9 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
Сьогодні, коли до 9 травня залишився один день, на Полтавщині зацікавлено обговорюють чутки про те, що нова регіональна влада нібито скасувала відзначення дуже значущого для переважної більшості краян свята — Дня Перемоги.
Щоправда, далеко не всі вірять цьому. Чимало полтавців навіть і подумки не можуть припустити, що таке станеться. Адже попри те що в родинах, де в грізні сорокові сповна хлебнули воєнного лиха, вже повиростали інші покоління, трагедія минулих воєнних років усе ще ятрить душі полтавців.
І нині важко знайти на Полтавщині бодай одну сім’ю, яку б не зачепила своїм чорним крилом та жорстока війна. А в сімейних альбомах, як і раніше, полтавці дбайливо зберігають пожовклі від часу фотографії воєнних літ, на яких закарбовані обличчя рідних їм людей, котрих із повагою називають фронтовиками... 

І все ж варто визнати: привід для тривоги щодо можливого ігнорування місцевою владою традиційних заходів відзначення Дня Перемоги, звичних для жителів області, в полтавчан з’явився. Зокрема, після того, як днями в Полтавській облдержадміністрації провели нараду, на якій вирішували, як відзначати свято. Згодом на сайті ОДА з’явилося повідомлення про результати обговорення, де жодним словом не згадувався... День Перемоги. Натомість ішлося про відзначення 9 травня — Міжнародного дня пам’яті та примирення.

Найперше враження від експозиції речей, вивезених із Межигір’я, що ви опинились в антикварному салоні, де знаходиться все разом і в надмірній кількості. Перший поверх музею — усі сім залів — займають 518 розмаїтих за художньою та естетичною вартістю експонатів. Дійсно цінні з мистецької точки зору твори сусідять із надзвичайно дорогим кічем, який не має культурного або історичного значення. Потроху, коли погляд призвичається, у розміщенні предметів стає помітною певна послідовність... 

Отже, у колишній резиденції Януковича знайшлося чимало цікавих об’єктів. Вони потрапили на тимчасове збереження до Національного художнього музею завдяки спільним зусиллям групи експертів — представників київських музеїв, організації «Блакитний щит», що захищає культурні цінності, та бійців Самооборони Майдану. Систематизувати межигірські скарби було вкрай важко, тому запрошений музеєм куратор художник Олександр Ройтбурд запропонував побудувати експозицію як свого роду каталог за формальними ознаками — «Кодекс Межигір’я», умовно розподілити на «книги» та «описи», які загалом представляють картину естетичного абсурду, еклектики і незграбної розкоші.

Дивна наша країна багатьма унікальними речами! І, напевне, ще дуже довго дивуватиме світ тим, чого ніколи не зрозуміють у цивілізованому суспільстві. Приміром, хронічним безладдям у власному домі та погано прихованим небажанням навести нарешті лад на власному подвір’ї. У таких випадках кажуть: «Куди не кинь — усюди клин». Це до того, що в Україні за роки незалежності нагромадилося стільки проблем, які потребують негайного вирішення, що ті, хто це має робити, схоже, не знають, з якого кінця до них підступитися, й самі себе дедалі заганяють у глухий кут... 

Державні реєстратори теж плачуть...

Ідеться знову про дієвість роботи Державної реєстраційної служби. Точніше, відносини орендарів земельних паїв із державними реєстраторами. «ДУ» вже поверталася до цієї болючої не тільки для полтавських, але й всіх українських аграріїв проблеми, яка поставила під загрозу, за великим рахунком, продовольчу безпеку країни і продемонструвала безпорадність або відверте небажання урядовців виправити ситуацію на ринку землі. Зокрема, надати можливість сільгосппідприємствам законно обробляти землю та налагодити в руслі закону відносини з власниками земельних паїв, що ті передали їх в оренду.

Уже другий місяць у Західній Антарктиці на острові Галіндез, де за п’ятнадцять із лишком тисяч кілометрів від нашої країни розташована станція «Академік Вернадський», працюють дванадцять зимівників 19-ї української антарктичної експедиції. Нагадаємо, що її старт із Києва (27 березня 2014 р.) ми анонсували в матеріалі, опублікованому в номері «Демократичної України» за 21 березня ц. р. 

За час, що минув із тих березневих днів, відбулося чимало значущих подій у діяльності вітчизняного антарктичного співтовариства. Це, зокрема, виконувана раз на рік перезмінка експедицій, яка сталася на початку квітня, та повернення додому (20 квітня) зимівників попередньої 18-ї експедиції (2013–2014) і учасників сезонних загонів учених різного профілю.

Про перебіг далекої подорожі і перезмінку та про наукові підсумки виконаних досліджень кореспондент «ДУ» поцікавився у полярників.
18/19 — естафета експедицій

Травень став «стартовим» місяцем, відколи у Полтаві почали офіційне відзначення 70-річчя найтаємнішої та наймасштабнішої військової повітряної операції в роки Другої світової війни, яку назвали «Френтик». 

