Особливо напруженим було становище у брюссельському районі Моленбек, який став міграційним гетто.
Болгарія відмовилася від спільних енергетичних проектів із Росією та стала надійним військово-політичним союзником НАТО. Українсько-болгарські відносини у 2015 році розвивались у загальній логіці двосторонньої дружби та плідних відносин.
Велика Британія продовжувала послідовно підтримувати Україну в її протистоянні російській агресії. 7 травня консерватори на чолі з Девідом Кемероном перемогли на парламентських виборах, зокрема з обіцянкою перегляду умов членства Великої Британії в Європейському Союзі. До кінця 2017 року має бути проведений референдум з питання виходу Великої Британії з Євросоюзу. Натомість у відносинах з Україною Велика Британія послідовно підтримує якомога глибшу українську європейську інтеграцію та тіснішу співпрацю України з НАТО.
2015 рік виявився важким для ураженої економічною кризою Греції. У січні лівоцентристи перемогли з гаслами виходу із зони євро. 5 липня більшість греків на референдумі відхилила антисоціальні умови надання подальшого кредитування. Але вже восени уряд Алексіса Ципраса погодився з усіма вимогами кредиторів. 20 вересня на других поспіль упродовж року позачергових парламентських виборах політичні партії, які пройшли до парламенту, підтримали подальші непопулярні реформи. На цьому тлі українсько-грецькі відносини не відрізнялися особливою інтенсивністю.
21 червня 2015 року на парламентських виборах у Данії перемогла ліберально-консервативна партія «Венстре» на чолі з Ларсом Льокке Расмуссеном. Данія зайняла послідовну позицію у питанні підтримки України в конфлікті з Росією.
Ще більш проукраїнську позицію посіла Естонія, яка послідовно надає допомогу Україні та сприяє всебічному розвитку двосторонніх відносин. Натомість українсько-ірландські відносини не вирізнялись особливою інтенсивністю. Знаковою подією двосторонніх відносин стала ратифікація Угоди про уникнення подвійного оподаткування.
Парламент Іспанії одним із перших у лютому 2015 року ратифікував Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Однак іспанська влада більшу частину року була зайнята з’ясуванням правовідносин із Каталонією, яка намагалася здобути незалежність від Іспанії.
Більш інтенсивним був українсько-італійський політичний діалог. У березні Київ відвідав прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці, у травні візитами обмінялися міністри закордонних справ двох країн, у грудні Італію відвідав Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Попри досить інтенсивні контакти з Україною, саме Італія наполягла на обговоренні питання скасування режиму санкцій щодо Росії, утім, у грудні 2015 року, Євросоюз ще на півроку продовжив термін дії цих санкцій.
У жовтні парламент грецької частини Кіпру ратифікував Угоду про асоціацію між Євросоюзом і Україною. У грудні під час візиту в Україну кіпрського президента Нікоса Анастасіадіса було оновлено Угоду про уникнення подвійного оподаткування, яка залишила Кіпр серед головних інвесторів в українську економіку завдяки розміщенню у його банках капіталів вітчизняних олігархів.
У першому півріччі 2015 року Латвія головувала в Європейському Союзі. За цей час було чимало зроблено для просування процесу ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Динамічними залишались українсько-латвійські відносини. Латвія продовжила надавати консультативну допомогу з питань наближення України до європейських стандартів.
1 січня 2015 року Литва перейшла на спільну європейську грошову одиницю євро. Європейська інтеграційна проблематика також залишалась основною на порядку денному українсько-литовських відносин. Литва послідовно підтримувала реалізацію геополітичного проекту створення Балтійсько-Чорноморської вісі.
Відразу після ратифікації парламентом Великого Герцогства Люксембург Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом у червні 2015 року Київ відвідав міністр закордонних справ герцогства Жан Ассельборн. Продовжився двосторонній діалог у жовтні під час візиту до Києва прем’єр-міністра Люксембургу Ксав’є Беттеля.
