Ко­ли в зо­ні АТО ук­ра­їн­ські во­яки за­зна­ють по­ра­нень, їм на до­по­мо­гу при­хо­дять вій­сь­ко­ві ме­ди­ки. Стар­ший сер­жант На­цгвар­дії Ук­раї­ни Ва­дим Ко­но­пльов із Хар­ко­ва з пер­ших днів на вій­ні. Він — на­чаль­ник ме­дич­но­го пунк­ту пат­руль­но­го ба­таль­йо­на. Про стан ме­ди­ци­ни на пе­ре­до­вій та ви­пад­ки по­ря­тун­ку во­яків Ва­дим Ко­но­пльов роз­по­вів ко­рес­пон­ден­ту «ДУ».

— Вадиме Олександровичу, розкажіть, як Ви потрапили в армію?
— Закінчив медичний коледж. Зустрів у Харкові свою другу половинку. Пішов в армію. Військовий медик — перспективна професія, зарплата на той час була ще гідна. Пішов працювати. Освоїв військові ази. В армії вже три з половиною роки.

Наш спів­роз­мов­ник — спі­вак, по­ет, ак­тор, ді­яч куль­ту­ри Вік­тор Ва­си­льо­вич Жен­чен­ко.
Ві­до­мий опер­ний та ка­мер­ний бас, що пра­цю­вав со­ліс­том До­нець­ко­го те­ат­ру опе­ри та ба­ле­ту та На­ціо­наль­ної фі­лар­мо­нії Ук­раї­ни, 1975 р. всту­пив до На­ціо­наль­ної спіл­ки пись­мен­ни­ків Ук­раї­ни. Є ав­то­ром чис­лен­них по­етич­них кни­жок, ба­га­то пе­ре­кла­дав по­езію і про­зу з узбець­кої, ка­зах­ської, хор­ват­ської мов. Уміє ша­ну­ва­ти і куль­ти­ву­ва­ти як тра­ди­цію, так і мо­дерн.
Вік­тор Жен­чен­ко — за­слу­же­ний ді­яч мис­тецтв і за­слу­же­ний ар­тист Ук­раї­ни, ла­уре­ат пре­мії імені А. Ма­лиш­ка, ка­ва­лер ор­де­нів свя­то­го рів­но­апос­толь­но­го кня­зя Во­ло­ди­ми­ра Ве­ли­ко­го, свя­то­го ар­хі­стра­ти­га Ми­ха­їла. Три­ва­лий час ми­тець пра­цю­вав в апа­ра­ті Ук­ра­їн­сько­го фон­ду куль­ту­ри.

23 жовтня у Києві в Жовтневому палаці відбудеться концерт Євгена Хмари та відомого музиканта Дідьє Маруані, повідомляє i-pro.kiev.ua. Лідер групи Space прилетить до Києва, щоб виступити в концерті українського піаніста.
Піаніст-віртуоз Євген Хмара з дитинства був прихильником Space і вже в юному віці міг виконати багато пісень Дідьє Маруані на піаніно. Знайомство з кумиром і музичним наставником відбулося 1996 року, під час українських гастролей Space. Талант семирічного хлопчика, який безпомилково відтворював пісні колективу на синтезаторі, настільки вразив французького гостя, що Дідьє пообіцяв — якщо той не кине заняття музикою, під час наступного приїзду Space в Україні вони вийдуть на сцену удвох. Легендарний музикант дотримав свого слова — у 2001 році Space став головним хедлайнером Фестивалю «Таврійські ігри», під час виступу Дідьє Маруані на сцені акомпанував одинадцятирічний піаніст — Євген Хмара.

14 ЖОВТНЯ — 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСЯ СЕРДЮКА (1940–2010), УКРАЇНСЬКОГО КІНОАКТОРА, НАРОДНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ

Олек­сандр Олек­сан­дро­вич Сер­дюк зі­грав у більш як 100 стріч­ках за ті май­же со­рок ро­ків, що був штат­ним ак­то­ром Кі­но­сту­дії іме­ні Олек­сан­дра Дов­же­нка. Згід­но з філь­мо­гра­фі­єю що­річ­но брав участь у ство­рен­ні 3–4 філь­мів! І до всьо­го (і це по­ка­зо­во!) май­же у кож­ній ро­лі він був в об­ра­зі ге­ро­їч­но­му, ко­заць­ко­му, тож і ву­са свої ши­кар­ні ні­ко­ли не го­лив, бо ж справж­ній ар­тист має бу­ти го­то­вим за пер­шим по­кли­ком ре­жи­сер­ським ско­чи­ти на ко­ня і з’яви­тись у кад­рі.

