Його сонячна усмішка і привабливість, уміння влучно вибрати репертуар завжди створювали святкову атмосферу в аудиторії, де він виступав. Роки наполегливої праці перетворили феноменально обдарованого юнака на справжнього майстра, митця з безмежними горизонтами виконавських можливостей.
Репертуар Готта охоплював величезний діапазон — від класичних творів («Аве Марія» Шуберта) та народної музики (Моравія, Угорщина, Балкани, Росія, Італія) до рок-музики і джазу. Та головне, що еталоном для нього завжди були артисти з неабиякими вокальними даними. Протягом життя артист виконав 2500 пісень, записав 150 альбомів, 180 синглів; знімався у 13 фільмах; було продано понад 30 мільйонів платівок співака.
Вокал чи пензль?
У житті Карела Готта було чимало чудесного: доля дбайливо оберігала його від негараздів бентежної доби, у яку народився він 80 років тому. У той час чорний яструб нацистської свастики вже кружляв над Європою. До Празького Града увійшли німецькі вояки, але його батьки — Марія та Карл Готти прагнули не думати про війну, а мріяли лише про довгоочікувану дитину.
Та коли спалахнула Друга світова війна, будинок, де мешкали вони, було зруйновано авіабомбою, і родина перебралася в село, до бабусі. Повернулися до Праги лише після війни, у 1946-му.
Отже, доля не дуже турбувала його та не заважала захоплюватися живописом. Тоді він ще й гадки не мав про своє майбутнє бурхливе життя естрадної зірки. У колі його творчих інтересів у той час — Пабло Пікассо, Поль Гоген і Сальвадор Далі та майстри італійського Ренесансу, зокрема Сандро Боттічеллі.
Та доля його визначилася вже після провалу на вступних іспитах до Академії образотворчого мистецтва. Прийшлося відкласти пензль та опікуватися про свій хліб насущний. (Проте з живописом не розставався протягом життя). Він здобув освіту електромонтера трамвайних систем і поряд із тим відчув у собі потяг до естрадного жанру, який усе більше набував популярності у повоєнні роки.
Тоді Європа зажила бурхливим культурним життям, прагнучи отямитися від тяжких наслідків Другої світової війни. У Каннах стартували кінофестивалі, в Сан-Ремо — фестивалі італійської пісні, а в Польщі, на сцені «лісової опери» Сопота — польської пісні. Набули європейської популярності зірки французької естради — Едіт Піаф, Ів Монтан і Шарль Азнавур.
Вже наприкінці 50-х рр. на сценах празьких кафе й танцювальних клубів помітили енергійну, вдало скроєну фігуру Карела, його гарну зовнішність і перші вокальні спроби, які суміщав він із працею на заводі. Крім того, він навчався у Празькому музичному училищі, а потім — у консерваторії за фахом оперного вокалу (його педагогом був Костянтин Каренін, учень знаменитого Шаляпіна).
Проте шлях до слави співака пролягав через моду на твіст у Європі на початку 60-х. Саме тоді він записав для радіо Праги свою першу пісеньку «Вона сама казала, що не кохає мене».
До вершин успіху
Свою першу платівку, яка мала назву «Якщо ми будемо удвічі старішими», записав він 1962 року разом із Властою Пруховою, популярною джазовою співачкою. Тоді ж і отримав свій перший ангажемент у Празький театр естради «Семафор», а поряд із тим дует Готт — Прухова переміг у хіт-параді Чеського радіо.
Згодом, 1963 року пісня Oci snehem zavate із театрального спектаклю у виконанні Карела стала найпопулярнішою у Чехословаччині; з нею він уперше отримав перемогу в загальнонаціональному конкурсі співаків «Золотий соловей».
Щасливі 60-і роки були насичені найважливішими подіями у творчому житті співака: розпочалася його сольна кар’єра на естраді, зйомки у знаменитому мюзиклі «Якби тисяча кларнетів» та закордонний дебют у Сопоті, де він отримав третій приз.
Далі — чимало інших подій, зокрема створення 1965 року разом із братами Штайдл Празького музичного театру «Аполло», перемога на Міжнародному фестивалі Інтербачення «Золотий ключ», де виконав пісню «Там, куди ходить вітер спати». 1966 року — другий приз на тому ж конкурсі, а також гастролі у країнах Західної Європи.
Того ж року Карел став переможцем словацького пісенного конкурсу «Братиславська ліра», де виконав три пісні словацькою мовою. Водевіль, який поставив він у Театрі «Аполло», став артистичною сенсацією столиці. 1966-й приніс йому першу золоту платівку найбільшої у Чехословаччині фірми грамзапису — Supraphon.
Відтоді Карел Готт став незмінним щорічному її володарем. На музичному ярмарку у Каннах 1967 року він був представителем західнонімецької фірми «Полідор», з якою підписав контракт. Там своїм виступом співак складав гідну конкуренцію зіркам європейської естради, серед яких були Том Джонс, Мірей Матьє, Чеслав Нємен та Удо Юргенс.
