Сьо­го­дні са­ме час го­во­ри­ти про знан­ня, про роль і по­ши­рен­ня знань. Отож спів­роз­мов­ни­ком став Ва­силь Ку­ше­рець — го­ло­ва прав­лін­ня То­ва­ри­ства «Знан­ня» Ук­раї­ни, пре­зи­дент Уні­вер­си­те­ту су­час­них знань, ві­до­мий ук­ра­їн­ський фі­ло­соф, док­тор фі­ло­соф­ських на­ук, про­фе­сор, за­слу­же­ний ді­яч на­уки і тех­ні­ки Ук­раї­ни.

Ук­ра­їн­ський фільм «Мої дум­ки ти­хі» ре­жи­се­ра Ан­то­ніо Лу­ки­ча от­ри­мав од­ну з на­го­род 54-го Між­на­род­но­го кі­но­фес­ти­ва­лю в Кар­ло­вих Ва­рах.
Про це повідомляє «Радіо «Свобода».
«Стрічка режисера Антоніо Лукича «Мої думки тихі» — лауреат 54-го Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах. У секції East of the West («На Схід від Заходу») фільм відзначено спеціальною нагородою журі Фестивалю», — йдеться у повідомленні.

Ви­ста­ви за до­теп­ни­ми опо­від­ан­ня­ми Ан­то­на Че­хо­ва ко­рис­тую­ть­ся по­пу­ляр­ніс­тю в усьо­му сві­ті. Люб­лять їх і ук­ра­їн­ські гля­да­чі. Не­що­дав­но на Но­вій сце­ні На­ціо­наль­но­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру ро­сій­ської дра­ми іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки на­род­ний ар­тист Ук­раї­ни Ки­ри­ло Каш­лі­ков по­ста­вив ви­ста­ву «Хо­ро­ші лю­ди...» за тво­ра­ми Ан­то­на Пав­ло­ви­ча, ство­ре­ни­ми у 80-х ро­ках ХІХ сто­літ­тя.

— Наш театр багато разів звертався до Чехова... На різних сценах... Антон Павлович і в житті, і у творчості дуже хотів, щоб людина стала кращою, чистішою, більш душевною.

Під за­ві­су 84-го те­ат­раль­но­го се­зо­ну в Ки­їв­сько­му на­ціо­наль­но­му ака­де­міч­но­му те­ат­рі опе­ре­ти пре­зен­ту­ва­ли тра­гі­ко­ме­дію «Роз­мо­ва, якої не бу­ло» Ро­діо­на Бі­лець­ко­го.
Прем’­єра від­бу­ла­ся на сце­ні «77». Вже тра­ди­цій­но на­пе­ре­до­дні пер­шо­го по­ка­зу но­вої ви­ста­ви її твор­ці по­спіл­ку­ва­ли­ся з пред­став­ни­ка­ми ЗМІ.

Про здобутки театру у 84-му театральному сезоні та плани на ювілейний сезон розповіла комерційний директор Національної оперети України Оксана Когут. Вистави ставили переважно запрошені режисери, більшість з яких — творча молодь.

Від­цві­ли ака­ція і ли­па, па­січ­ни­ки при­сту­пи­ли до від­ка­чу­ван­ня най­цін­ні­ших і най­до­рож­чих сор­тів ме­ду. Од­нак скіль­ки всьо­го збе­руть цьо­го ко­рис­но­го про­дук­ту ни­ніш­ньо­го ро­ку, ні­хто на­віть не бе­реть­ся прог­но­зу­ва­ти. Адже за­гроз ме­до­во­му вро­жаю не бра­ку­ва­ло ра­ні­ше, не мен­шає й те­пер.

Проте попри всі негаразди Україна тримається на вершині світових рейтингів. Маємо перше місце в Європі і п’яте у світі за обсягом виробництва меду, офіційно продукуючи майже 70–75 тис. т меду, а неофіційно — близько 100 тис., що становить 5–6% світового виробництва.

