Тим часом новий голова Європейської комісії Жан-Клод Юнкер запевнив, що впродовж його каденції, тобто до листопада 2019 року, жодна країна не стане 29-м членом Євросоюзу. Це є поганою новиною для Туреччини, Албанії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Сербії, які офіційно продовжують переговори про вступ до Євросоюзу.
Такими само невизначеними виглядають стратегічні перспективи відносин Євросоюзу з Росією. Зокрема, тривають дипломатичні торги з Росією з приводу імплементації Угоди про зону вільної торгівлі Євросоюзу з Україною. Неврегульованими залишаються газові протиріччя, які перешкоджають запровадженню Євросоюзом секторальних економічних санкцій проти Росії.
Так, Німеччина, Франція, Люксембург, Австрія, Болгарія, Італія, Греція, Кіпр, Словенія виступають проти запровадження саме таких жорсткіших економічних санкцій стосовно Росії. Лише Барак Обама і Девід Кемерон вважають, що Євросоюзу і США треба вжити скоординованих заходів щодо посилення санкцій проти Росії, якщо вона не зробить негайних кроків у напрямку деескалації конфлікту на Сході України.
У жовтні мають відновитися переговори Європейського Союзу із США про створення зони вільної торгівлі. Досі європейські профспілки стурбовані проблемою соціального демпінгу, адже набагато менші соціальні видатки у США роблять їхні товари більш конкурентоспроможними, ніж товари Євросоюзу. Внаслідок цього останній ризикує відкрити свій ринок відповідно до ринкової конкуренції для американських товарів більше, аніж американський ринок відкриється для європейських товарів.
Окрім цих стратегічних викликів, Євросоюзу доводиться реагувати на поточні проблеми. У Великій Британії замість Уїльяма Хейга новим міністром закордонних справ став запеклий європейський скептик Філіп Хеммонд. За рік до парламентських виборів у Великій Британії саме він має гарантувати виборцям Консервативної партії проведення референдуму щодо виходу зі складу Європейського Союзу. Своєрідним доповненням цих внутрішніх проблем Євросоюзу залишається українська криза, яка за своїми характерними рисами все більше починає нагадувати кіпрську.
Днями виповнилося сорок років із часу турецького вторгнення на Північний Кіпр наприкінці липня 1974 року. Відтоді Кіпр поділено на грецьку та турецьку частини. Лише грецька частина острова увійшла до складу Євросоюзу 1 травня 2004 року. Усі спроби об’єднати громади Кіпру досі зазнавали провалу. Причому новий склад Європейської комісії, так само як і попередній, буде вимушений докладати чимало зусиль для порятунку кіпрської банківської системи.
Отже, цьогорічний відпускний сезон стане гарячим для європейської політичної еліти, якій доводиться у режимі реального часу вирішувати багато стратегічних проблем, від кожної з яких залежить історична перспектива європейської інтеграції.
Андрій МАРТИНОВ
