Британцям, які прагнуть полегшити свої зв’язки з Брюсселем і відверто дебатують навколо референдуму про вихід країни з ЄС (так званий Брексіт — Brexit), Юнкер відразу не сподобався. Люксембуржцю зі складним характером і міцними федералістськими поглядами нелегко домовлятись із британським прем’єром Девідом Камероном.
Британці охоче роблять чорний піар керівнику ЄК, якого вони не люблять. Наприклад, вони нагадали, що його батько служив у вермахті, а тесть був гітлерівським пропагандистом. Ця атмосфера не буде сприяти можливим переговорам про майбутнє перебування Великобританії в Євросоюзі.
Складний характер Юнкера давав про себе знати неодноразово під час грецької кризи. «Як би я хотів говорити про Грецію, то влаштував би прес-конференцію про Грецію», — роздратовано відповів Юнкер на запитання журналіста про гарячий тиждень напередодні грецького референдуму з питань так званих фіскальних реформ.
З одного боку, голова ЄК неодноразово запевняв, що не хоче допустити до Грексіту (Grexit), а з іншого — неодноразово ображався на грецький уряд, наприклад, не відповідаючи на телефонні дзвінки прем’єра Ціпраса, і ставив Греції низку «нездійснених ультиматумів», які мали дуже мало конструктиву. На даний час йому вдалось не допустити Грексіту, але проблема грецького боргу залишається дуже далекою від вирішення.
Юнкер став керівником ЄК не тільки з огляду на свій величезний досвід, але й тому, що був прийнятним для майже всіх європейських урядів (крім британського і угорського), які поставилися до нього як до висококваліфікованого технократа з «нудної країни», якою вважається Люксембург. Мало хто надав якесь значення навіть тому, що Юнкер перестав бути прем’єром в атмосфері скандалу навколо кримінальної діяльності розвідувальних служб.
Відмова Юнкера від керівництва урядом Люксембургу у 2013 році стала результатом публікації парламентської доповіді про діяльність розвідувальної служби Люксембургу (SREL). Ця мала, але компетентна організація встановлювала нелегальні підслуховування міністрів та інших офіційних осіб і кваліфікувала 300 тисяч мешканців Люксембургу (всього населення — 525 тисяч) як «підозрілих осіб».
У 80-х роках її агенти висадили у повітря повітряну електроенергетичну лінію та інші інфраструктурні об’єкти і звалили вину на видуману ними ж лівацьку терористичну групу. Люксембурзькі служби також збирали компромат на впливових педофілів, торгували краденими автомобілями та здійснювали фінансові зловживання.
Яка в цьому була роль Юнкера? Як прем’єр він контролював діяльність спецслужб і саме його записав мікрофоном, захованим у годиннику керівник SREL Марко Мілль. З цього запису стало відомо, що Юнкер не надто серйозно ставився до повідомлень про зловживання у діяльності спецслужб і вину за це звалив на своїх попередників.
Крім того, він оприлюднив інформацію, що члени люксембурзької правлячої родини перебувають у постійному контакті з британською розвідкою М16 і насварив на Мілля. За цей дивний скандал і заплатив Юнкер втратою крісла прем’єра, але для європейської преси це була лише забавна пригода і не зламала кар’єри нинішнього шефа Європейської комісії. Проте англійці цього не забули.
Євген ПЕТРЕНКО