Що це значить? А те, що фізично здорових громадян держава зможе залучати до примусового виконання робіт оборонного характеру, а також для ліквідації наслідків стихійних лих і техногенних катастроф під час мобілізації і військового часу.
Потенційними виконавцями таких робіт є, насамперед, безробітні, які перебувають на обліку в центрах зайнятості, ті, хто не має офіційного місця роботи. А ще — громадяни, які за станом здоров’я не можуть бути мобілізовані до війська і відправлені в район бойових дій, але придатні до праці, студенти вищих навчальних закладів — за великим рахунком всі ті, хто здатен фізично працювати.
Кореспондент «ДУ» провів невеличке бліц-опитування, поцікавившись думкою українців щодо цього нововведення. І ось що почув:
Віктор Корчук, пенсіонер, 74 роки:
— Мене навряд чи хто, зважаючи на мій вік, залучатиме до цих робіт. Але я сам піду, навіть побіжу, якщо буде така потреба. Це ж свята справа — захистити країну від супостата. Заради цього я готовий і санітаром у лікарні працювати. До речі, подібна трудова повинність запроваджувалась у багатьох країнах світу, які опинялися перед військовою загрозою.
Анатолій Шимко, студент університету:
— Краще б навчатись, але якщо мої ровесники воюють на сході, щохвилини ризикуючи життями, то нам, студентам, сам Господь Бог велів узяти до рук лопати. Можливо, комусь соромно, але це не про мене і не про моїх друзів. Словом, якщо це буде корисно для країни, то й траншеї ритимемо.
Антоніна Марчук, медсестра, 46 років:
— Я підтримую таке рішення уряду. Головне, щоб не сталося так: працюватимуть представники найнезахищеніших верств населення, а ті, у кого кишені повні грошей і вони просаджують їх у нічних клубах, маючи статус безробітних, удень відсипатимуться. Україна — наша спільна держава, і захищати її, працювати на неї, в тому числі із заступом у руках, повинні всі. Незалежно від статків.
* * *
Розумію, що, напевно, не всі готові взятися за риття окопів чи виконання інших подібних робіт. Але серед моїх співрозмовників таких не виявилося. Було опитано 22 жителів столиці України.
Сергій ЗЯТЬЄВ
