75 ро­ків то­му, 29–30 ве­рес­ня 1941 ро­ку, в оку­по­ва­но­му на­цис­та­ми Ки­єві бу­ло про­ве­де­но пер­ший ма­со­вий роз­стріл вій­сь­ко­ви­ми без­зброй­но­го ци­віль­но­го на­се­лен­ня.

Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста — понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом, — ще близько 17 тисяч осіб.
Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр — балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50метрової глибини.

Во­че­видь, го­лов­ною по­ді­єю тиж­ня, що ми­нає, ста­ло опри­люд­нен­ня вис­нов­ків Між­на­род­ної гру­пи слід­чих сто­сов­но зби­то­го по­над два ро­ки то­му над Дон­ба­сом ма­лай­зій­сько­го лі­та­ка Boeing-777. Як і слід бу­ло очі­ку­ва­ти, екс­пер­ти вка­за­ли на те, що лай­нер був зби­тий ра­ке­тою, ви­пу­ще­ною із зе­ніт­но-ра­кет­но­го ком­плек­су «Бук».

Також слідчі довели, що смертоносний «Бук» був доставлений із Росії. У міжнародну групу розслідування входять експерти з Австралії, Бельгії, Малайзії і України. Керує групою представник Нідерландів.
Передусім коротко нагадаємо, що 17 липня позаминулого року проросійські бойовики із зенітно-ракетного комплексу збили літак Boeing-777, що здійснював рейс з Амстердама до Куала-Лумпура. Всі 298 людей, що перебували на борту, загинули.
У політичному сенсі нинішній звіт (як і його попередник, зроблений торік Радою з безпеки на транспорті Нідерландів — країни, котра під час катастрофи втратила найбільше своїх громадян) видається доволі оптимістичним для нашої держави.

Від­по­від­но до най­сві­жі­ших со­ціо­ло­гіч­них до­слі­джень 49,7% меш­кан­ців Ук­раї­ни ви­сту­па­ють за вхо­джен­ня на­шої дер­жа­ви до Єв­ро­пей­сько­го Со­юзу. Про­ти цьо­го — 35,3%. По­при те що кіль­кість єв­ро­опти­міс­тів до­во­лі сут­тє­во пе­ре­ва­жає над єв­ро­скеп­ти­ка­ми, не вар­то за­бу­ва­ти, що ще зов­сім не­дав­но чис­ло при­біч­ни­ків ін­тег­ра­ції до ЄС пе­ре­ви­щу­ва­ло 50%. Від­так єв­ро­пей­ський «ма­ят­ник» у се­ре­ди­ні Ук­раї­ни тро­хи хит­нув­ся у зво­ро­тний від Єв­ро­со­юзу бік.

Навряд чи треба з цього робити якісь далекосяжні висновки. Зрештою, ситуація в самому Європейському Союзі нині не найкраща. Та й у нашій державі позитивного ефекту від реформ (котрі у своїй більшості ініційовані саме європейською спільнотою) поки що, на жаль, не надто помітно...

ПАР­ЛА­МЕНТ УЗЯВ ДО РОЗ­ГЛЯ­ДУ ПРО­ЕКТ ГО­ЛОВ­НО­ГО 
ФІ­НАН­СО­ВО­ГО ДО­КУ­МЕН­ТА НА НА­СТУП­НИЙ РІК

Клю­чо­вою те­мою ни­ніш­ньо­го пар­ла­мент­сько­го тиж­ня очі­ку­ва­но став старт бю­джет­но­го про­це­су в дер­жа­ві. Піс­ля то­го, як ми­ну­ло­го чет­вер­га з го­лов­ним фі­нан­со­вим до­ку­мен­том сяк-так «ро­зі­бра­ли­ся» в Ка­бі­не­ті Мі­ніс­трів, чер­га дійш­ла са­ме до на­род­них де­пу­та­тів.

Вони навдивовижу швидко взяли проект до розгляду, після чого дехто з оглядачів навіть почав висловлювати сподівання на те, що, мовляв, українська традиція ухвалювати закони про держбюджет в ліпшому разі — під Новий рік, а в гіршому — вже після Різдвяного святкового циклу, цього разу буде зламана. Чи так це насправді? Спробуємо з’ясувати.
Передусім, варто звернути увагу на те, що представлений проект передбачає зростання доходів держбюджету порівняно з поточним роком на 17 відсотків — до 706,3 мільярда гривень. Видатків — на 15%, до 775,3 млрд.

Осінь — чу­до­ва по­ра ро­ку. На жаль, са­ме в цей час у на­шо­му ор­га­ніз­мі по­чи­нає на­ко­пи­чу­ва­ти­ся жи­ро­вий за­пас. Так від­бу­ває­ть­ся, то­му що з на­стан­ням осе­ні, а в по­даль­шо­му — і зи­ми, під­ви­щує­ть­ся апе­тит.
Ось чо­му ни­ні са­ме час по­го­во­ри­ти про те, як пра­виль­но хар­чу­ва­ти­ся во­се­ни, не на­шко­див­ши здо­ров’ю, а та­кож не на­би­ра­ючи за­йвої ва­ги. Про це нам роз­по­ві­ла фа­хі­вець — лі­кар-гі­гі­єніст ви­щої ка­те­го­рії, кан­ди­дат ме­дич­них на­ук Лю­бов КІ­ЦУ­ЛА.

— Насамперед, нашому організму потрібні вітаміни. Їх нестача в організмі свідчить про авітаміноз. Для того, щоб його уникнути, потрібно вживати якомога більше вітамінів.

