18 листопада 2014 року у Москві побував міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр. Він мав продовжити переговори, які відбулися за декілька днів до цього у Брісбені між президентом Володимиром Путіним і бундесканцлером Ангелою Меркель.
Уже рік німецько-російські відносини переживають непрості часи. Російська анексія Криму, а потім втручання в українські справи на Донбасі спровокували відповідну німецьку реакцію. Ангела Меркель була вимушена підпорядкувати економіку політиці та запровадити економічні санкції проти Росії. Це відбулося всупереч позиції німецького бізнесу, який від санкцій зазнає чималих збитків.
Спроби вплинути на німецьку позицію щодо Росії недавно зробив Михайло Горбачов. Він був присутній на урочистостях із нагоди 25-річчя падіння Берлінської стіни, де закликав Європу краще прислуховуватися до висловленої точки зору Кремля.

В авст­ра­лій­сько­му Бріс­бе­ні 15–16 лис­то­па­да 2014 ро­ку від­бу­ла­ся зу­стріч лі­де­рів кра­їн «Ве­ли­кої двад­цят­ки». За­зна­че­ний фор­мат між­на­род­них від­но­син був за­по­чат­ко­ва­ний на­при­кін­ці 2008 ро­ку як спо­ді­ван­ня на біль­шу ефек­тив­ність шир­шо­го дип­ло­ма­тич­но­го май­дан­чи­ка для по­шу­ку шля­хів ви­хо­ду з гло­баль­ної еко­но­міч­ної кри­зи.

«Велика двадцятка» об’єднала як країни «Великої сімки»: США, Канаду, Німеччину, Велику Британію, Францію, Італію, Японію, так і нові економічні центри, такі як країни БРІКС — Росію, Бразилію, Китай, Індію, Південно-Африканську Республіку, а також впливових близькосхідних регіональних гравців — Туреччину, Саудівську Аравію, крім того, важливі економічні потуги — Австралію, Аргентину, Мексику, Республіку Корея, Індонезію та Європейський Союз. Усі разом вони контролюють близько 80% світової економіки. Однак за сім років існування цього неформального об’єднання воно так і не спромоглося досягнути оптимальних можливостей для її розвитку.

18 листопада 2014 року за участю нового генсека НАТО Єнса Столтенберга відбулося засідання міністрів оборони країн — членів Євросоюзу. Ця зустріч розглядається у контексті зусиль Північноатлантичного альянсу, спрямованих на консолідацію солідарності країн — членів НАТО перед новими спільними викликами євроатлантичній безпеці. Адже після розпаду СРСР і об’єднання Німеччини відбулися помітні зміни в організації архітектури європейської безпеки. Маастріхтський договір (1992) поставив мету — досягнення спільної зовнішньої та безпекової політики Євросоюзу.
Однак уже понад десятиліття цей аспект європейської інтеграції перебуває у стані перманентної кризи. Насамперед тому, що розмитими залишаються концептуальні засади спільної безпеки ЄС. До терактів 11 вересня 2001 року вони розглядалися як автономна від НАТО політика Європи.

НА ПОЧАТКУ 30-Х РОКІВ ГОЛОДНОЮ СМЕРТЮ ПОМИРАЛИ МІЛЬЙОНИ УКРАЇНЦІВ

22 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Го­ло­до­мор 1932–1933 ро­ків є од­нією з най­тра­гіч­ні­ших сто­рі­нок в іс­то­рії на­шо­го на­ро­ду. На­віть ни­ні, ко­ли ми от­ри­ма­ли до­ступ до ар­хі­вів спец­служб, не зна­ємо точ­ної кіль­ко­сті йо­го жертв. Але вче­ні-до­слід­ни­ки схи­ляю­ть­ся до 4–5міль­йо­нів, на­го­ло­шу­ючи, що це «мі­ні­маль­ні по­каз­ни­ки».
Про той страш­ний пе­рі­од у жит­ті на­ших ді­дів і бать­ків «ДУ» по­про­си­ла роз­по­віс­ти Ле­ся Та­ню­ка — го­ло­ву Все­ук­ра­їн­ської гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Ме­мо­рі­ал» ім. Ва­си­ля Сту­са, який ба­га­то ро­ків ви­вчав цю те­му.

— У минулому столітті жоден народ світу не пережив стільки лиха, як український, — говорить Лесь Степанович. — Революція, громадянська війна, сталінські репресії, Друга світова війна — не було такої сім’ї, яка б не потрапила під їх чорне крило.

Від­сьо­го­дні Ук­раї­на всту­пає у че­ре­ду зна­ко­вих дат. Са­ме 21 лис­то­па­да то­рік то­діш­ній уряд під ке­рів­ниц­твом Ми­ко­ли Аза­ро­ва пуб­ліч­но від­мо­вив­ся від на­мі­ру під­пи­са­ти Уго­ду про асо­ці­ацію з Єв­ро­со­юзом. Бук­валь­но на­две­чір на Май­дан Не­за­леж­но­сті ви­йшли пер­ші гро­мад­ські ак­ти­віс­ти, кот­рі ка­те­го­рич­но не сприй­ня­ли та­ко­го гео­по­лі­тич­но­го роз­во­ро­ту... Іні­ці­ати­ва ма­ла ус­піх ще й то­му, що вже на­ступ­но­го дня, 22 лис­то­па­да, ви­пов­ню­ва­ло­ся дев’ять ро­ків від по­чат­ку По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції.

