У цьому сенсі київський саміт став одним з останніх для президента Європейської ради Дональда Туска, голови Європейської комісії Жана-Клода Юнкера, верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики Федеріки Могеріні.
Логіка проведення цієї зустрічі полягала не тільки у підбитті підсумків співпраці у 2014–2019 роках, а й у накресленні нових орієнтирів. За минулі п’ять років було зроблено чимало. Набула чинності Угода про асоціацію та Угода про створення зони вільної торгівлі.
У червні 2017 року для громадян України було скасовано візовий режим із країнами — членами Євросоюзу. ЄС залучений до розв’язання гуманітарної проблематики, обумовленої російською гібридною агресією проти України.
Тому не дивно, що ключовою темою київського саміту стали питання виконання Мінських угод, військово-політична ситуація в Азовському морі. Європейський Союз демонструє готовність продовжити тиск режимом санкцій на Росію, домагаючись від неї більш конструктивної політики щодо врегулювання на Донбасі.
Але Росія, здається, очікує результату парламентських виборів в Україні, аби після цього корегувати свою тактику в цьому питанні.
За офіційним порядком денним залишилися деякі складні питання взаємодії України та ЄС. Ідеться про мінімальні квоти, встановлені для українських виробників на спільному ринку ЄС.
Утім, зважаючи на непросту ситуацію в самому ЄС, де набирають популярності скептично налаштовані щодо інтеграції політичні сили, не доводиться розраховувати на швидкий перегляд цих квот. Тож новий порядок денний взаємодії України та Євросоюзу стане більш зрозумілим уже восени 2019 року після перезавантаження влади у Києві і Брюсселі.

Андрій МАРТИНОВ