Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Грудень 13, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 09 Жовтень 2015 14:28

Що потрібно гетьманському охоронцеві? лише бути порядною людиною...

Rate this item
(0 votes)

14 ЖОВТНЯ — 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСЯ СЕРДЮКА (1940–2010), УКРАЇНСЬКОГО КІНОАКТОРА, НАРОДНОГО АРТИСТА УКРАЇНИ

Олек­сандр Олек­сан­дро­вич Сер­дюк зі­грав у більш як 100 стріч­ках за ті май­же со­рок ро­ків, що був штат­ним ак­то­ром Кі­но­сту­дії іме­ні Олек­сан­дра Дов­же­нка. Згід­но з філь­мо­гра­фі­єю що­річ­но брав участь у ство­рен­ні 3–4 філь­мів! І до всьо­го (і це по­ка­зо­во!) май­же у кож­ній ро­лі він був в об­ра­зі ге­ро­їч­но­му, ко­заць­ко­му, тож і ву­са свої ши­кар­ні ні­ко­ли не го­лив, бо ж справж­ній ар­тист має бу­ти го­то­вим за пер­шим по­кли­ком ре­жи­сер­ським ско­чи­ти на ко­ня і з’яви­тись у кад­рі.

Цілком закономірно, що добре знані стрічки — «Пропала грамота», «Легенда про княгиню Ольгу», «Гетьманські клейноди», «Молитва за гетьмана Мазепу», «Роксолана», «Тарас Бульба» — геть не можна уявити без колоритних, переконливих і напрочуд щирих героїв, створених незабутнім Лесем Сердюком.


За твердженням самого Леся Олександровича, прізвище «Сердюк» походить від назви найближчих соратників гетьмана, власних його охоронців — сердюків. Сам актор при цьому завжди зауважував, що його родина походить із села, а пращури його — гречкосії, наче свідомо відхрещуючись від можливих зазіхань на спадкову шляхетність. Утім, трохи лукавив Сердюк, бо походить таки з родини й справді шляхетної.
Ось його ж спогади: «Мій дід орав землю, а потім переїхав до Києва і водив трамвай по Червоноармійській. Перетягнув до столиці й мого батька. А у той час Йосип Стадник разом із дочкою Миколи Лисенка відкрили театральні курси. Батько подався пробуватися, прочитав вірш Тараса Шевченка і пройшов. Грав у масовці в театрі Миколи Садовського. Два роки жив у Лисенків удома. Там познайомився з дочкою міністра освіти в українському уряді Орисею Стешенко. Вони одружилися.
Коли прийшли більшовики, відсидів за це три місяці в Лук’янівській в’язниці. І мудрі люди йому порадили тікати з Києва. Батько поїхав до Харкова, вступив у театр «Березіль» Леся Курбаса (згодом Театр імені Шевченка). І з 1918 року прослужив у ньому 60 років. У Харкові зустрівся з моєю мамою — оперною співачкою. Тоді місто стало столицею, і батьки зосталися там жити. Я виріс за лаштунками. Виходив в оперному театрі на сцену разом із мамою в ролі негреняти в «Піковій дамі». А до батька бігав дивитися на шаблі, пістолі, козацькі костюми. У в спектаклі «Загибель ескадри» мені навіть дозволяли вистрілити холостим патроном». А тепер зважте самі, чи не аристократи духу оточували старшого Сердюка (народного артиста СРСР згодом)? Я про Лисенків, Тобілевичей, Стешенків... Коріння чогось таки варте.
Втім, головним життєвим досягненням Леся Сердюка його давній друг і соратник фільмовий Богдан Ступка визначив отаке — «бути порядною людиною». Режисер від Бога і за сумісництвом побратим митця Юрій Іллєнко відзначав його неабиякий талант актора так: «Він як концертний рояль, такий поліфонічний, що треба лише зуміти заграти на ньому чарівну мелодію...» А ось Іван Миколайчук просто любив і шанував Олександра Олександровича, тож невипадково запросив його на знакову роль Данька до свого «Вавилона».
Що ще слід сказати про Леся Сердюка? Народився він у Харкові. Закінчив місцевий театральний і почав грати на сцені теж у Харкові. Однак від 70-х років і по сьогодні український кінематограф не можна уявити без цієї колоритної постаті так само, як Хрещатик без каштанів чи «Динамо» без Лобановського...
Грав він багато, працював плідно. Як кажуть, навіки увійшов в історію вітчизняного кіно, передовсім поетичного, явища суто українського. Бо й сам він був явищем суто українським, із вдачею космополіта, мисленням планетарним і дуже земною потребою любити цей світ і найперше — людину.
Саме за це й любимо Вас, Лесе Олександровичу, саме за це й пам’ятатимемо.
Ярослав Шлапак, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».