На­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку із­ра­їль­ський прем’­єр Бень­ямін Не­тань­яху при­зна­чив но­вим ке­рів­ни­ком із­ра­їль­сько­го Ін­сти­ту­ту роз­від­ки і спе­ці­аль­них зав­дань (Мо­сад) Йос­сі Ко­ена. Пе­ред ним пос­тає низ­ка ви­кли­ків, хо­ча на­прям­ки дій за­ли­шаю­ть­ся не­змін­ни­ми.

У конкурсі на посаду нового керівника брали участь: радник прем’єра з питань національної безпеки Йоссі Коен, генеральний директор розвідувальних служб (міністерство стратегічного планування і розвідки) Рам Бен-Барак і заступник директора ізраїльської розвідки, публічно відомий як N. Перед вибором нового шефа Мосаду Нетаньяху провів консультації з Таміром Пардо, який пішов у відставку, та знаменитим багаторічним керівником розвідки Меїром Даганом.

Ці­на на наф­ту па­дає і стри­бає, але фун­да­мен­таль­ні пе­ред­умо­ви на наф­то­во­му рин­ку не змі­ни­лись, і ці­на не бу­де рос­ти, ос­кіль­ки «во­на опи­ни­лась у за­руч­ни­ках гео­по­лі­ти­ки», — на­пи­сав у «Фай­нен­шел Таймс» ві­до­мий екс­перт з наф­то­вих проб­лем Де­ні­ел Єр­гін.

Ціна на нафту зросла трохи більш як 31 долар наступного дня після повідомлення керівника Європейського центрального банку Маріо Драгі, який згадав, що можлива монетарна стимуляція в зоні євро.
На ціну нафти вплинула також інформація про напади на нафтові поля в Лівії та сильні морози по обидва боки Атлантики. Це все змусило частину інвесторів припинити гру на пониження ціни на нафту, пояснив «Уолл-Стріт Джорнел». Підвищення ціни на нафту призвело до підвищення вартості рубля на московській біржі.

Пре­зи­дент Ук­раї­ни Пет­ро По­ро­шен­ко 1 лю­то­го 2016 ро­ку здійс­нив ві­зит до Бер­лі­на. На по­ряд­ку ден­но­му пе­ре­го­во­рів з бун­дес­канц­ле­ром Ан­ге­лою Мер­кель бу­ло клю­чо­ве пи­тан­ня, по­в’яза­не з ре­алі­за­цією Мін­ських угод. 
Ні­меч­чи­на в по­точ­но­му ро­ці го­ло­вує в Ор­га­ні­за­ції з без­пе­ки і спів­ро­біт­ниц­тва в Єв­ро­пі та на­ма­гає­ть­ся ви­ко­рис­та­ти цей факт для вре­гу­лю­ван­ня дон­бась­ко­го кон­флік­ту.

Утім, ступінь розуміння німецькою стороною його специфіки дедалі частіше пригнічує. Позапарламентська німецька опозиція звинувачує владу у недальновидній політиці щодо Росії. До цієї критики досить часто залучаються лобісти інтересів німецького бізнесу з «Німецького товариства східної економіки».

Дня­ми у Ва­шинг­то­ні за­вер­ши­ла­ся кон­фе­рен­ція за учас­ті 105 кра­їн — чле­нів ООН з пи­тань удо­ско­на­лен­ня між­на­род­них ме­ха­ніз­мів не­по­ши­рен­ня зброї ма­со­во­го ура­жен­ня. Цей ме­ха­нізм був пе­ред­ба­че­ний у 1999 ро­ці, ко­ли про­дов­жи­ли тер­мін дії До­го­во­ру про не­роз­пов­сю­джен­ня ядер­ної зброї 1968 ро­ку.

Чергова конференція щодо пролонгації дії цього стратегічно важливого для глобальної безпеки договору запланована на 2018 рік. До того часу має бути погоджено на міждержавному рівні та рівні ООН питання більш ефективного контролю за непоширенням зброї масового ураження. Як бачимо, у даному випадку йдеться не лише про ядерну зброю, а й про хімічну. Утім, між цими двома видами зброї є суттєві відмінності у міжнародно-правовому статусі.

У США 1 лю­то­го 2016 ро­ку роз­по­ча­ли­ся по­пе­ред­ні ви­бо­ри кан­ди­да­тів від Де­мо­кра­тич­ної та Рес­пуб­лі­кан­ської пар­тій на по­са­ду пре­зи­ден­та США, яко­го оби­ра­ти­муть 8 лис­то­па­да 2016 ро­ку. Ува­га до цих ви­бо­рів ве­ли­ка у всьо­му сві­ті, адже від ви­бо­ру 45-го пре­зи­ден­та США знач­ною мі­рою за­ле­жа­ти­ме між­на­род­ний клі­мат і тен­ден­ції до за­ми­рен­ня або за­гос­трен­ня ак­ту­аль­них між­на­род­них про­ти­річ.

Досить жваво на гарячу стадію виборчої кампанії реагує Голлівуд — на екрани майже одночасно вийшли фільми, в яких критикується Гілларі Клінтон за її діяльність на посаді державного секретаря США у 2008–2012 роках. Зокрема, республіканці невтомно звинувачують Гілларі Клінтон у недостатній відповідальності, внаслідок чого 11 вересня 2012 року в лівійському місті Бенгазі від рук терористів загинув посол США в Лівії.