Наш спів­роз­мов­ник — пись­мен­ник, пе­ре­кла­дач, ре­дак­тор і ви­да­вець Олег Жу­пан­ський. Як про­фе­сіо­нал прой­шов сер­йоз­не гор­ни­ло у ви­дав­ниц­тві «Ве­сел­ка», жур­на­лі «Все­світ», ви­дав­ниц­тві «Юні­верс». 
У 2007 р. ра­зом із си­ном Олек­сі­єм за­сну­вав влас­не «Ви­дав­ниц­тво Жу­пан­сько­го», яке спе­ціа­лі­зує­ть­ся на ви­дан­нях пе­ре­клад­ної ху­дож­ньої лі­те­ра­ту­ри та су­час­ної ук­ра­їн­ської про­зи.
Ла­уре­ат пре­мії ім. Мак­си­ма Риль­сько­го.

— Оле­гу Іва­но­ви­чу, ца­ри­на ва­шої ді­яль­но­сті, так би мо­ви­ти, дво­гран­на — пись­мен­ни­ка і ви­дав­ця. Що пре­ва­лює?
— Основна моя діяльність — видавнича. Є чимало серйозних проектів. До книжкового ярмарку Форуму видавців у Львові підготували кілька нових видань, зокрема книжку «Виголошується Лот 49» американського письменника Томаса Пінчона, якого дуже шанують у світі, він відомий своїми складними прозовими творами, представник постмодернізму.

30 ВЕ­РЕС­НЯ — МІЖ­НА­РОД­НИЙ ДЕНЬ ПЕ­РЕ­КЛА­ДАЧА

Ці слова незабутнього Максима Рильського чи не найкраще пасують до фаху перекладача, або товмача, як називали їх раніше. Уявіть собі, що ви подорожуєте незнайомою країною, але не знаєте місцевої мови навіть на рівні «привіт — до зустрічі». Як будете спілкуватися з місцевими жителями?
Можна, звичайно, спробувати донести сенс сказаного до іноземних громадян за допомогою жестів, але, погодьтеся, такий підхід навряд чи полегшить ваш вояж — швидше перетворить приємний відпочинок на суцільну муку.
Є, як мінімум, два виходи із становища: вирушити за кордон за путівкою від турагенції або взяти із собою в подорож людину, яка володіє мовою. Спеціальність останньої називається «перекладач» і за прикладом інших професій має власне свято масштабного характеру, яке щорічно відзначається, — Міжнародний день перекладача.

Як­що вам по­до­ба­єть­ся екс­трим, кар­ко­лом­ні ак­ро­ба­тич­ні трю­ки, від яких за­хоп­лює по­дих, ви обо­в’яз­ко­во має­те за­ві­та­ти до цир­ку, який під­го­ту­вав но­ву про­гра­му, за­ря­дже­ну ад­ре­на­лі­ном. 
У ній бе­руть участь над­зви­чай­но та­ла­но­ви­ті й смі­ли­ві ук­ра­їн­ські та за­ру­біж­ні ар­тис­ти.

Групу монгольських акробатів Acrobats with voltage, золотих призерів Міжнародного циркового фестивалю в іспанському Фігерасі, генеральний директор — художній керівник Національного цирку України Людмила Шевченко буквально забрала з американських гастролей.
До речі, у цирковому світі монгольські акробати вважаються найсильнішими, найтемпераментнішими, найспритнішими, найстрімкішими виконавцями. Саме це вони й продемонстрували у своїх унікальних трюках, що вразили найдосвідченішу публіку, яку, здавалося, вже нічим не здивуєш.

У те­ат­рі «Бо­жа ко­рів­ка», що діє при Цен­трі мис­тецтв «Но­вий ук­ра­їн­ський те­атр», на­ма­гаю­ть­ся до­би­ра­ти до ре­пер­ту­ару п’єси, які б не ли­ше роз­ва­жа­ли, а й ви­хо­ву­ва­ли ма­лень­ко­го гля­да­ча.

Нещодавно афіша театру поповнилася новими виставами «Абетка гарних манер» та «Країна Серйозних», що створені за п’єсами молодого українського драматурга Марини Смілянець.
«Діти мають вчитися не лише на образах Буратіна і ВінніПуха, а й сучасних героїв. Тому ми прагнемо до своєї афіші включати побільше сучасних авторів. Нині для дітей пишуть багато творів, але серед них дуже мало якісних п’єс, що можуть мати продовження на сцені. Свого часу ми відкрили цікавого драматурга Наталію Уварову, яка пише як для дітей, так і для дорослих. А сьогодні пропонуємо найменшому глядачеві виставу за твором Марини Смілянець», — розповів режисерпостановник, художній керівник Центру мистецтв «Новий український театр» Віталій Кіно.

29 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ УШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ

75 РОКІВ ТОМУ В БАБИНОМУ ЯРУ ПОЧАЛИСЯ МАСОВІ РОЗСТРІЛИ, ЗНАЙШЛИ СМЕРТЬ СОТНІ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ. ТОЧНА КІЛЬКІСТЬ ЗНИЩЕНИХ ЄВРЕЇВ, УКРАЇНЦІВ, РОСІЯН ТА ПРЕДСТАВНИКІВ ІНШИХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ І ДОСІ НЕВІДОМА

«Сим­вол не­на­ви­сті і жор­сто­ко­сті...»
Перша згадка про урочище Бабин Яр датується 1401 роком: саме тоді жінкашинкарка, яка володіла тут ділянкою землі, продала її Домініканському монастирю. Згодом, у XV– XVII ст. воно вже згадується як урочище Бісова баба та Шалена баба.
Та все ж до вересня 1941 року про нього знали здебільшого лише кияни. До речі, згідно з планом довоєнної реконструкції міста в цьому мальовничому куточку планувалося облаштувати парк і побудувати лижну базу. Та не так сталося, як гадалося: урочище стало місцем кривавих злочинів гітлерівців.