За ін­фор­ма­цією Ук­ра­їн­сько­го на­уко­во-до­слід­но­го ін­сти­ту­ту ци­віль­но­го за­хис­ту, у 2018 ро­ці в Ук­раї­ні ста­ло­ся 78608 по­жеж, що по­рів­ня­но з 2017 ро­ком на 5% мен­ше.
Утім, циф­ра ця не мо­же не ви­кли­ка­ти за­не­по­ко­єн­ня. Адже кіль­кість лю­дей, за­гиб­лих у них, зрос­ла на більш як 7%. По­біль­ша­ло і трав­мо­ва­них.
Як­що го­во­ри­ти про ма­те­рі­аль­ні втра­ти від по­жеж, то во­ни ви­мі­рю­ють­ся по­над 8 міль­яр­да­ми гри­вень. Але як­що з пли­ном ча­су їх від­шко­ду­ють, то жит­тя по­над 2 ти­сяч гро­ма­дян, у то­му чис­лі 47 ді­тей, уже не по­вер­неш.

На ка­лен­да­рі — ли­пень. А на ук­ра­їн­ських во­до­ймах уже за­ги­ну­ли сот­ні лю­дей. Ос­нов­на при­чи­на — не­до­три­ман­ня пра­вил по­ве­дін­ки на во­ді.

Хто з нас не чекає літа — найтеплішої пори року? А дочекавшись, не поспішає до найближчих рік, озер і ставків, щоб освіжитись в їхніх водах? Проте, на жаль, чимало наших співвітчизників стають жертвою Нептуна.
Лише в Сумській області і лише протягом одного червневого дня було виявлено чотирьох потопельників. Двічі витягали тіла потонулих того ж дня на Черкащині — з річки Тясмин та Дніпра.

За ста­тис­ти­кою, за­галь­на про­тяж­ність до­ріг в Ук­раї­ні ста­но­вить 420 ти­сяч км. Із них май­же 250 тис. км (60%) при­па­дають на до­ро­ги в на­се­ле­них пунк­тах. Або, як їх ще на­зи­ва­ють, до­ро­ги міс­це­во­го зна­чен­ня.
1 січ­ня 2018 ро­ку в Каб­мі­ні ви­рі­ши­ли всі ці до­ро­ги — облас­но­го і район­но­го ста­ту­су — пе­ре­да­ти від Укр­ав­то­до­ру на ба­ланс об­лас­ної та міс­це­вої вла­ди. Фор­маль­ною при­чи­ною роз­лу­чен­ня дер­жа­ви з «дру­го­ряд­ни­ми» міс­це­ви­ми до­ро­га­ми ста­ла де­цен­тра­лі­за­ція, що по­ко­ти­ла­ся краї­ною.
Але пів­то­ра ро­ку по­то­му в про­влад­них ко­ри­до­рах усе час­ті­ше го­во­рять, що в ре­зуль­та­ті та­ко­го щед­ро­го уря­до­во­го по­да­рун­ка міс­це­вій вла­ді до­ріг між на­се­ле­ни­ми пунк­та­ми по­де­ку­ди вза­га­лі не ста­ло...

На­ра­зі укра­їн­ці зби­ті з пан­те­ли­ку. Ін­фля­ція ні­би спо­віль­ни­ла­ся, на­ціо­наль­на ва­лю­та ста­бі­лі­зує­ть­ся, але екс­пер­ти ка­жуть, що грив­ня най­ближ­чим ча­сом мо­же впас­ти.

Очільники НБУ стверджують, що банківська криза подолана. Але чому банки не кредитують реального сектора економіки?
Колишній виконувач обов’язки міністра фінансів Ігор Уманський зазначив у дискусії з питань курсової стабільності й фінансування реальної економіки, організованій журналом «Власть денег», що в нашій країні курс гривні — не фінансово-економічна категорія, а психологічна.

Че­рез 11 ро­ків, про­ве­де­них на «цвин­та­рі лі­та­ків», бом­бар­ду­валь­ник В-52 по­вер­нув­ся на чин­ну служ­бу. Си­ту­ація у сві­ті стає на­стіль­ки не­без­печ­ною, що США хо­чуть ма­ти у строю кож­ний стра­те­гіч­ний лі­так, до­зво­ле­ний до­го­во­ра­ми.

Флот американських бомбардувальників не є великим. Найпотужніші ВПС у світі мають «на папері» 20 машин В-2 Spirit, виконані в технології стелс, 60 літаків В-18 Lancer і 75 важких В-52 Stratofortress. Частина з них — 49 літаків, здатних переносити ядерну зброю, — входить у склад стратегічних сил, охоплених Договором про роззброєння New START, підписаним США і РФ у 2010 році.