По­лі­тич­ні елі­ти і су­спіль­ства кра­їн — чле­нів Єв­ро­со­юзу про­дов­жу­ють жва­ве об­го­во­рен­ня проб­лем, обу­мов­ле­них на­пли­вом бі­жен­ців. У цьо­му сен­сі де­да­лі час­ті­ше спос­те­рі­гає­ть­ся, з од­но­го бо­ку, роз­губ­ле­ність, а з ін­шо­го — ра­ди­ка­лі­за­ція ан­ти­еміг­рант­ських на­стро­їв. Це ви­кли­кає стур­бо­ва­ність влад­них струк­тур Єв­ро­пей­сько­го Со­юзу.

Офіційні особи першого рангу, а саме президент Європейської Ради Дональд Туск, голова Європейської комісії Жан-Клод Юнкер, верховний представник Європейського Союзу з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки Федеріка Могеріні закликають партнерів по Європейському Союзу більш відповідально ставитися до спільних інтересів.
Зокрема, йдеться про виклики, які постали перед нормативним простором безвізового Шенгенського режиму.

Цими днями ми назавжди попрощалися з Олек­сан­дром Гри­го­ро­ви­чем По­бі­га­єм — колегою, другом, наставником, головним редактором газети «Демократична Україна» протягом останнього десятиліття двадцятого століття. Першим в історії керівником нашої газети не призначеним згори, а демократично обраним журналістським колективом.
Навряд чи потрібно нагадувати, наскільки складними були ті часи. Газета одного дня втратила весь матеріальноорганізаційний ресурс, необхідний для виходу чергового номера. На той час Олександр Побігай не був новачком ні в журналістиці, ні в редакції. Він починав у нас кореспондентом, потім завідував відділом економіки. Але цього було недостатньо, щоб забезпечити безперебійний вихід газети, життєдіяльність немалого числом колективу.

ДЛЯ ЧОГО ШОЙГУ ЗНАДОБИЛИСЯ ТРИ НОВІ ДИВІЗІЇ НА НАШОМУ КОРДОНІ

Це ли­ше по­ча­ток но­вої ре­ор­га­ні­за­ції ЗС РФ для під­го­тов­ки до ве­ли­кої вій­ни із За­хо­дом (НА­ТО).
Од­ним із най­важ­ли­ві­ших зав­дань мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції у 2016 ро­ці є фор­му­ван­ня на За­хід­но­му стра­те­гіч­но­му на­прям­ку трьох ди­ві­зій, по­ві­до­мив 12 січ­ня мі­ністр обо­ро­ни РФ Сер­гій Шой­гу на пер­шій у цьо­му ро­ці се­лек­тор­ній на­ра­ді ке­рів­ниц­тва вій­сь­ко­во­го ві­дом­ства. «Не­об­хід­но не ли­ше сфор­му­ва­ти ці ди­ві­зії, а й, без­умов­но, об­лаш­ту­ва­ти їх у міс­цях по­стій­ної дис­ло­ка­ції з бу­дів­ниц­твом і ство­рен­ням від­по­від­них по­лі­го­нів, місць збе­рі­ган­ня тех­ні­ки і, без­умов­но, про­жи­ван­ня осо­бо­во­го скла­ду», — за­явив мі­ністр обо­ро­ни. Яких-не­будь ін­ших де­та­лей від­нос­но но­вих з’єд­нань, у то­му чис­лі сто­сов­но при­чин їх ство­рен­ня, С. Шой­гу не по­ві­до­мив.

Ук­ра­їн­ську влад­ну вер­хів­ку зно­ву ли­хо­ма­нить. Піс­ля то­го, як на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку, а точ­ні­ше — 11 груд­ня, Ка­бі­нет Мі­ніс­трів вус­та­ми сво­го очіль­ни­ка Ар­се­нія Яце­ню­ка сяк-так по­ін­фор­му­вав Вер­хов­ну Ра­ду та гро­мад­ськість про свою ро­бо­ту, роз­мо­ви про пе­ре­фор­ма­ту­ван­ня уря­ду при­пи­ни­ли­ся, хі­ба що в но­во­річ­ну ніч, та й то — не на­дов­го. Ни­ніш­нє по­лі­тич­не за­гос­трен­ня на­віть озна­ме­ну­ва­ло­ся по­явою низ­ки но­вих тер­мі­нів. При­най­мні, до вже звич­них «ко­алі­ці­ада» та «прем’­єрі­ада» до­дав­ся та­кий нео­ло­гізм, як «не­до­мі­ніс­тро­пад».
По­при те, що осо­бли­вою ми­лоз­вуч­ніс­тю цей сленг не від­різ­няє­ть­ся, по­яс­ни­ти йо­го по­яву не­важ­ко. Са­ме ни­ніш­ній склад Ка­бі­не­ту Мі­ніс­трів озна­ме­ну­вав­ся пал­ким ба­жан­ням ці­лої низ­ки уря­до­вих очіль­ни­ків за­яви­ти про влас­ну від­став­ку.