Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 25 Липень 2014 03:00

Назвіть терористів – терористами!

Rate this item
(0 votes)

Упро­довж тиж­ня, що ми­нає, роз­ви­ток по­дій, по­в’яза­них із вій­ною на Схо­ді Ук­раї­ни, не­аби­як ак­ти­ві­зу­вав­ся. Во­че­видь, го­лов­ною при­чи­ною цьо­го ста­ла тра­ге­дія з лі­та­ком «Бо­їнг-777» та за­ги­бель со­тень іно­зем­них гро­ма­дян. По­ки за­кор­дон­ні екс­пер­ти крок за кро­ком оста­точ­но пе­ре­ко­ну­ють­ся, що до тер­ак­ту при­чет­на ро­сій­ська сто­ро­на, ук­ра­їн­ські Зброй­ні Си­ли роб­лять свою спра­ву. Про­тя­гом тиж­ня вда­ло­ся звіль­ни­ти ці­лу низ­ку міст як на До­неч­чи­ні, так і на Лу­ган­щи­ні. При­чо­му біль­шість із них но­сять ще й важ­ли­ве стра­те­гіч­не зна­чен­ня в пла­ні успіш­но­го про­дов­жен­ня ан­ти­те­ро­рис­тич­ної опе­ра­ції.

Не дрімають і народні депутати. Як відомо, парламент ухвалив рішення цього року не йти на літні канікули, і нинішній тиждень якраз і був пленарним, до того ж доволі продуктивним. Принаймні, якщо порівнювати з попередніми. Так, одним із ключових рішень стала так звана третя хвиля мобілізації. Її народні депутати підтримали ще у вівторок, 22 липня.


Як пояснюють фахівці, це не означає, що на службу до Збройних Сил призиватимуться всі і вся. На сьогодні перевага віддаватиметься людям, котрі мають військові професії, які нині найбільш потрібні в зоні бойових дій. За словами експертів, це серед іншого дозволить також активніше проводити ротації з найнебезпечніших місць служби.


По­лі­тич­ний кон­траст
Необхідно також наголосити, що після того як бандити з так званої ДНР збили пасажирський літак, світове співтовариство почало дивитися на події в Україні ніби іншими очима. Найпоказовішою стала корекція настроїв у Нідерландах. Імовірно, тамтешні чиновники були вражені тим, як тисячі українців висловлювали співчуття голландському народу, чиї громадяни постраждали від катастрофи в донецькому небі найбільше.
Спершу море квітів та сотні дитячих іграшок у Києві біля посольства; потім — проводи зі сльозами на очах тіл загиблих на рейс до Нідерландів... І це все — на тлі показово цинічних заяв російських чиновників про те, що вони буцімто зовсім не причетні до катастрофи літака.
Ніби у відповідь на такі контрасти представники Нідерландів висловили повну готовність надавати Україні всіляку допомогу. А от мер голландського міста Хільверсум Петер Броертес в ефірі тамтешньої радіостанції Radio 1, коментуючи ситуацію зі збитим літаком і загибеллю своїх співвітчизників, закликав «викинути геть із країни» доньку Володимира Путіна, 29-річну Марію, котра, виявляється, мешкає в Нідерландах і, треба так розуміти, не займається разом із батьком побудовою «русскаго міра».
Щоправда, голландський посадовець трохи згодом дещо пом’якшив свій гнів, однак факт залишається фактом — антиросійські настрої не оминають навіть територію так званої старої Європи.
Зрештою, в усій цій історії росіяни знову продемонстрували своє істинне обличчя, і то — не один раз. Чого варті незграбні заяви представника РФ в Радбезі ООН Віталія Чуркіна про те, що в деталях авіакатастрофи ще потрібно розбиратися. Котрі буквально за кілька днів змінилися іншими «поясненнями»: якщо «Боїнг-777» було збито випадково, то це зовсім ніякий не теракт...
Утім, схоже, цього разу Володимиру Путіну та його поплічникам не вдасться замилити очі усьому світу. Цими днями і український парламент, і Президент Петро Порошенко закликали міжнародне співтовариство визнати так звані ДНР та ЛНР терористичними організаціями. І у світі дуже серйозно замислилися над такою пропозицією.
Нагадаємо, на українських теренах саме така класифікація до псевдонародних республік застосовується мало не від самого початку від їхнього існування. Якщо ж аналогічні рішення буде ухвалено на рівні провідних держав світу, це неабияк сприятиме посиленню українських позицій у нинішній війні.
Передусім тому, що це означатиме: цивілізований світ не повинен мати з цими структурами жодних відносин: ні політичних, ні фінансових, ні будь-яких інших. Власне, самі представники того-таки Євросоюзу з Гіркіним, Безлером чи Губарєвим і так за один стіл не сідають. Але час від часу закликають робити це українську владу, мотивуючи необхідністю домовлятися про мирне врегулювання конфлікту.