Роки напруженої праці перетворили співака на справжнього майстра, митця з безмежними горизонтами виконавських можливостей.
На європейській сцені популярності співака сприяла ще й участь його у Євробаченні-1968, де він представляв Австрію, та хіт Lady Carneval. Успіх у Лас-Вегасі лише підтвердив його найвищий професіоналізм: із США повернувся вже «Золотий голос Праги». Світове визнання Карела Готта, його золота ера припали на 1970–1980-і рр.: тоді він не мав суперників на європейській естраді та отримував «золоті» й «платинові» диски.
Частенько навідувався він і в СРСР, де були надруковані мільйонними накладами його популярні платівки «Я відчиняю двері» та «Зустрічай весну». Артист з успіхом виконував пісні радянських композиторів, а 1978 року брав участь у фестивалі «Пісня-1978», де співав дуетом із Софією Ротару.
Секрет його молодості...
Ось таким входив він у добу 90-х рр., героїчно змагаючись із часом, віком та скороминущою модою. Вже погасли зірки давніх його конкурентів — Тома Джонса, Чеслава Нємена та Удо Юргенса, а Карел ще співав. Глибокий знавець шоу-бізнесу, він у своїх концертах зберігав надзвичайний артистизм і талант інтерпретатора поряд із виваженою ринковою стратегією.
Святкування 50-річного ювілею Карела Готта 1989 року збіглося з «Оксамитовою революцією». Його виступ на Вацлавській площі з метою підтримки опозиційних сил країни проти комуністичного режиму мав надзвичайний політичний резонанс.
В 1990 році Карел Готт оголосив ЗМІ про завершення своєї артистичної кар’єри, однак шалений успіх його виступів на концертних майданчиках Чехословаччини та Німеччини змусили його змінити своє рішення. Вже альбом Kdyz muz se zenou snida підтвердив його статус співака номер один на рідній Батьківщині та став найбільш популярним диском 1992 року, а згодом і 1995-го й 1997 рр.
До останнього часу Карел Готт залишався головною зіркою чеської естради, щорічно випускав нові пісні й альбоми, а 2015 року у 40-й раз виграв щорічний національний музичний конкурс «Золотий соловей». Поряд із цією винагородою він отримав призи «Абсолютний соловей» та «Платиновий соловей».
В 2010-х рр. він був, напевно, найпопулярнішою людиною у Чехії. Він насолоджувався життям — мешкав у шикарній віллі на пагорбі з краєвидом на історичний центр Праги. Його час був розписаний майже по хвилинах: інтерв’ю, концерти, записи у студії, праця у майстерні живопису. Артист активно підтримував спортивну форму, був проти шкідливих звичок, зокрема проти куріння, пропагував здоровий стиль життя.
Краса й молодість Карела завжди викликали заздрість його колег з творчого цеху, але він пояснював це генетичним кодом, який успадкував від батьків та німецьків предків. Про це, мабуть, свідчить документальний фільм «Секрет його молодості», знятий 2008 року.
Але артист мав свої секрети молодості й довголіття, усіляко прагнучи навантажувати себе працею та відволікатися від сумних думок. Ось так він став ведучим передачі на радіо «Прага», де розповідав про свої улюблені пісні, їхніх авторів та виконавців. Як і більшість чехів, Карел Готт був католиком: він приходив до празького Страговського монастиря, маючи своє спілкування із Господом.
Однак проблеми зі здоров’ям торкнулись і його починаючи з 2015 року, пов’язані з онкологічним захворюванням. А у вересні цього року лікарі знайшли у нього гостру форму лейкемії.
Карел Готт помер 1 жовтня цього року у своїй оселі, в оточенні членів своєї родини: про це й сповістила ЗМІ його дружина Івана. Уряд Чехії оголосив у день його похорон державний траур.
На прощанні, яке відбувалося 12 жовтня у Празькому Граді, у соборі Святого Віта, були присутні 50 тис. людей, найвищі посадовці Чехії, прем’єр-міністр Словаччини, представники культури. А потім відбулася процедура кремації у присутності близьких родичів.
Президент Чехії Мілош Земан прийняв рішення посмертно нагородити артиста орденом Білого Лева першого ступеня, який є найвищою державною нагородою.
На віллі, де мешкав Карел Готт, тепер діє Музей Gottland, відкритий для публіки. Тут можна ознайомитися з деталями побуту і особистого життя співака.
Проте ми не прощаємося з Вами, maestro! Адже Ваші пісні звучать у багатьох фільмах за кадром, зокрема «Лимонадний Джо», «Три горішки для Попелюшки» та в чеській, словацькій і німецькій версіях мультсеріалу «Пригоди бджілки Майї».
А ще зустрітися з Вами можна в Інтернеті, на відеосайті YouTube, почути Ваш небесний голос та побачити Вас «вживу», а головне — згадати Вас молодим!
Ми не прощаємося з Вами, адже мистецтво вічне...
Володимир СКРИНЧЕНКО
