Дотримуючись ролі неупередженого посередника, Німеччина відмовляється від постачань летальної зброї Україні. Така позиція днями була піддана різкій критиці з боку відомого американського сенатора Джона Маккейна, який вкотре порівняв німецьку політику щодо України та Росії з політикою західних демократій напередодні Другої світової війни, коли вони територіальними поступками намагалися замирити Гітлера. Ця заява викликала досить бурхливу реакцію німецької громадськості, ліворадикальна частина якої побачила у таких заявах американську спробу «назавжди посварити Європу з Росією».
У свою чергу, Ангелі Меркель теж доводиться зважати на коаліційний фактор у своїй східноєвропейській політиці, адже соціал-демократи як партнери християнських демократів по правлячій «великій коаліції» не налаштовані на різкі кроки проти Кремля. Цю позицію соціал-демократів висловлює міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр, який закликав до «стратегічного терпіння» щодо Росії.
Цю тезу можна гіпотетично прийняти, але з кількома поправками. По-перше, «терпіння» не може бути стратегію, а є лише тактикою. По-друге, під «терпінням» можна розуміти очікування радикальних внутрішньополітичних змін у Росії під дією фактора санкцій. Утім, хай там як, але поки що Німеччина збирається 27 березня ратифікувати Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Це серйозний політичний сигнал готовності до подальшої підтримки України.
Загалом у Берліні українською стороною вкотре було наголошено, що безумовне виконання Мінських угод, можлива міжнародна миротворча місія на Донбасі, підвищення обороноздатності України можуть бути достатньо ефективними для встановлення миру.

Андрій МАРТИНОВ