Псев­до­діа­ло­ги з псев­до­рес­пуб­лі­ка­ми
Учора про істинну «ефективність» таких діалогів дуже красномовно розповів в інтерв’ю ТСН другий президент України Леонід Кучма. Він у політиці — далеко не новачок і на своєму віку бачив багато різних бувальців. Проте змушений був визнати, що сепаратисти під час так званих переговорів поводяться, «як папуги».
«Ми кожен день практично зустрічаємося в режимі відеоконференцій, — каже Кучма. — Але та сторона, як папуги: «Ми — донецька і луганська народні республіки і більш нічого не визнаємо». Компроміс, мені здається, не вони пропонують, а Росія... Як мінімум, державна мова російська на всій території України. І так, щоб кожен регіон мав не ту самостійність, яку ми пропонуємо з точки зору побільше повноважень, а саме федералізацію. А що федералізація для України? Це значить, через деякий час України не буде взагалі», — резюмував результати «переговорів» Леонід Кучма.
Але в тім-то й біда, що ще якихось півтора-два тижні тому заклики саме до продовження ось таких безплідних «дискусій» активно лунали, скажімо, з вуст німецьких очільників — федерального канцлера Ангели Меркель чи міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмайєра... Гаразд, спишемо їм ці «пропозиції» на надмірну емоційність, викликану перемогою збірної Німеччини на футбольному мундіалі. Бо ж нині керівництво країни, що є однією з лідерів Євросоюзу, нібито споглядає на ситуацію значно адекватніше.
Скажімо, в німецькому Бундестазі на повному серйозі заговорили про необхідність відібрати в РФ право на проведення наступного світового футбольного форуму — у 2018-му. А сама Ангела Меркель позавчора закликала ЄС якнайшвидше розширити санкції проти Російської Федерації.
Звісно, поведінка пані Меркель видається трохи дивною. Коли рішення стосовно санкцій от-от могло бути ухвалене, вона висловлювалася за те, що подібні ініціативи ще не на часі. Нині ж — така, доволі суттєва корекція поглядів, котрою Україні, поза всякі сумніви, варто скористатися.
Схоже, українське керівництво це чудово усвідомлює. Зокрема, й пропонуючи світу визнати терористів — терористами, тобто почати називати речі своїми іменами. Після визнання псевдонародних «республік» терористичними організаціями Росія навряд чи припинить поставляти їм зброю та інструкторів з її використання. Позавчорашнє дослідження РНБО вкотре показало: два українських військових літаки 23 липня були збиті саме з території Росії.
Відтак у інших країн світу з’явиться ще один зайвий аргумент, щоб ввести санкції проти країни, яка допомагає терористам. При цьому Україна як жертва агресора не понесе ніякої додаткової відповідальності, якщо нинішні події на її території світ визнає війною, а не конфліктом. Про що вже, до речі, сказано у висновках такої поважної організації, як Червоний Хрест.
«За таких умов це в черговий раз буде акцентувати увагу світової спільноти на те, що ми є об’єктом агресії, а агресор повинен за це відповідати. Що стосується додаткової допомоги Україні в такому випадку, то все залежатиме від політичної волі тих чи інших країн, які поки що просто спостерігають за процесом», — висловлює думку колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в інтерв’ю інтернет-виданню «Главред».


