Iншi розділи
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Квiтень 21, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 05 Лютий 2016 11:41

Як будувати рідну хату-Україну?

Rate this item
(0 votes)

Остан­ні по­дії в дер­жа­ві не ви­кли­ка­ють сум­ні­вів у то­му, що єди­ним шля­хом по­до­лан­ня по­лі­тич­ної, еко­но­міч­ної і со­ці­аль­ної кри­зи є де­цен­тра­лі­за­ція вла­ди та по­си­лен­ня ро­лі міс­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня у ви­рі­шен­ні проб­лем ре­гіо­наль­но­го і міс­це­во­го зна­чен­ня. Під­го­тов­ле­ні Мі­ніс­тер­ством ре­гіо­наль­но­го роз­вит­ку, бу­дів­ниц­тва та жит­ло­во-ко­му­наль­но­го гос­по­дар­ства Ук­раї­ни про­по­зи­ції що­до змін до Ос­нов­но­го за­ко­ну ни­ні ак­тив­но об­го­во­рюю­ть­ся у гро­ма­дах та на за­галь­них збо­рах Асо­ці­ації ор­га­нів міс­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня Хар­ків­ської та ін­ших об­лас­тей дер­жа­ви.

Зокрема, професор кафедри регіонального розвитку та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України Валентина Мамонова вважає, що децентралізація — це багатогранна проблема, яка містить чотири складові.

Насамперед, демократична децентралізація (або політична) — це передання повноважень від державного управління до місцевого самоврядування. Її неможливо здійснювати без адміністративної децентралізації (або деконцентралізації), коли із центральної влади повноваження передаються до місцевих органів.
Одночасно треба здійснювати й ресурсну децентралізацію (або економічну), яка пов’язана з передачею економічної відповідальності від держави до суб’єктів господарювання, котрих залучають до вирішення питань місцевого значення. І останнє — це фінансова децентралізація, що передбачає чітке закріплення фінансових надходжень до місцевих бюджетів (вони вже помалу надходять у регіони).
Серед основних змін — запровадження трирівневої системи адміністративно-територіального устрою: регіон, район, громада.
— У нас дуже складна адміністративно-територіальна система, що має п’ять рівнів з підрівнями, — пояснює Валентина Мамонова. — Проте виникають сумніви стосовно тези про регіони, адже це ті ж самі області. Навряд чи є сенс їх перейменовувати. Доцільно залишити області і запровадити регіональний, районний і місцевий рівні, де регіональний рівень буде представлений областями. Це дасть змогу застосовувати у законодавстві поняття «регіон, регіональний».
На думку професора, спірним є визначення громади, адже громада, зауважує Валентина Мамонова — це люди, а не адміністративно-територіальна одиниця. Також у законодавстві зникає поняття «територіальна громада», натомість є «житель громади».
— Житель — це людина, яка живе сама для себе, а громада — це громадяни, які щось роблять для розвитку території, на якій живуть, активно впливають на суспільні процеси, — вважає науковець.

 

