20 бе­рез­ня 2016 ро­ку, за день до свя­та вес­ни На­вруз, від­бу­ли­ся ви­бо­ри де­пу­та­тів ниж­ньої па­ла­ти пар­ла­мен­ту Ка­зах­ста­ну. Цьо­го ра­зу во­ни від­бу­ва­ли­ся до­стро­ко­во, ос­кіль­ки пре­зи­дент Ка­зах­ста­ну Нур­сул­тан На­за­рба­єв, який у 2015 ро­ці оста­точ­но за­крі­пив за со­бою по­жит­тє­во пре­зи­дент­ську по­са­ду, від­чув по­тре­бу онов­лен­ня за­ко­но­дав­чо­го ор­га­ну.

Приводом було також бажання відновити баланс влади між Старшим, Середнім і Молодшим жузами (тобто родоплемінними клановими реліктами казахського суспільства) та представниками етнічних меншин. Невипадково, що наприкінці досить тихої виборчої кампанії Назарбаєв наголошував на важливості суворого дотримання мовних прав етнічних меншин. Це особливо гаряча тема, адже у майже тисячакілометровому казахськоросійському прикордонні досить популярними є ідеї «русского мира», що створює головний біль казахським спецслужбам.

1 бе­рез­ня ро­сій­ській уряд ухва­лив ан­ти­кри­зо­вий план на 2016 рік. Він пе­ред­ба­чає низ­ку дій, спря­мо­ва­них на ці­льо­ву під­трим­ку окре­мих сек­то­рів еко­но­мі­ки та ре­гіо­наль­них бю­дже­тів (у то­му чис­лі кре­дит­ну під­трим­ку ре­гіо­нів, до­по­мо­гу для ав­то­бу­дів­ної про­мис­ло­во­сті, со­ці­аль­ну під­трим­ку на­се­лен­ня та під­трим­ку ма­ло­го і се­ред­ньо­го біз­не­су).

Хоча передбачені у плані дії можуть частково допомогти полегшити наслідки економічної кризи, влада до цього часу не розробила цілісної стратегії системної боротьби з її структурними причинами. Крім того, як дискусія над планом, так і його зміст вказують на значну невпевненість влади щодо конкретних перспектив його реалізації в умовах збереження рецесії і поглиблення бюджетних проблем.

За офі­цій­ни­ми да­ни­ми, вна­слі­док се­рії ви­бу­хів у вів­то­рок 22 бе­рез­ня в аеро­пор­ту і на стан­ції «Ме­ель­бек» у Брюс­се­лі за­ги­ну­ли що­най­мен­ше 34 лю­ди­ни, ще близь­ко 250 по­страж­да­ли.

Король Бельгії Філіп пообіцяв: його країна прийме виклик, кинутий їй міжнародним тероризмом, спокійно і з гідністю. Таку заяву монарх зробив у телезверненні до нації у зв’язку із серією вибухів у Брюсселі, повідомляє ВВС.
«Я поділяю біль тих, хто втратив своїх друзів і близьких. Сьогодні наша країна тужить. Для всіх нас день 22 березня ніколи не стане колишнім. Зламані життя. Глибокі рани. Цей біль відчуває вся країна», — йдеться у зверненні.
Відповідальність за теракти у бельгійській столиці взяли на себе терористи «Ісламської держави», повідомляє Israel News Flash у своєму Twitter.

До­нець­кий суд Рос­тов­ської об­лас­ті РФ ого­ло­сив ви­рок На­дії Сав­чен­ко.
За стат­тею «вбив­ство» укра­їн­ці да­ли 18 ро­ків по­збав­лен­ня во­лі, за стат­тею «за­мах на вбив­ство» — 10, за «не­за­кон­ний пе­ре­тин кор­до­ну» — штраф. У під­сум­ку ви­йшло 22 ро­ки і штраф 30 ти­сяч руб­лів.
Про це на­пи­сав ад­во­кат Ми­ко­ла По­ло­зов у сво­єму Твіт­те­рі.

Як повідомляв Укрінформ, обвинувачення вимагало для Савченко 23 роки ув’язнення. Сама вона всі обвинувачення відкидає і оскаржувати вирок не має наміру. Надія його не визнає і заявила про намір відновити сухе голодування, якщо її не повернуть до України до моменту набрання вироком чинності (10 днів після оголошення).

Епопея з можливою відставкою Прем’єрміністра Арсенія Яценюка та формуванням нового Кабінету Міністрів явно затягнулася. Втім, схоже, що цей політичний спектакль починає входити в завершальну фазу. Принаймні, позавчора Президент Петро Порошенко заявив: «В українських інтересах, щоб уряд було проголосовано до 29 березня».
При всьому розмаїтті потенційних претендентів на посаду керівника Кабінету Міністрів та очільників міністерств, суспільні дискусії переважно зводяться до того: чи залишиться український уряд квотнопартійним (як нині), чи усе ж таки бодай на певний період «бразди правління» переберуть на себе так звані технократи.
Чесно кажучи, від обох термінів вітчизняне суспільство уже починає тіпати. Таке враження, що громадськість уже згодна на будьякий розвиток подій, лише б нинішня політична криза завершилася.

Во­се­ни 2016-го ми­не 20 ро­ків від­то­ді, як в Ук­раї­ні бу­ло сфор­мо­ва­но пов­но­цін­ний склад Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду. Упро­довж цьо­го ча­су бу­ло вже чи­ма­ло при­кла­дів ухва­лен­ня кон­сти­ту­цій­ни­ми суд­дя­ми, м’яко ка­жу­чи, су­пе­ре­ч­ли­вих рі­шень. Най­по­ка­зо­ві­ші зво­ди­ли­ся до від­вер­то­го за­гра­ван­ня лю­дей у ман­ті­ях із вла­дою.

Зокрема, пам’ятним став вердикт КС від 2003 року щодо терміну перебування на посаді тодішнього президента Леоніда Кучми. Судді так оригінально порахували час, проведений ним у першому державному кріслі, що другий термін Леоніда Даниловича неочікувано для всієї країни виявився першим.