Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Сiчень 25, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 03 Квiтень 2015 16:08

У пошуках професіного брехуна

Rate this item
(1 Vote)

На­пев­не, справж­нє мис­тец­тво не має прос­то­ро­вих та ча­со­вих меж. До­сить час­то тво­ри, на­пи­са­ні кіль­ка де­ся­ти­літь то­му, до то­го ж пись­мен­ни­ком з ін­шої кра­їни, сприй­маю­ть­ся так, на­че во­ни ство­ре­ні сьо­го­дні і про нас.
Під­твер­джен­ня цьо­му — ви­ста­ва «По­трі­бен бре­хун» за п’єсою грець­ко­го дра­ма­тур­га Ді­міт­ра­са Пса­фа­фа­са, що не так дав­но по­пов­ни­ла ре­пер­ту­ар На­ціо­наль­но­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру ро­сій­ської дра­ми іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки.

Хто ж він, цей брехун? Звичайний хлопець, що має талант обвести навколо пальця будь-кого. І, безумовно, він просто знахідка для народного обранця — депутата (ці діячі вже давно і всюди перетворилися на комічних персонажів), котрий, наобіцявши довірливому народу золоті гори, після виборів мирно спочивав на лаврах слави.
Так, брехун для нього — знахідка, якби не один нюанс — хлопець пристрасно закохався у дружину народного обранця. Ця вистава — не соціальна сатира, а просто відпочинок для всієї родини, а ще привід замислитися з приводу старої істини, про яку досить часто забувають: якщо весь час брехати, то тобі вже ніхто не повірить. Навіть якщо ти будеш говорити щиру правду.


Нова постановка — це вже друге звернення театру до цього матеріалу. Уперше ця комедія положень, що написана у 1953 році, була тут поставлена через десять років після її створення. Але така драматургія тоді була малозрозумілою радянському глядачеві і практично не викликала ніяких емоцій. До того ж партійне керівництво «дружньо порадило» виключити цю виставу з репертуару, аби ні в кого не виникало ніяких асоціацій та порівнянь. Проте ніхто не буде сперечатися, що Україна кардинально змінилася за останні півстоліття. І хоча у п’єсі неодноразово нагадується, що «ця історія трапилася давно, в інший час і в іншій країні», але все, що відбувається на сцені, доволі знайоме сучасному українському глядачеві.
Завдяки чому досягається такий ефект? Очевидно тому, що головна героїня п’єси — брехня, яка, на жаль, заполонила всі сфери нашого життя. Але чи дійсно все так погано? Напевне, ні, адже ще залишається надія. Оскільки тому, хто бреше, рано чи пізно доводиться за це платити.
Розпочинається спектакль зі святкування Теофілосом Ферекісом (артист Віктор Алдошин) своєї перемоги на парламентських виборах. Здається, досягнуто всього, про що мріялося. Але саме тепер починається час, коли доводиться відповідати за свої передвиборчі обіцянки. Та виявляється, що виконати все обіцяне навіть при найбільшому бажанні нереально.
І тут з’являється рятівна думка — знайти помічника, який зможе приспати пильність виборця. Незабаром ми вже бачимо на сцені професійного брехуна Тудороса Параласа (Максим Нікітін), який пропонує народному обранцеві свої незвичайні послуги.
Тудорос пишається власним умінням професійно брехати. На його переконання, «брехун — це професія для особливих доручень», «я — Тудорос, брехун із талантом, вірю у свою брехню». Він вважає, що під час виборів можна брехати до абсурду: «сліпі — прозріють», «глухі — почують», а «старі помолодшають і будуть жити вічно». А найдивніше, що йому вірять. (Чи не суголосні нашим реаліям такі обіцянки?)
Проте, як кажуть у народі, на кожного мудреця доволі простоти. Врешті-решт Тудорос сам себе перехитрив, а правда стала неправдою. Навіть спійманий на місці злочину він намагається роботи все, аби викрутитися. Адже щоб викрутитися з однієї досить непростої ситуації, доводиться все ж говорити правду. Однак тепер її вже сприймають за банальну брехню.
Цю виставу не завадило б подивитися нашим народним обранцям. Імовірно, вони б почерпнули для себе багато цікавого та цінного. Та, напевне, мало хто скористається цією можливістю, бо більшість «слуг народу» не дуже-то й шанує театр.
Едуард ОВЧАРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».