№ 3 (24050)
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Серпень 05, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Лю­ди­на від на­ро­джен­ня пе­ре­бу­ває в по­стій­но­му ру­сі. При­ди­віть­ся до но­во­на­ро­дже­но­го або ма­лю­ка-до­шкіль­ня­ти — і пер­ший (осо­бли­во), і дру­гий — увесь час ру­хаю­ть­ся, щось роб­лять, на­ма­га­ють­ся вхо­пи­ти, під­ня­ти, від­нес­ти, роз­ла­ма­ти то­що. З ві­ком фі­зич­на ак­тив­ність по­міт­но па­дає, що обу­мов­ле­но про­гра­мою роз­вит­ку ор­га­ніз­му, за­кла­де­ною при­ро­дою.

Учені стверджують: якби доросла людина здійснювала таку ж кількість рухів, як і новонароджене дитя, то вже за кілька годин загинула б від перевтоми. Але все ж регулярна фізична активність потрібна всім людям незалежно від віку і статі. Систематичні тренування зміцнюють м’язову систему, в тому числі і серце. Вони слугують профілактикою застійних явищ у легенях, поліпшують циркуляцію крові в судинах. Люди, які регулярно займаються фізичними вправами, мають хорошу пам’ять, високу працездатність і стабільний імунний статус.
Гіподинамія — одна з найбільш гострих проблем у сучасному світі. Чим же вона небезпечна і як уникнути порушень здоров’я? Про це розповідає фахівець — доктор біологічних наук, професор Анатолій Магльований.

Наш спів­роз­мов­ник Ан­дрій Бі­ло­ус — ху­дож­ній ке­рів­ник Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го Мо­ло­до­го те­ат­ру (з 2012 р.).
А до цьо­го дип­ло­мо­ва­ний ак­тор і ре­жи­сер по­до­лав за­ко­но­мір­ні і важ­ли­ві схо­дин­ки: від 2003 ро­ку він був ре­жи­се­ром Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру дра­ми та ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дніп­ра; з 2005-го став ще ви­кла­да­чем ре­жи­су­ри та май­стер­но­сті ак­то­ра Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту те­ат­ру, кі­но і те­ле­ба­чен­ня ім. І. К. Кар­пен­ка-Ка­ро­го; з 2009-го — ху­дож­нім ке­рів­ни­ком Те­ат­ру «Те­ат­раль­на май­стер­ня Ан­дрія Бі­ло­уса».
На­ша роз­мо­ва — про пев­ні під­сум­ки, твор­чі під­хо­ди і ре­жи­сер­ську по­зи­цію.

— Пане Андрію, у Молодому театрі за два роки Вашого керівництва відбулися разючі зміни: це і численні прем’єри, і театрально-господарські перетворення (ремонти, реконструкції, придбання). Певно, рентабельність театру, успішність вистав дозволили здійснити реформування?
— Зробити театр рентабельним (тобто заробляти на утримання і розвиток театру, на постановку нових вистав, зарплату акторам і працівникам) у принципі неможливо за існуючої ціни на квитки (максимум 120 гривень). Тому ми отримуємо допомогу від держави — на 80% заробітної платні. Решту грошей маємо заробляти самі.

Published in Вітальня
П'ятниця, 16 Сiчень 2015 20:55

Живопис Закарпаття

Закарпатська школа живопису — художня традиція, яка сформувалась іще у 1920–1950-х рр. на засадах західноєвропейського малярства початку ХХ ст., з одного боку, та естетики народного мистецтва регіону — з іншого. «Протягом значного проміжку часу твори закарпатців були об’єднані тяжінням до декоративності, принципом реалістичності мистецтва та складною парадигмою стосунків із народним мистецтвом Карпат»,— так, зокрема, визначає особливості місцевої традиції Л. Біксей, заступник директора з наукової роботи Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.
Розвиток Закарпатської школи пов’язаний у першу чергу з іменами художників Адальберта Ерделі (1891–1955) та Йосипа Бокшая (1891–1975), які після навчання в Будапештській академії мистецтв започаткували на Закарпатті викладання рисунка спочатку в Публічній школі малювання (заснованій 1927 р.), а згодом і в Ужгородському художньо-промисловому училищі (заснованому 1946 р.).
Після входження Закарпаття до складу Української РСР живопис місцевих майстрів А. Ерделі та Й. Бокшая та їхніх учнів: А. Коцки (1911–1987), А. Борецького (1910–1990), З. Шолтеса (1909–1990), Е. Контратовича (1912–2009) увійшов до офіційного мистецтва СРСР як творчість «перших художників Підкарпатської Русі, вихованих у рідному краї». Твори класиків Закарпатської школи і нині є основою візуальної освіти сучасних художників регіону, а мандрівки мальовничими Карпатами — важливою складовою їхнього досвіду, що й знаходить відображення у яскравих і самобутніх полотнах.