Цілком закономірно, що добре знані стрічки — «Пропала грамота», «Легенда про княгиню Ольгу», «Гетьманські клейноди», «Молитва за гетьмана Мазепу», «Роксолана», «Тарас Бульба» — геть не можна уявити без колоритних, переконливих і напрочуд щирих героїв, створених незабутнім Лесем Сердюком.

Вже ста­ло доб­рою тра­ди­цією, що Ки­їв­ський на­ціо­наль­ний ака­де­міч­ний те­атр опе­ре­ти від­кри­ває но­вий се­зон яс­кра­вим кон­цер­том, що за­зви­чай від­бу­ває­ть­ся при пов­но­му ан­шла­гу.

Цього разу охочих теж виявилося більше, ніж могла вмістити глядацька зала. А кому пощастило, той був приємно здивований цікавою і різноманітною програмою, представленою того вечора.
«Сьогоднішній вечір — це і класичний напрям, такий як симфонічна музика, опера, оперета, і сучасний. Ви побачите класний мюзикл, представлений нині в Європі. Ми не могли пройти повз такі номери, адже Україна — це Європа. Такий музичний шлях інтеграції України для нас є важливим. Ви також побачите сучасну європейську естраду», — підкреслив напередодні гала-концерту директор та художній керівник театру, народний артист України Богдан Струтинський.

Ни­ні в Ук­раї­ні ці­ни на газ для на­се­лен­ня ре­гу­люю­ть­ся дер­жа­вою і є штуч­но за­ни­же­ни­ми по­рів­ня­но з рин­ко­ви­ми. Це спри­чи­няє низ­ку проб­лем для еко­но­мі­ки та доб­ро­бу­ту на­ших спів­гро­ма­дян, ствер­джу­ють екс­пер­ти Цен­тру еко­но­міч­ної стра­те­гії.

Зокрема, низькі ціни не покривають витрат «Нафтогазу» на закупівлю блакитного палива для потреб домогосподарств, а дефіцит покривається за рахунок держави. Різниця в цінах для населення та промисловості (більш ніж у п’ять разів на кінець 2014 року) створює стимули для корупції.
Занижена ціна призводить до падіння власного видобутку газу (близько 1 млрд кубометрів на рік — за даними «Укргазвидобування») та збільшує імпортозалежність. Низькі ціни не мотивують до заощадження енергії, залишаючи енергоефективність комунального сектора вкрай низькою. Занижена ціна збільшує соціальну несправедливість — субсидується споживання як багатих, так і бідних, але при цьому багаті споживають більше газу.

З 1 ве­рес­ня аг­рар­ні роз­пи­ски як но­вий вид кре­ди­ту­ван­ня сіль­сько­го гос­по­дар­ства впро­ва­джую­ть­ся ще в трьох об­лас­тях — Він­ниць­кій, Чер­кась­кій та Хар­ків­ській. Від­по­від­ний спіль­ний на­каз під­пи­са­ли мі­ністр аг­рар­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства Ук­раї­ни Олек­сій Пав­лен­ко та мі­ністр юс­ти­ції Ук­раї­ни Пав­ло Пет­рен­ко. Тим са­мим гео­гра­фія пі­лот­но­го про­ек­ту з від­пра­цю­ван­ня тех­но­ло­гії за­про­ва­джен­ня в обіг аг­рар­ної роз­пи­ски, за ре­алі­за­цію яко­го то­рік пер­шою в кра­їні взя­ла­ся Пол­тав­ська об­ласть, сут­тє­во роз­ши­ри­ла­ся.
Аг­рар­на роз­пис­ка є ефек­тив­ним інст­ру­мен­том, який до­зво­ляє спро­сти­ти сіль­гос­пви­роб­ни­кам до­ступ до фі­нан­со­вих та ма­те­рі­аль­но-тех­ніч­них ре­сур­сів. Це осо­бли­во важ­ли­во в умо­вах ни­ніш­ньої еко­но­міч­ної си­ту­ації та від­сут­но­сті в бан­ків­сько­му сек­то­рі не­об­хід­но­го для по­даль­шо­го роз­вит­ку віт­чиз­ня­ної аг­рар­ної га­лу­зі де­ше­во­го кре­дит­но­го ре­сур­су.
Ак­тив­ну участь у впро­ва­джен­ні цієї но­ва­ції в Ук­раї­ні бе­ре Між­на­род­на фі­нан­со­ва кор­по­ра­ція (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку). Про осо­бли­во­сті ро­бо­ти роз­ши­ре­но­го скла­ду пі­лот­но­го про­ек­ту та йо­го пер­спек­ти­ви роз­мов­ля­ємо з рад­ни­ком IFC Сер­гі­єм Ра­бен­ком.

