гаю­ть­ся на то­му, що по­тре­бує пер­шо­чер­го­во­го за­про­ва­джен­ня, без­умов­но, зе­мель­на ре­фор­ма. Бо ни­ні си­ту­ація в зе­мель­ній сфе­рі скла­ла­ся не­прос­та. На жаль, пи­тан­ня, по­в’яза­ні з орен­дою зе­мель­них ді­ля­нок, їх ви­ко­рис­тан­ням сіль­гос­пви­роб­ни­ка­ми, дер­жав­ною ре­єс­тра­цією, мож­ли­вос­тя­ми за­про­ва­джен­ня пов­но­цін­но­го зе­мель­но­го рин­ку та ін­ші остан­ні­ми ро­ка­ми або зов­сім не ви­рі­шу­ва­ли­ся, або ви­рі­шу­ва­ли­ся ли­ше част­ко­во і не ти­ми тем­па­ми, як то­го по­тре­бу­ва­ла си­ту­ація.

Тож як наш уряд має нині діяти з тим, щоб максимально врахувати інтереси і землевласників, і тих, хто обробляє їх гектари, і держави? Як слід вибудовувати нову земельну політику з урахуванням сучасних економічних та політичних реалій? Про це поговоримо з постійним радником проекту Твіннінг «Допомога в розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні», що фінансується ЄС та реалізується консорціумом Нідерландів, Німеччини та Литви, Стефаном Вербунтом.
— Які проблеми, на Ваш погляд, гальмують здійснення земельної реформи в Україні?

Published in Земля і люди

Як ві­до­мо, зі свя­том Хре­щен­ня по­в’яза­на од­на з пра­дав­ніх тра­ди­цій — ку­пан­ня у від­кри­тих во­до­ймах. Це — да­ни­на пам’­яті хре­щен­ня Ісу­са Іоан­ном Пред­те­чею у во­дах Йор­да­ну. Са­ме ку­пан­ня є три­ра­зо­вим за­ну­рен­ням у во­ду з го­ло­вою. При цьо­му ві­ру­ючий хрес­тить­ся і ви­мов­ляє: «Вім’я От­ця, і Си­на, і Свя­то­го Ду­ху!»
Але тре­ба вра­хо­ву­ва­ти і за­сте­ре­жен­ня ме­ди­ків: як­що лю­ди­на страж­дає на гі­пер­то­нію, за­хво­рю­ван­ня ни­рок, епі­леп­сію, вже пе­ре­жи­ла ін­фаркт, хво­ра на цук­ро­вий діа­бет, має слаб­кі ле­ге­ні, не­здо­ро­ву щи­то­вид­ну за­ло­зу або ін­ші проб­ле­ми зі здо­ров’­ям, їй кра­ще від зи­мо­вої опо­лон­ки від­мо­ви­ти­ся. Ме­ди­ки та­кож за­пе­ре­чу­ють ку­пан­ня у від­кри­тих во­до­ймах ва­гіт­них жі­нок.

Тому перша порада, що стосується купання в ополонці на Хрещення, така: протестуйте свій організм на наявність медичних протипоказань. Є застереження і новачкам — їм не варто купатися, якщо температура води нижча ніж 10°С. Бувалі моржі мають бути обережні при зниженні температури до мінус 20. У всіх випадках треба виходити з того, що купання в ополонці на Хрещення — це не канон, а традиція. Втім, багато християн вважають, що на Хрещення поринути можна у будь-яку воду — необов’язково в ополонку! Головне — віра.
Ось ще кілька порад бувальців. Перед купанням треба добре поїсти (ситий організм зберігає тепло краще), а пити не можна — алкоголь звужує судини. Вдягнутися треба тепліше, а одяг вибрати такий, що легко застібається, адже після ополонки пальці слухаються погано.

Published in Духовність

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».