Published in Культура

Однією з характерних ознак нашого часу є повернення несправедливо забутих імен борців за національну незалежність, відомих свого часу письменників, митців, дослідників. Серед них — ім’я Івана Омеляновича Левицького, який був одним із першопрохідців у царині української бібліографії.

 

18 СІЧНЯ — 165 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ОМЕЛЯНОВИЧА ЛЕВИЦЬКОГО (1850–1913),
УКРАЇНСЬКОГО БІБЛІОГРАФА, ПИСЬМЕННИКА, ЖУРНАЛІСТА

А бібліографія, як відомо, дуже важлива справа: вона, зокрема, допомагає зорієнтуватися в потоці публікацій, інформує про книги, статті, рецензії, які вийшли з друку, знайомить із літературою з певної проблематики за минулий час та з книгами, що готуються до друку.
Поміж найважливіших праць І. Левицького дослідники називають такі: «Галицько-руська бібліографія ХІХ ст.» (Львів, 1887–1888), «Українська бібліографія Австро-Угорщини» (Львів, 1909–1911), «Прикарпатська Русь ХІХ ст. у життєписах і портретах її діячів», «Реєстр наукових і літературних праць проф. Михайла Грушевського» (1898–1901). Характеризуючи «Галицько-руську бібліографію», Іван Франко писав: «Докладні і послідовно подані змісти часописів, які, починаючи від 1861 р., поглинають майже всі розумові і літературні зусилля українців і є найточнішим відбиттям їхнього розумового і політичного розвитку».

Published in Культура
П'ятниця, 16 Сiчень 2015 19:49

«Укроп» – це український опір

Не­що­дав­но від­бу­ла­ся пре­зен­та­ція клі­пу піс­ні «Укроп». Її ав­тор — не іме­ни­тий му­зи­кант чи по­ет із чис­лен­ним до­роб­ком пі­сень, а мо­ло­дий офі­цер ук­ра­їн­ських зброй­них сил, у ми­ну­ло­му жур­на­ліст Олек­сандр Тка­чук. Він на­ро­див­ся у Чер­нів­цях і є справж­нім пат­ріо­том рід­ної кра­їни.

Коли Олександр зі взводом солдатів охороняв кордон України біля Азовського моря, у нього виникла ідея написати пісню, яка б символізувала національну єдність українців. Ідея була надто амбітною. Адже у цей непростий і не дуже веселий час нелегко знайти слова, які б сподобалися солдатам, які йдуть у бій, захищаючи незалежність нашої держави. Їх рідним, котрі чекають оборонців у тилу, і намагаються допомогти чим можуть.
На жаль, часто у вільну годину бійці в окопах і на блокпостах слухають російські пісні, російський реп і шансон, навіть із ненормативною лексикою. І не тому, що ті їм до душі, а тому, що української музичної творчості надто мало у нашому радіопросторі.
Пісня, яку Олександр назвав «Укроп», вийшла життєстверджуючою, у ній немає жодного натяку на притаманні українському фольклору і військово-патріотичним творам журбу, нарікання на тяжку долю, страждання народу. Вона випромінює лише позитив, оскільки саме з ним, на думку автора, треба жити.

Published in Культура
П'ятниця, 16 Сiчень 2015 19:45

Таємниці жіночої логіки

Які б склад­ні ча­си не до­во­ди­ло­ся пе­ре­жи­ва­ти лю­ди­ні, але час від ча­су ду­ша праг­не свя­та. І як би не бу­ло важ­ко на сер­ці, од­нак ін­ко­ли так хо­четь­ся ві­дво­лік­ти­ся від проб­лем, на якийсь час за­бу­ти про все зло­бо­ден­не.