Ві­до­мий ви­слів про те, що вій­ну мож­на вва­жа­ти за­кін­че­ною, ко­ли по­хо­ва­но остан­ньо­го за­гиб­ло­го сол­да­та, в ук­ра­їн­ських ре­алі­ях те­пер до­пов­ню­ють фра­зою: і ко­ли йо­го ро­ди­ну за­без­пе­чать да­хом над го­ло­вою. Та­кі осо­бли­во­сті на­шо­го ни­ніш­ньо­го жит­тя.

Родинам загиблих в АТО воїнів залишається не тільки невиліковний біль утрати, але й купа невирішених побутових проблем після втрати годувальника сім’ї. Серед них — квартирне питання, адже часто родинам загиблих воїнів нема де жити. Воно й не дивно, бо під кожну чергову хвилю мобілізації перш за все потрапляли «маленькі» українці, чимало з яких на час призову не мали ані роботи, ані власного даху над головою...

Директор юридичного департаменту міністерства оборони України полковник Валерій КОВАЛЬ

8 жовт­ня в Ук­раї­ні від­зна­чає­ть­ся День юрис­та. На­пе­ре­до­дні свя­та я зу­стрі­вся з ди­рек­то­ром юри­дич­но­го де­пар­та­мен­ту Мі­ніс­тер­ства обо­ро­ни Ук­раї­ни пол­ков­ни­ком юс­ти­ції Ва­ле­рі­єм Ко­ва­лем і по­про­сив роз­по­віс­ти про ро­бо­ту вій­сь­ко­вих юрис­тів.

— В юридичній службі Міністерства оборони України служать і працюють сотні фахівців з юриспруденції, — говорить Валерій Петрович. — На перший погляд може здатися, що забагато. Та, повірте, це не так, бо роботи вистачає кожному, адже наші представники працюють не тільки у військових частинах, а й на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління МО України.
— Які основні завдання покладають нині на департамент, який Ви очолюєте?

За два­дцять чо­ти­ри ро­ки не­за­леж­но­сті Бі­ло­русь зна­ла ли­ше двох пре­зи­ден­тів: пер­шо­го гла­ву дер­жа­ви — Ста­ні­сла­ва Шуш­ке­ви­ча, який при­вів Бі­ло­русь до не­за­леж­но­сті, у лип­ні 1994 ро­ку змі­нив Олек­сандр Лу­ка­шен­ко. Від­то­ді він ви­гра­вав усі пре­зи­дент­ські пе­ре­го­ни.

Правда, в 2011 році президентська кампанія виявилася чи не найбільш скандальною. Чимало опонентів президента опинилися за ґратами або в еміграції. Натомість Білорусь залишилася під дією режиму економічних і політичних санкцій із боку Заходу. Такий розвиток подій стимулював участь Білорусі в інтеграційних процесах на пострадянському просторі.
Певні зрушення у позиції білоруського президента можна було побачити наприкінці 2013 року під впливом Революції гідності в Україні. Мінськ був не в захваті від анексії Криму та від початку бойових дій на Донбасі.