Ти­ся­ча меш­кан­ців — ще не міс­то
Не влаштовує експертів і невпорядкованість класифікації сіл, селищ і міст, бо через це виникає диспропорція.
— Міста є мільйонні і півторамільйонні, як Одеса, Харків. Тобто обсяг повноважень, установлених Конституцією і Законом «Про місцеве самоврядування» однаковий, а ресурсні можливості для реалізації обсягів повноважень різні, — пояснює професор. — Не можна порівнювати ресурси Харкова і, приміром, міста Угнів Львівської області з населенням близько тисячі осіб. Аналогічна проблема і з районами, адже деякі з них, як Харківський, — найбільший в Україні, має населення близько двохсот тисяч, а, приміром, Коломацький має всього лише близько восьми тисяч осіб.
Є у вітчизняному територіальному устрої ще одна вада, яка потребує вирішення, — це коли на території одного населеного пункту розташований інший зі своїми органами місцевого самоврядування. Не знайшлося у змінах до Конституції і пункту, який вирішить проблему щодо тих територіальних одиниць, які є де-факто, а де-юре не існують (насамперед, це селища міського типу).
Стосовно ресурсів, необхідних для розвитку місцевих громад, у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» і Конституції записано, що повноваження органів місцевого самоврядування мають бути забезпечені фінансовими ресурсами в повному обсязі. На думку експертів, треба, щоб ця норма виконувалась, і не було таких ситуацій, коли делеговані повноваження виконуються не повністю.
— Приміром, у 2012 році питома вага власних доходів органів місцевого самоврядування, котрі спрямовувалися на реалізацію делегованих повноважень, становила 42%, — пояснює науковець. — І нині така ситуація залишається не вирішеною.
— Головне, що має бути чітко визначено у майбутній Конституції, — вважає голова Харківської обласної ради Сергій Чернов, — це відповідальність за власні делеговані повноваження та ресурси. Україна пройшла непростий шлях, але за цей час «перемогли» за кількістю і за якістю законодавчі акти, спрямовані якраз на централізацію влади, ресурсів і управління. Тому нині маємо перекинуту піраміду, яка стримує розвиток ринкової економіки і демократії.
На думку голови обласної ради С. Чернова, передовсім, має бути проведена реформа місцевого самоврядування і територіальної організації влади, а потім — медична, освітянська та інші.
З цього приводу варто не тільки прислухатись, а й долучитися до думок видатного митрополита Андрея Шептицького, висловлених ним багато років тому, які нині особливо актуальні. Наведемо чи не найбільш важливі.
«Ідеалом нашого національного життя, — вважав митрополит, — є наша рідна всеукраїнська хата-батьківщина. Завдання українського народу полягає в тому, аби створити такі суспільно-християнські обставини, які б дали змогу громадянам облаштувати правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб побороти відцентрові тенденції і успішно захищати межі від зовнішніх ворогів. Боже проведіння дасть змогу українському народові виконати його природне право — вибрати собі й установити форму управи своєї рідної хати-України.
Хто хоче бути великим, нехай буде слугою, а хто хоче бути першим, нехай буде рабом. Єдність нашої хати-держави має бути одним організмом. Крім мови, конституційним елементом національності має бути воля громадян, об’єднаних в одну організацію. Ясно, як на долоні, що рідна хата не постане, якщо не буде українського моноліту».

 

Як обій­тись без бю­дже­тів і суб­вен­цій?
Скорочення видатків державного бюджету на розвиток сіл і містечок — не привід запастися терпінням і чекати кращих часів. Відремонтувати занедбаний клуб, зробити вуличне освітлення чи перевести школу на альтернативне економне опалення можна і без державних коштів, яких нині бракує. Шукати можливості для реалізації проектів, орієнтованих на розвиток регіону, району чи міста в умовах кризи особливо актуально. Головне — знати свої можливості і вміти ними користуватися.
Один із ефективних способів залучення коштів — це отримання міжнародної технічної допомоги (МТД), яку в рамках міжнародного партнерства з Україною надають донори — уряди низки держав, міжнародні організації. Як їх отримати, аби активніше вирішувати проблеми децентралізації влади та посилити роль органів місцевого самоврядування?
Як повідомила заступник губернатора Харківської області Юлія Світлична, в області працює низка регіональних центрів із залучення МТД. Депутат Харківської районної ради Михайло Третяк, який працює з програмами донорів не один рік, розповів, що міжнародна технічна допомога заходить до України через державні проекти, і надають її на основі міжнародних договорів. Не слід забувати, що кожен із міжнародних донорів має ще й свій сайт і сторінки у соціальних мережах, які теж можна моніторити. Створено й окремі структури, які популяризують донорські проекти — це ресурсний «Гурт», портал «Громадський простір» та інші.
Перед тим, як подавати проектну заявку на конкурс, необхідно добре вивчити його умови, радить керівник проектів з «Інституту соціальної політики регіону» Олег Кулінич. Найчастіше донори працюють з окремими країнами, регіонами.
— Майже завжди донор указує, що підтримує екологію чи енергоефективність, культуру, ЗМІ, молодіжні проекти, соціальну проблематику, — пояснює Олег Кулінич.
Як розповіли фахівці, органам державної влади гроші дають неохоче. Більш жваво донори працюють з органами місцевого самоврядування, навчальними закладами, громадськими організаціями.
— Це пов’язано з тим, що у нас поганий імідж органів державної влади, складна звітність, внутрішні проблеми держави, які не дозволяють реалізувати проекти, навіть якщо на них виділені гроші, — пояснив Михайло Третяк.
Фахівці радять розробляти проекти на суму 60–70% від максимального розміру гранту. Має значення і власний внесок. Зокрема, якщо донор зазначає, що мінімальний вклад залучених коштів до бюджету проекту має становити 5–10%, то краще закласти на 10–20% більше.
Михайло Третяк також застеріг щодо масштабності проектів. За його словами, велике МТД на рівні району отримати практично неможливо. Необхідно, щоб у проекті брали участь кілька районів. Будь-якому донору, який заходить на певну територію, потрібне максимальне охоплення. Він прагне, щоб проект охопив якомога більшу кількість людей, які користуються його благами.
Віталій СТЕГНІЙ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».