Саме таку добру нагоду дає Київський академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра, де нещодавно молодий режисер Тамара Антропова під керівництвом свого вчителя народного артиста України та Росії Едуарда Митницького здійснила постановку комедії «Жіноча логіка».
Автора пропонованої п’єси Анатолія Крима з упевненістю можна назвати найвідомішим сучасним українським драматургом. Нині його п’єси з успіхом йдуть не лише в Україні та близькому зарубіжжі, але й у країнах Західної півкулі. Чи то митець робить нові версії класичних сюжетів («Заповіт цнотливого бабія», «Правдива історія Ромео і Джульєтти»), чи пише на сучасну тематику («Квартет для двох», «Нелегалка»), як правило, виходять досить цікаві твори.
Кілька років тому на малій сцені Театру драми та комедії актор В. Цивінський дебютував як режисер удалою постановкою п’єси А. Крима «Дзвінок із минулого». Очевидно, це послужило причиною того, що драматург довірив здійснити перше сценічне прочитання ще однієї зі своїх п’єс саме цьому театру.

Published in Культура

Ук­раї­на пе­ре­бу­ває в очі­ку­ван­ні мас­штаб­них та гли­бо­ких еко­но­міч­них ре­форм. За різ­ни­ми оцін­ка­ми, їх мо­же бу­ти кіль­ка де­сят­ків. Та всі фа­хів­ці — і віт­чиз­ня­ні, і за­кор­дон­ні — збі­гаю­ть­ся на то­му, що по­тре­бує пер­шо­чер­го­во­го за­про­ва­джен­ня, без­умов­но, зе­мель­на ре­фор­ма. Бо ни­ні си­ту­ація в зе­мель­ній сфе­рі скла­ла­ся не­прос­та. На жаль, пи­тан­ня, по­в’яза­ні з орен­дою зе­мель­них ді­ля­нок, їх ви­ко­рис­тан­ням сіль­гос­пви­роб­ни­ка­ми, дер­жав­ною ре­єс­тра­цією, мож­ли­вос­тя­ми за­про­ва­джен­ня пов­но­цін­но­го зе­мель­но­го рин­ку та ін­ші остан­ні­ми ро­ка­ми або зов­сім не ви­рі­шу­ва­ли­ся, або ви­рі­шу­ва­ли­ся ли­ше част­ко­во і не ти­ми тем­па­ми, як то­го по­тре­бу­ва­ла си­ту­ація.

Тож як наш уряд має нині діяти з тим, щоб максимально врахувати інтереси і землевласників, і тих, хто обробляє їх гектари, і держави? Як слід вибудовувати нову земельну політику з урахуванням сучасних економічних та політичних реалій? Про це поговоримо з постійним радником проекту Твіннінг «Допомога в розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні», що фінансується ЄС та реалізується консорціумом Нідерландів, Німеччини та Литви, Стефаном Вербунтом.
— Які проблеми, на Ваш погляд, гальмують здійснення земельної реформи в Україні?

Published in Земля і люди

Як ві­до­мо, зі свя­том Хре­щен­ня по­в’яза­на од­на з пра­дав­ніх тра­ди­цій — ку­пан­ня у від­кри­тих во­до­ймах. Це — да­ни­на пам’­яті хре­щен­ня Ісу­са Іоан­ном Пред­те­чею у во­дах Йор­да­ну. Са­ме ку­пан­ня є три­ра­зо­вим за­ну­рен­ням у во­ду з го­ло­вою. При цьо­му ві­ру­ючий хрес­тить­ся і ви­мов­ляє: «Вім’я От­ця, і Си­на, і Свя­то­го Ду­ху!»
Але тре­ба вра­хо­ву­ва­ти і за­сте­ре­жен­ня ме­ди­ків: як­що лю­ди­на страж­дає на гі­пер­то­нію, за­хво­рю­ван­ня ни­рок, епі­леп­сію, вже пе­ре­жи­ла ін­фаркт, хво­ра на цук­ро­вий діа­бет, має слаб­кі ле­ге­ні, не­здо­ро­ву щи­то­вид­ну за­ло­зу або ін­ші проб­ле­ми зі здо­ров’­ям, їй кра­ще від зи­мо­вої опо­лон­ки від­мо­ви­ти­ся. Ме­ди­ки та­кож за­пе­ре­чу­ють ку­пан­ня у від­кри­тих во­до­ймах ва­гіт­них жі­нок.

