Але це ще більше роздратувало іранців. Радикали у Тегерані вже закликали у відповідь захопити в Ормузькій протоці будь-який британський танкер. Проте реалісти розуміють, що це буде прямий привід до нанесення бомбових ударів по Ірану.
Правда, іранці й без того такий привід уже дали. У неділю 7 липня іранці офіційно вийшли з режиму угоди 2015 року щодо обмеження військової складової іранської ядерної програми. Тобто перекреслено дипломатичні спроби німців і французів, які закликали Іран відмовитися від повернення до безконтрольної програми збагачення урану і плутонію, якого буде достатньо для вироблення ядерних бойових зарядів.
Оскільки не вся іранська ядерна програма була під ковпаком Міжнародного агентства з атомної енергетики, не можна виключати того, що Іран не блефує, а має можливість у короткий термін реалізувати військову програму зі створення своєї атомної бомби. Не виключено, що Трампу декілька тижнів тому про це доповіли і він в останній момент скасував уже запланований бомбовий удар по Ірану.
Але у такому випадку виникають питання щодо британської «ініціативи» у Гібралтарській затоці. Вона відбулася відразу після контакту прем’єр-міністра Терези Мей і Володимира Путіна в Осаці. Російські ЗМІ вважають, що Мей напередодні офіційної відставки намагається показати, що Британія все ще «у сідлі світової політики».
Невипадково «британське піратство» у Гібралтарській затоці підтримали яструби в адміністрації президента Трампа. Однак міжнародне право не має положень, які регулюють питання застосування військової сили задля виконання режиму санкцій.
До цього інциденту у Гібралтарській протоці вважали, що санкції є інструментом гібридного впливу на ворога без застосування сили. Але тепер стало зрозуміло, яка тонка риска відокремлює «безконтактний» вплив від справжньої війни.
Водночас відкритим є питання, чи потрібна велика війна на Близькому Сході саме зараз. Історія з перехопленими танкерами в Ормузькій протоці показала їхню вразливість. Поки що ситуація, здається, виходить з-під контролю дипломатії.
Емоційна реакція на повноцінний вихід Ірану з ядерної угоди 2015 року може спровокувати великий збройний конфлікт. Скоріше за все, Іран уже застрахувався від цього, маючи «в запасі» бойовий ядерний заряд.
Якщо це не так, то авантюрна поведінка «колективного» Заходу та Ірану може привести до непоправної помилки великої близькосхідної війни, яка остаточно дестабілізує глобальну безпеку.