У травні парламент Мальти ратифікував Угоду про асоціацію, яка заклала новий фундамент для розвитку українсько-мальтійських відносин. Серед питань порядку денного українсько-нідерландських відносин у 2015 році залишалася проблема розслідування збитого у липні 2014 року над Торезом пасажирського літака, який здійснював рейс із Нідерландів до Індонезії. Наприкінці листопада з візитом у Нідерландах побував Президент України Петро Порошенко. Сторони погодили плани співпраці під час головування в першій половині 2016 року Нідерландів у Євросоюзі.
Німеччина продовжувала виконувати посередницькі функції в процесі врегулювання кризи на Донбасі. У лютому бундесканцлер Ангела Меркель та президент Франції Франсуа Олланд з цією метою відвідали Київ. 12 лютого була підписана Мінська угода про реалізацію умов політичного врегулювання конфлікту на Донбасі.
У березні в Німеччині побувала представницька українська парламентська делегація, а на початку квітня Німеччину відвідав Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. У жовтні він побував удруге впродовж 2015 року з візитом у Берліні. Майже щомісяця контактували міністри закордонних справ України і Німеччини. Серед гуманітарних акцій українсько-німецьких відносин можна виділити збереження фінансування кафедри україністики в університеті Грайфсвальду.
У січні 2015 року в Києві відбулись українсько-польські міжурядові консультації за участю прем’єр-міністра від на той час правлячої партії «Громадянська платформа» Єви Копач. Польща ініціювала процес свого залучення до формату переговорів щодо врегулювання на Донбасі. 24 травня новим президентом Польщі став кандидат від правоконсервативної партії «Право і справедливість» Анджей Дуда.
25 жовтня ліберали програли консерваторам і вибори до Сейму Польщі. У грудні з візитом в Україні побував президент Польщі Анджей Дуда, який підтримав продовження дії санкцій проти Росії. Отже, зміна партійних команд при владі у Польщі не змінила уваги Варшави до Києва та його проблем.
У квітні 2015 року парламент Португалії ратифікував Угоду про асоціацію Євросоюзу з Україною. Однак особливо високої динаміки українсько-португальських відносин у цьому році не було, адже в Португалії загострилася внутрішньополітична боротьба навколо питань виходу з економічної кризи.
У березні Україну відвідав новообраний президент Румунії Клаус Йоханніс. Максимально близькими стали позиції України та Румунії з питань придністровського врегулювання. Утім, позитивна динаміка взаємодії на рівні виконавчої влади України та Румунії обтяжувалася гострою боротьбою за прем’єрську посаду в Румунії. Лише у листопаді Дочан Чолош очолив перехідний уряд, який має довести Румунію до парламентських виборів наступного, 2016 року.
Упродовж нинішнього року Словаччина залишалася головним постачальником реверсного газу з Європи в Україну, що й визначало стратегічний характер українсько-словацьких відносин. Натомість українсько-словенські відносини не були такими насиченими контактами та зв’язками. Лише у березні відбулися щорічні українсько-словенські консультації на рівні міністерств закордонних справ.
Українсько-чеським відносинам у 2015 році були властиві інтенсивні зв’язки між окремими регіонами (особливо Закарпаття).
Зміна влади за результатами президентських та парламентських виборів 2015 року сталася у Хорватії. Місцевих соціал-демократів при владі замінили представники Хорватського демократичного союзу. Однак це не мало принципового значення для загалом позитивної динаміки українсько-хорватського співробітництва.
У квітні партія «Центру» перемогла на парламентських виборах у Фінляндії. Загалом Фінляндія послідовно підтримує Україну в питаннях урегулювання ситуації на Донбасі, зокрема через структури Організації з безпеки і співробітництва в Європі.
Початок 2015 року позначився терористичними атаками проти журналістів журналу «Шарлі Ебдо». Тоді це не завадило особливій ролі, яку Франція разом із Німеччиною відіграє у форматі переговорів у Мінську щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Зокрема, Франція відмовилася передавати Росії вертольотоносці типу «Містраль». Певні зрушення спостерігались у внутрішньополітичному житті Франції. У грудні на виборах до місцевих органів влади соціалісти президента Франції Франсуа Олланда зазнали поразки від Ліберально-консервативної партії колишнього президента Франції Ніколя Саркозі.
