Утім, це було зроблено надто пізно, аби російсько-вірменські відносини не зазнали потужного удару.
Політичної напруженості ситуації додали внутрішньополітичні протиріччя всередині вірменського суспільства. Значна його частина критично ставиться до остаточного вступу Вірменії до Євразійського союзу. Крім того, наявність російської військової бази в Гюмрі давно є потужним подразником. Україні на прикладі кримських баз російського Чорноморського флоту добре відомо, що російські військові традиційно нехтують навіть символами національного суверенітету країни перебування.
У вірменському випадку подібні настрої доповнюються ще більш гострими міжнаціональними суперечностями. Причому це відбувається всупереч залежності Вірменії від військово-політичного союзу з Росією, адже лише цей фактор досі стримує амбіції Азербайджану у спробах військового вирішення проблеми належності Нагірного Карабаху.
Вірменія як член Організації договору колективної безпеки розраховує на його статті, які гарантують колективну безпеку в разі нападу на учасника зазначеного договору третьої сторони. Тому вірменські політики в намаганні залагодити конфлікт одразу намагалися переконати учасників антиросійських протестів відмовитися від вимоги виведення російської військової бази з Гюмрі.
Пристрасті дещо вдалося вгамувати, але це принципово не вирішує проблеми покарання за військові злочини, скоєні військовослужбовцями на базах за межами Російської Федерації. Міжнародний досвід фіксує лише один правовий підхід до вирішення аналогічних проблем. Зокрема, вояки німецького бундесверу, які скоїли злочини під час військових місій за кордоном, підлягають суду винятково німецького військового трибуналу.
Принципи американської правової системи також поширюються на американських військових, які несуть службу на військових базах за кордоном. Чимало аналогічних до інциденту в Гюмрі ситуацій дає історія перебування американських військових на базах у Японії. Після кожного подібного інциденту місцеве японське населення вимагало «свого суду» над американськими військовими, але жодного разу цього не сталося.
Наразі російська сторона погоджується провести разом із вірменами максимально відкрите слідство та чесно покарати злочинця. Але це навряд чи допоможе вилікувати хронічний імперський синдром.
Андрій МАРТИНОВ