Тому перша порада, що стосується купання в ополонці на Хрещення, така: протестуйте свій організм на наявність медичних протипоказань. Є застереження і новачкам — їм не варто купатися, якщо температура води нижча ніж 10°С. Бувалі моржі мають бути обережні при зниженні температури до мінус 20. У всіх випадках треба виходити з того, що купання в ополонці на Хрещення — це не канон, а традиція. Втім, багато християн вважають, що на Хрещення поринути можна у будь-яку воду — необов’язково в ополонку! Головне — віра.
Ось ще кілька порад бувальців. Перед купанням треба добре поїсти (ситий організм зберігає тепло краще), а пити не можна — алкоголь звужує судини. Вдягнутися треба тепліше, а одяг вибрати такий, що легко застібається, адже після ополонки пальці слухаються погано.

Published in Духовність

Об­ряд омо­він­ня з ме­тою ду­хов­но­го онов­лен­ня, очи­щен­ня, пе­ре­ро­джен­ня прий­шов із гли­би­ни ві­ків. Ще за­дов­го до хрис­ти­ян­ства, за ча­сів Рим­ської ім­пе­рії, пат­ри­цій, на­був­ши со­бі ра­ба, за­ну­рю­вав йо­го пов­ні­стю у во­ду і піс­ля цьо­го да­вав йо­му но­ве ім’я.
Да­ний ри­ту­ал сим­во­лі­зу­вав те, що від­ни­ні ця лю­ди­на — йо­го раб, а ми­ну­ле жит­тя її ні­би зми­ває­ть­ся, пов­ні­стю сти­рає­ть­ся. Ра­бо­влас­ник да­вав ра­бу но­ве ім’я на знак но­во­го жит­тя і пов­ної при­на­леж­но­сті со­бі.

19 СІЧНЯ — СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ.
ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Грецькою мовою слово «хрещення» звучить як «баптисма» і означає «повне занурення». У новозавітні часи традиція повного занурення у воду набула нового змісту. З Євангелія відомо, що хрещення (занурення у воду), яке проводив Іоанн Хреститель, було очищенням — хрещенням покаяння. Люди визнавали гріхи свої, а обряд занурення у воду був зовнішнім символом омивання цих гріхів — духовного очищення.

Нині свято Водохреща, як його називають у народі, або свято Богоявлення чи Хрещення Господнього, набуло нового змісту і має дуже велике значення для кожного християнина.

Published in Духовність
П'ятниця, 16 Сiчень 2015 19:19

Ліки від дефолту

Ро­сій­ські ЗМІ, ма­буть, із ве­ли­ким за­до­во­лен­ням роз­ти­ра­жу­ва­ли оцін­ку, зроб­ле­ну но­вим мі­ніс­тром еко­но­міч­но­го роз­вит­ку і тор­гів­лі Ай­ва­ра­сом Аб­ро­ма­ві­чу­сом про те, що Ук­раї­на є бан­кру­том. Прав­да, ви­рвав­ши її із за­галь­но­го кон­тек­сту спіл­ку­ван­ня мі­ніс­тра з біз­нес­ме­на­ми, де йшло­ся про під­трим­ку під­при­єм­ців дер­жа­вою.

Утім, і цього виявилося достатньо. Й наступного дня міністр фінансів Наталя Яресько поправила колегу, заявивши, що в Україні не передбачається дефолту, і зараз у нас не переддефолтний стан. І взагалі це питання в уряді навіть не обговорюється. Але при цьому вона погоджується, що ситуація в країні надто складна.
Дефолт означає неможливість країни виконувати свої зобов’язання перед приватними й державними кредиторами, а також неможливість здійснювати закупівлю критичного імпорту. Аби уникнути дефолту, треба відродити валютний ринок в Україні й зробити все для того, щоб у країну заходила валюта. Для цього необхідно ліквідувати фіктивний експорт та імпорт, припинити виведення капіталів через офшорні зони й заниження цін на вітчизняний експорт.
Надзвичайно важливо, щоб прямі іноземні інвестиції почали приходити в Україну. Зараз вони залишають нашу державу. Слід якнайшвидше запустити кредитний та інвестиційний механізми, щоб економіка почала розвиватися. Це неможливо без реальних економічних реформ, про які багато говорять урядовці й нардепи.

Published in Економіка

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».