Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 13 Листопад 2015 17:31

Китайсько-тайванський діалог

Rate this item
(0 votes)

7 листопада 2015 року в Сінгапурі зустрілися тайванський лідер Ма Інцзю та китайський компартійний лідер Сі Цзіньпін. Фактично, це була перша від 1949 року офіційна зустріч тайванського і китайського лідерів. Нагадаємо, що того року Компартія Китаю перемогла партію «Гоміндан» у громадянській війні, яка з перервами тривала від 1927 року.
Розгромлені прихильники «Гоміндану» на чолі з Чай Кайші залишили материкову частину Китаю та перебралися на острів Тайвань. Там була проголошена Китайська Республіка. Цікаво, що Сполучені Штати до 1972 року не визнавали легітимності Китайської Народної Республіки. Навіть місце Китаю в Організації Об’єднаних Націй до 1973 займала Китайська Республіка.
Відносини між КНР і Тайванем постійно балансували на межі війни. Китайський комуністичний лідер Мао Цзедун декілька разів намагався вирішити проблему «повернення» Тайваню військовою силою. У відповідь США уклали офіційний військово-політичний союз із Тайванем, взявши на себе зобов’язання щодо захисту Тайваню.

Ця реальність не змінилася навіть після визнання Вашингтоном легітимності Китайської Народної Республіки в 1972 році. Натомість 1978 року, після того, як Ден Сяопін розпочав реформи у КНР, Пекін узяв курс на об’єднання з Гонконгом, Макао, Тайванем мирним шляхом. Офіційною стала китайська політика «одна нація — дві політичні системи». Зазначений підхід дав можливість 1997 року повернути до складу Китаю Гонконг. У 1999 році до КНР повернувся й Макао.
Однак ці успіхи пекінської політики спровокували поразку на виборах на Тайвані партії «Гоміндан». У 2000 році до влади на Тайвані прийшли місцеві демократи, які виступили за офіційне проголошення незалежності Тайваню. Така зміна курсу викликала знервовану реакцію у Пекіні. Офіційна військова доктрина Китаю також зазнала змін. У 2001 році до неї було внесено положення про оголошення війни Тайваню у разі проголошення його незалежності. Упродовж 2002–2014 років китайсько-тайванські відносини залишалися напруженими.
Щорічні осінні маневри тайванської армії за участі збройних сил США традиційно викликали загострення військово-політичної ситуації в регіоні. Ситуація ускладнюється тим фактом, що не лише КНР, а й Тайвань претендують на спірні з Японією острови Дяоюйдао. Крім того, Пекін стурбований тим фактом, що подальше загострення відносин із Тайванем може ще більш негативно позначитися на військово-політичному становищі навколо Китаю.
Звичайно, сінгапурська зустріч Ма Інцзю і Сі Цзіньпіна стала лише першою ластівкою у тривалому процесі поліпшення відносин між Тайванем і КНР. Підписана лідерами двох держав Сінгапурська декларація зафіксувала продовження курсу на налагодження діалогу між громадянами Тайваню і КНР, адже тривалий час не лише відвідання території КНР, а й листування з китайськими громадянами розглядалося на Тайвані, як зрада та злочин проти внутрішньої безпеки.
Зрештою, сам факт зустрічі Ма Інцзю і Сі Цзіньпіна викликав шквал обурення в націоналістичної опозиції на Тайвані. Тому Китай намагається зміцнити позиції партії «Гоміндан» у внутрішній тайванській політиці, аби запобігти реалізації сценарію проголошення незалежності Тайваню, що може спровокувати й китайсько-американську війну. Нинішній китайсько-тайванський діалог виходить за межі тактичного поліпшення відносин між Пекіном і Тайбеєм та є надзвичайно важливим для покращення політичного клімату в Азії в цілому.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».