У май­бут­нє — без ко­му­ніс­тів?
Цього тижня сталася ще одна знакова подія, причому, як не дивно, знову в парламентських стінах. Народні обранці нарешті ухвалили зміни до Регламенту, котрі дозволили спікерові Олександру Турчинову розпустити фракцію Компартії. За відповідне рішення проголосували 232 нардепи. Цікаво, що відразу після позитивного рішення серед парламентських старожилів у кулуарах почала ширитися думка, мовляв, ефектніше було, якби зміни підтримало 239 депутатів. За аналогією з відомою прокомуністичною групою «239», котра існувала у Верховній Раді першого скликання.
Справді, відтоді це — вперше, коли компартійної фракції не буде у приміщенні під куполом. І як би прибічники політики «чистих рукавичок» нині не голосили стосовно того, що норми демократії дотримані не стовідсотково, комуністи справді добряче дістали не лише своїх колег-парламентарів, а й усе суспільство. Надто вже відвертими є їхні постійні проросійські заяви та заклики, а подекуди й дії на підтримку сепаратистів та терористів.
До речі, наступ на Компартію парламентським рішенням не обмежився. Вчора в Окружному адміністративному суді Києва розпочався розгляд справи про заборону не тільки фракції КПУ, а й усієї Комуністичної партії України.
З відповідним позовом Міністерство юстиції звернулося ще на початку липня. За інформацією міністра Павла Петренка, доказова база протиправної діяльності КПУ становить 129 сторінок та містить відео- та аудіоматеріали.
Міністр повідомив, що зібрані факти свідчать про сприяння представників КПУ окупації Криму Російською Федерацією, про їхню причетність до постачання зброї і фінансування терористів у східних регіонах, а також до проведення сепаратистських псевдореферендумів у Луганській та Донецькій областях. Цікаво також, що в разі позитивного рішення суду в Україні буде заборонена вся комуністична символіка. Чимало громадян України очікують цього уже понад 20 років...
Про антидержавну діяльність Компартії (та й деяких представників Партії регіонів також) можна говорити дуже багато. Однак чи не найпоказовішим є той факт, що коли у Верховній Раді на закритих засіданнях обговорюються якісь важливі для держави події, неодмінно постає питання: який сенс проводити саме закриті засідання, коли в залі присутні люди, котрі, по суті, не визнають права на існування самої держави? Цього тижня подібне питання знову виносилося на порядок денний.


Перезавантаження ВР
В таких умовах доцільно вести мову не лише про розпуск компартійної фракції чи заборону КПУ як такої, а й про дострокові вибори. Заради справедливості слід зазначити, що ця тема час від часу активно спливає уже, щонайменше, упродовж двох місяців, відколи в Україні було обрано нового Президента. До речі, саме сьогодні минає рівно два місяці з моменту нашого походу на виборчі дільниці.
Петро Порошенко уже кілька разів наголошував на тому, що парламентське перезавантаження доцільніше за все було би провести в жовтні.
Учора фракції «Удар» і «Свобода» вийшли з коаліції. Таким чином вони запустили процес розпуску парламенту та оголошення позачергових виборів.
Президентові знадобиться місяць на те, щоб розпустити парламент після припинення існування офіційної більшості. Плюс — два місяці на підготовку до виборів. У сумі — маємо кінець жовтня, котрий уже зовсім не за горами...
Хоча за нинішніх обставин говорити про безпроблемність потенційного виборчого процесу не доводиться. Передусім у депутатів так і не доходять руки до ухвалення нового закону про вибори до Верховної Ради. Нині від експертів уже навіть доводиться чути припущення, мовляв, нехай уже хоча б за чинними правилами відбудуться перевибори. Усе ж таки — ліпше за нинішній парламент.
Звісно, це твердження — далеко не бездоганне, враховуючи те, що, окрім рішення про вибори до ВР, слід визначити дату місцевих перевиборів. Принаймні, в тих регіонах, котрі нині активно звільнюються вітчизняними Збройними Силами.
На такі думки наводить засідання міської ради Слов’янська, котре відбувалося цього тижня. Громадянські активісти, що були присутні на цьому зібранні, настільки обурювалися попередніми «діяннями» своїх, переважно регіональних обранців, що в автора цих рядків склалося враження: на східних теренах чи не вперше за часів Незалежності є шанс обрати достатню кількість патріотичних представників. Але тут ще потрібно провести неабияку роботу. Як стосовно самої організації виборів, так і в плані подальшого викорінення постокупаційних синдромів у людей. Однак це вже — тема для інших роздумів.
Яро­слав ГА­ЛА­ТА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».