Відтак, зібравшись на силі, українське суспільство знову вибухнуло стотисячним мітингом найближчої неділі — 24 листопада. Людей згуртувала нахабна й цинічна брехня режиму тодішнього президента Віктора Януковича. За кілька днів до саміту Україна — ЄС у Вільнюсі ми з вами чітко дали зрозуміти: жарти на геополітичні теми у нашій державі не пройдуть.

У центрі столиці з’явилася нова визначна пам’ятка, повідомляє kyiv.ridna.ua. У парку Шевченка встановили незвичайну скульптуру Олександра Лідаговського з романтичною назвою «Кохання-Всесвіт» у вигляді жіночого і чоловічого силуетів, які тримають одне одного в обіймах. Ідея композиції проста і глибока одночасно: «Гармонія чоловіка і жінки — гармонія двох начал — ототожнюється тут із гармонією Всесвіту», — пояснює автор. За його словами, в майбутньому композицію планують підсвічувати.
Силуети виготовлено з нержавіючої сталі. Створювалася робота впродовж 2,5 місяця. Важить «Кохання» приблизно 400 кг. Для порівняння: скульптура Лідаговського «Рівновага» на бульварі Дружби Народів (більше відома серед киян як «Канатоходка»), виконана з бронзи і сталі, важить майже тонну. Нагадаємо, також серед улюблених киянами творів Олександра Лідаговського — «Драбина», що веде в небо, в парку на Русанівській набережній і «Любов-ріка» на Пейзажці.

На першому львівському рейковому велосипеді можна покататися у парку Знесіння на вулиці Нововознесенській, повідомляє gazeta.ua. Цей проект втілили разом адміністрація парку й волонтери зі Львова та Німеччини.
За словами волонтерів, у Німеччині багато міст, де у парках можна покататися на такому рейковому велосипеді, — це додаткова атракція, яка приваблює туристів і місцевих у парки.
Львівський велосипед змонтував місцевий майстер-інженер у вигляді легкої рами на чотирьох колесах. Конструкцію виготовили за тиждень. Вона приводиться в рух велосипедними педалями. Велосипед їздить по маршруту історичної колії — довжиною 8 км, котра і нині проходить територією парку.

Ігор Газукін, майстер із Волині, використовує свою авторську техніку, аби створювати дивовижні картини на дереві, повідомляє gazeta.ua. Він готує орнамент на малюнку, а потім переносить його на дошку.
Технологія така: майстер шліфує дерев’яну заготовку з липи і різаком вирізає поздовжні та поперечні паралельні канавки. Утворюються квадратики розміром 2,5х2,5 мм. Далі їх розмальовує: у кожну клітинку вкраплює шприцом фарбу. Художник починає з темних відтінків і поступово переходить до світлих. Якщо покладе зайвий хрестик, виправляє довше, ніж вишивальниця. Спочатку майстер використовував три-чотири кольори, потім дійшов до вісімнадцяти — у портретах.
Ігор вважає, що ручну роботу не замінить машинна, бо тільки людина може зробити так, щоб портрет дихав життям. Він розповідає, що милувався вишивкою ще в бабусиній хаті, де нею були прикрашені не лише образи, а й подушки, фіранки та міжкімнатні шторки.

Виставку картин-ілюзій «Двовзори» Олега Шупляка із зображеннями Шевченка, Франка, Гоголя відкрито у Київському планетарії, повідомляє gazeta.ua.
Особлива тематика у творчості Олега Шупляка — зображення Тараса Шевченка. Саме роботи з цієї серії прикрашали сцену на Майдані Незалежності під час Революції гідності. Нагадаємо також, що 2013 року він став переможцем (перше місце) Всеукраїнського відкритого конкурсу на кращий ескіз логотипа з відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Роботи українського художника є у колекціях Національного музею Тараса Шевченка у Києві, Міжнародного фонду «Культурне надбання» (Санкт-Петербург), а також у приватних колекціях багатьох країн світу.

У цен­траль­но­му мат­чі два­над­ця­то­го ту­ру у Льво­ві зі­йшли­ся пре­тен­ден­ти на зо­ло­ті на­го­ро­ди — до­нець­кий «Шах­тар» та дніп­ро­пет­ров­ський «Дніп­ро». В остан­ні ро­ки «Дніп­ро» встиг ста­ти для до­неч­чан міц­ним го­ріш­ком. За під­сум­ка­ми п’я­ти по­пе­ред­ніх се­зо­нів дніп­ро­пет­ров­ці бу­ли єди­ною коман­дою, кот­ра ма­ла рів­ні по­каз­ни­ки з гір­ни­ка­ми на «Дон­бас Аре­ні» — од­на пе­ре­мо­га, три ні­чиї та од­на по­раз­ка. Не змі­ни­ла па­ри­те­ту і зу­стріч на «Аре­ні Львів» — міс­ці, де свої до­маш­ні мат­чі про­во­дить до­нець­кий «Шах­тар».

Тренери обох команд вирішили не змінювати переможних складів своїх команд після матчів у єврокубках. Єдиною зміною у складі дніпрян став вихід на поле Джаби Канкави замість дискваліфікованого Руслана Ротаня.
З перших хвилин команди діяли доволі прагматично, ніби натякаючи на те, що краще синиця в руці, ніж журавель у небі. У перші півгодини боротьби на футбольному полі було набагато більше, ніж самої гри. Причому боротьба була аж занадто жорстка, інколи навіть на межі фолу, однак арбітр зустрічі Анатолій Обдула обмежувався лише усними зауваженнями.