Угорщина впродовж 2015 року мала напружені відносини з Євросоюзом. Спочатку Будапешт критикував політику санкцій щодо Росії, яка завдала удару по угорській економіці. У другій половині року Угорщина була стурбована напливом біженців із Близького Сходу до Євросоюзу та виступила проти квотного принципу їхнього розподілу країнами Євросоюзу. Основний зміст українсько-угорських відносин у цей час зосереджувався на транскордонному співробітництві на Закарпатті.
Інтенсивними впродовж року були українсько-шведські відносини. Швеція послідовно підтримувала Україну в умовах кризи на Донбасі. Зокрема, шведські громадські та урядові структури надавали консультативну допомогу з питань реформування системи місцевого самоврядування в Україні та політики енергозбереження.
Загалом 2015-й був досить вдалим для відносин України з Європейським Союзом. 18 грудня Євросоюз ухвалив рішення про завершення впродовж шести-семи місяців процедури надання безвізового режиму для громадян України в Шенгенському просторі. Набрання 1 січня 2016 року чинності у повному обсязі Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом відкриває не лише нову сторінку історії європейської інтеграції України, а й потребуватиме нової якості двосторонніх відносин України з кожною з 28 країн — членів Євросоюзу.
Для Європейського Союзу в цілому 2015 рік позначився безпрецедентною кризою з біженцями, яка кинула серйозний виклик європейській солідарності. Наприкінці року лідери країн Євросоюзу вирішили зміцнювати зовнішні кордони Євросоюзу та докладати зусиль для нейтралізації кризових процесів у «гарячих точках» навколо Європи, аби радикально зменшити кількість біженців.
У 2015 році Україна фактично призупинила членство в Співдружності незалежних держав. Росія наполягала на розриві угоди про участь України в зоні вільної торгівлі між країнами СНД. Це зробило особливо важливим двосторонній формат відносин України з кожною з пострадянських країн. Більше уваги приділялося розвитку «Організації за демократію і розвиток» (ГУАМ), яка може стати ланкою в розбудові Балтійсько-Чорноморської вісі.
Азербайджан, зважаючи на власні проблеми з Вірменією з приводу статусу Нагірного Карабаха, у 2015 році підтримував Україну в питанні політичного врегулювання ситуації на Донбасі. Безпосередню посередницьку участь у цьому процесі взяла Білорусь. 12 лютого 2015 року у Мінську було підписано Угоду про умови імплементації мирного процесу на Донбасі. Відтоді Мінськ залишається дипломатичною столицею непростих переговорів за участю ОБСЄ щодо реалізації цих домовленостей.
Після призначення екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі на посаду губернатора Одеської області, а членів його владної команди на ключові посади у виконавчій владі України, непростий підтекст з’явився в українсько-грузинських відносинах.
2015 рік став показовим для домінування Росії в СНД. Економічні санкції Заходу, авантюра російських військово-космічних сил у Сирії не викликали захвату навіть у військово-політичних союзників Росії в Організації договору колективної безпеки. Це спонукало Кремль докладати зусиль задля дестабілізації не лише України, а й Молдови. Провокувалися кризові внутрішньополітичні процеси між основними молдовськими політичними силами та посилювався російський контроль над Придністров’ям. Тенденції непростої ситуації в Молдові та навколо Придністров’я переносяться на 2016 рік.
Продовження російської окупації Криму та військово-політичного втручання на Донбасі надзвичайно погіршили українсько-російські відносини, які опинились у найгіршому від 1991 року стані. 27 лютого поблизу Кремля було вбито опозиціонера Бориса Нємцова. 30 вересня Росія розпочала пряме військове втручання в справи Сирії. Водночас Росія не виконала жодного положення Мінських угод, що дало підстави продовжити на першу половину 2016 року дію західних економічних санкцій проти Кремля. Зважаючи на підготовку російської «керованої демократії» до запланованих на вересень 2016 року думських виборів у шовіністичному форматі, мало шансів побачити готовність РФ йти на справжні компроміси в українському питанні.