Де знайти понад 200 км морських пляжів, щедрі родовища ропи, лікувальні термальні води й грязі, унікальні соляні озера, родовища мінеральних вод, 74 об’єкти й території природно-заповідного фонду, два біосферних заповідники, що входять до всесвітньої мережі, резервати, п’ять заказників державного значення та понад п’ять тисяч історико-культурних об’єктів? Поки що це знають переважно науковці, дослідники, відповідальні за туристичну галузь, та ще ті, хто ласий на чуже, а не на своє. Це — наша рідна Херсонщина, яку споконвіку величали Гілеєю, Ахілловим бігом, степом Хейхат.

Хто хоч раз потрапляє туди, серцем і душею приростає не тільки до курортів Азовського і Чорного морів та Дніпра, а й до людей, сильних духом і руками. Вони завжди (!), незважаючи на економічні, політичні чи погодні обставини, зустрічають гостей хлібом-сіллю, надають стіл і дім.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), споживання алкоголю в Україні є одним із найбільших у світі — 15 л чистого алкоголю (стовідсотковий спирт) на рік на душу населення. Дослідження показали, що 20% українців уживають алкоголь понад допустиму норму (під нормою Всесвітня організація охорони здоров’я має на увазі вживання не більш ніж 2 л чистого алкоголю на рік). Понад 80% любителів алкоголю — чоловіки. Це — третина всього дорослого чоловічого населення країни. 

Міністерство охорони здоров’я України дає цифру більш скромну — 11 л. За його інформацією, один українець у середньому випиває щороку 7 л міцного спиртного, 60 л пива і не менш як 7 л вина. Треба зазначити, що, згідно з дослідженнями ВООЗ, безповоротна деградація генофонду, тобто виродження нації, починається при вживанні 6–8 л алкоголю на рік на душу населення.

Серед численних відчутних збитків, яких навесні нинішнього року зазнала Україна через анексію Росією Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, — не лише різні сфери вітчизняної економіки (видобуток нафти і газу на чорноморському шельфі, морські порти та орієнтовані на них транспортні потоки тощо, про що йшлося, зокрема, у статті Олени Косенко «Економіка без Криму», опублікованій у числі «Демократичної України» за 16 квітня 2014 р.). Вагоме місце посідають і ті проблеми, котрі пов’язані із втратами нашою державою низки розташованих на Кримському півострові важливих об’єктів української науки і космічної галузі. 

З цього приводу кореспондент «ДУ» взяв два ексклюзивних інтерв’ю — у члена президії Національної академії наук України академіка НАНУ Ярослава Яцківа та у голови Державного космічного агентства України, академіка Міжнародної академії астронавтики Юрія Алексєєва.

Існує думка, що санкції проти Росії, встановлені за анексію Криму і втручання у внутрішні справи України, мають символічний характер. Але це не зовсім так. Вони є набагато більшими, ніж символ, і дуже б’ють по економіці Росії, бо західні інвестори, банки зі страху перед подальшим загостренням відносин з Москвою не захочуть зв’язуватися з нею. ЄС робить ставку на поступову ескалацію санкцій, сподіваючись, що Володимир Путін схаменеться, та все-таки це виглядає трохи наївно.

Але такий підхід викликаний не страхом перед Росією, а радше механізмом діяльності Євросоюзу, в якому для застосування санкцій потрібна одностайність. І власне тут відбувається зіткнення з багатьма дуже потужними інтересами окремих країн ЄС: французи не хочуть відмовлятись від великих стратегічних контрактів, приміром, доставки десантних кораблів Містраль; Камерон у рік виборів побоюється втечі російських олігархів з лондонського Сіті; Німеччина не хоче втрачати величезних інвестицій у Росії. Так само було з Іраном, щодо якого реальні санкції Брюссель встановив лише після десяти років складних дискусій.

1–2 травня 2014 року Ангела Меркель побувала з візитом у США. Це були перші відвідування німецьким канцлером Вашингтона після минулорічного скандалу з прослуховуванням німецьких посадових осіб за допомогою технічних можливостей «Американського агентства національної безпеки».

Утім, зазначена проблема не була в центрі уваги німецького та американського лідерів. Набагато серйознішим викликом для євроатлантичної спільноти стала ситуація навколо України. За результатами переговорів, Барак Обама та Ангела Меркель підтвердили реальність загрози запровадження вже не адресних санкцій проти окремих російських чиновників, а повноцінних санкцій проти стратегічних галузей російської економіки. Приводом до застосування нового пакета санкцій може стати подальше втручання Росії у справи південно-східних регіонів України.
Ухвалювати зазначене рішення було непросто обом лідерам, адже економічні санкції не є вибірковою зброєю, яка карає лише одну сторону. Деякі експерти ведуть мову про ризики від запровадження санкцій проти російських енергетичних монополістів для американської економіки. Головним таким ризиком може бути відмова Росії від продажу нафти і газу за американські долари. Тим паче, що Кремль узяв курс на створення власної платіжної системи і зацікавлений у зміцненні російського рубля.