Динамічними і змістовними у нинішньому році були українсько-американські відносини. Сполучені Штати ініціювали запровадження економічних санкцій проти Росії до виконання нею Мінських угод. Це визначало тактику поведінки Вашингтона в американсько-українських та американсько-російських відносинах. США обережно підійшли до питання надання військово-технічної допомоги Україні, зрештою, надали переважно оборонні види озброєнь.
Водночас США зайняли принципову позицію недопущення «розміну» Донбасу на Сирію або навпаки. Розділення цих питань наприкінці 2015 року дало можливість домовитися про поетапне політичне врегулювання в Сирії. На початку 2016 року мають розпочатися політичні переговори всіх зацікавлених сторін щодо формування перехідного уряду Сирії, який у другій половині 2017 року має провести вільні вибори.
Звичайно, змістовно ці домовленості досить компромісні і складні за алгоритмом виконання. Тож 2016 рік покаже, наскільки вони були реалістичними. Тим паче, що ситуація може загостритися в умовах запеклої внутрішньополітичної боротьби у США за посаду президента, якого обиратимуть у другий вівторок листопада 2016 року.
Значна частина міжнародних новин 2015 року надходила з Близького Сходу. Перша половина року позначилася військово-політичними успіхами глобальної терористичної структури «Ісламська Держава Іраку і Леванту» (ІДІЛ). Російське військове втручання в Сирії максимально загострило російсько-турецькі відносини. Після запровадження російських економічних санкцій проти Туреччини наприкінці року було нормалізовано турецько-ізраїльські відносини, розірвані ще влітку 2010 року після спроб турків прорвати ізраїльську блокаду Сектора Газа.
14 липня у Відні було підписано історичний договір про гарантії мирного розвитку іранської ядерної програми, але на загальному тлі серйозного регіонального конфлікту на Близькому Сході ця подія швидко відійшла на другий план.
Напруженими у 2015 році були відносини у трикутнику між Китаєм, Японією та Республікою Корея. Японія в повному обсязі відновила свою міжнародну військово-політичну діяльність. У японсько-китайському конфлікті навколо островів Дяоюйдао японську сторону активно підтримали США.
Наприкінці року цікаві політичні тенденції були започатковані у країнах Латинської Америки. Перші 15 років ХХІ ст. більшість із них перебувала під управлінням лівих і лівоцентристських політичних сил. Однак 22 листопада на президентських виборах в Аргентині переміг ліберал Маурісіо Макрі. У Бразилії посилювалися суспільні настрої, спрямовані проти корупційних тенденцій у процесі підготовки країни до літніх Олімпійських ігор 2016 року.
6 грудня 2015 року впевнену перемогу на парламентських виборах у Венесуелі одержав опозиційний до лівого президента Ніколаса Мадуро Блок демократичної єдності. США зняли економічні санкції з Куби, які діяли з 1961 року. Нарешті 1 липня у Гавані було відкрито Посольство США.
Потужним дестабілізуючим чинником у Північній Африці залишалось становище у Лівії. Третій рік у цій країні триває громадянська війна, причому значна частина території Лівії контролюється загонами «Ісламської держави». 13 грудня у Римі відбулася міжнародна конференція, присвячена замиренню Лівії. Але перспективи цього процесу поки що виглядають непевними. Так само складними є тенденції стабілізації міжнародної безпеки як на регіональному, так і на глобальному рівнях.
У 2015 році Організація Об’єднаних Націй відзначила сімдесят років від часу свого створення. 15 жовтня 177 держав — членів ООН обрали Україну непостійним членом Ради Безпеки ООН на 2016–2017 роки. Не менш вагомим результатом можна вважати досягнуті 11 грудня цього року домовленості на Паризькій конференції із запобігання змінам клімату.
Остаточний документ цієї конференції підписали 155 держав, включно з усіма державами «великої двадцятки». Усі вони зобов’язалися після 2020-го підтримати домовленості, досягнуті ще 1997 року у Кіотському протоколі щодо скорочень у атмосферу шкідливих викидів. Це залишає надії на запобігання незворотнім змінам клімату та на поліпшення політичного клімату в сучасній системі міжнародних відносин загалом.
Андрій МАРТИНОВ