Між­на­род­ний олім­пій­ський ко­мі­тет за­яв­ляє про го­тов­ність по­зба­ви­ти ме­да­лей будь-ко­го з ро­сій­ських спортс­ме­нів, ви­зна­них вин­ни­ми в за­сто­су­ван­ні до­пін­гу. МОК та­кож роз­гля­дає мож­ли­вість по­втор­но­го ана­лі­зу зраз­ків, узя­тих під час Олім­пі­ади в Со­чі. Вод­но­час у Все­світ­ній ан­ти­до­пін­го­вій аген­ції (ВА­ДА) ре­ко­мен­ду­ють від­сто­ро­ни­ти всіх ро­сій­ських лег­ко­ат­ле­тів від учас­ті в Олім­пі­аді 2016 ро­ку в Ріо-де-Жа­ней­ро.

Такими є наслідки скандалу: цього тижня з’ясувалося, що у російській легкій атлетиці є масовими випадки вживання заборонених препаратів, а Російська антидопінгова агенція (РусАдА) приховувала позитивні результати допінг-тестів.
Після термінового засідання виконавчої ради 10 листопада керівництво олімпійського руху вирішило призупинити повноваження колишнього очільника ІААФ (Міжнародної легкоатлетичної федерації) Ламіна Діака як почесного члена МОК. Це сталося на тлі звинувачень, що Діак отримав у 2011 році понад мільйон євро хабарів, щоб приховати позитивні допінг-тести російських спортсменів.

Важ­ки­ми ви­да­ли­ся мат­чі 14 ту­ру чем­піо­на­ту Ук­раї­ни з фут­бо­лу для лі­де­рів пер­шо­сті. Ки­їв­ське «Ди­на­мо» здо­бу­ло не­прос­ті три оч­ки в по­єдин­ку про­ти дніп­ро­дзер­жин­ської «Ста­лі». У грі, яка очі­ку­ва­ла­ся більш прос­тою для коман­ди Реб­ро­ва, гос­по­да­рям вда­ло­ся ли­ше на остан­ніх хви­ли­нах ви­рва­ти пе­ре­мо­гу за­вдя­ки дуб­лю сво­го ка­пі­та­на — Ан­дрія Яр­мо­лен­ка. А «Шах­тар» пе­ре­міг «Олек­сан­дрію» не без пев­ної до­по­мо­ги ар­біт­ра.

Досить часто в українському футболі, коли у «Шахтаря» чи «Динамо» щось не виходить на полі, на допомогу приходить арбітр. Щось подібне трапилося і в поєдинку між «Олександрією» та «Шахтарем». Вже на 9-й хвилині арбітр «посадив» на картку центрального захисника господарів Шендрика, який притримував рукою гравця гірників. Таких карток у матчі можна було роздати досить багато, але саме це попередження стало в пригоді «Шахтарю».

Від­крит­тя, що зро­би­ли дан­ські до­слід­ни­ки, має ста­ти ду­же сер­йоз­ним за­сте­ре­жен­ням тим бать­кам, які по­тра­пи­ли під вплив так зва­них ан­ти­щеп­лен­ни­ків і від­мов­ляю­ть­ся від вак­ци­на­ції ді­тей — у то­му чис­лі й від щеп­лень про­ти каш­лю­ку.

Протягом останніх років медики в багатьох розвинених країнах із тривогою відзначають зростання захворюваності на кашлюк серед дітей молодшого віку. Так, наприклад, у США зараз щорічно реєструється до 50 тисяч випадків захворювання на кашлюк.
Це явище пов’язане, насамперед, із поширенням серед населення міфу про те, що щеплення (зокрема, введення комбінованої вакцини проти кашлюку, дифтерії, правця) нібито підвищують ризик розвитку аутизму та інших тяжких захворювань.

19 ЛИСТОПАДА — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВІДМОВИ ВІД КУРІННЯ

На­реш­ті бо­роть­ба з цією згуб­ною звич­кою на­бу­ває ціл­ком кон­крет­них об­ри­сів, адже ще бук­валь­но кіль­ка де­ся­ти­літь то­му не мож­на бу­ло про­су­ну­ти­ся да­лі ба­ла­чок. Ви­ною цьо­му бу­ло прак­тич­но не­про­бив­не ло­бі тю­тю­но­вих ви­роб­ни­ків та їх еле­мен­тар­на жа­діб­ність.

Вельми символічно, що Всесвітній день відмови від куріння своїми витоками сягає Американського континенту, де й народилася ця згубна звичка — тютюнопаління.
Тож, вивчивши сумну статистику, онкологічне співтовариство Сполучених Штатів Америки у далекому вже тепер 1977 році встановило цей день. Було запропоновано відзначати його щорічно в листопаді, кожного третього четверга. Незабаром до цієї корисної ініціативи почали долучатися у всьому світі.
Статистика ВООЗ дуже сумна. Епідемія тютюнопаління у XX ст. забрала життя понад 100 мільйонів людей. У XXI ст. ця цифра може зрости. Близько 63 відсотків усіх смертей на землі відбувається через неінфекційні захворювання. Тютюнопаління у цій страшній статистиці посідає сталу позицію лідера.

18 ЛИСТОПАДА — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ХРОНІЧНИМ
ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ (WORLD COPD DAY)

Сві­то­ва спіль­но­та 18 лис­то­па­да від­зна­чає День бо­роть­би з хро­ніч­ним об­струк­тив­ним за­хво­рю­ван­ням ле­гень (ХОЗЛ), по­віль­но про­гре­су­ючою хво­ро­бою ди­халь­них шля­хів, яка ви­кли­кає знач­не по­гір­шен­ня функ­ції ле­гень і на­кла­дає сут­тє­ві об­ме­жен­ня на жит­тя па­ці­єн­тів. Ця хво­ро­ба стає чет­вер­тою го­лов­ною при­чи­ною смер­ті в усьо­му сві­ті по­ряд із ВІЛ/СНІД.

За прогнозами фахівців, ХОЗЛ 2020 року посяде третє місце серед причин смертності, а на сьогодні воно має вищий показник летальності, ніж серцево-судинні хвороби.
Згідно з останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), нині понад 210 мільйонів осіб є хворими на ХОЗЛ, а щороку ХОЗЛ убиває понад 2,75 мільйона людей! В Україні майже чотири відсотки наших краян страждають на ХОЗЛ.
Куріння — головний фактор у виникненні та розвитку хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Саме ця залежність — тютюнопаління — спричиняє до 90 відсотків випадків ХОЗЛ.

27 жовтня 2015 року МОЗ України та ПРООН підписали договір, згідно з яким Україна починаючи з поточного року зможе закуповувати за кордоном медтехніку й ліки. (ПРООН — Програма розвитку ООН, яка є глобальною мережею у сфері розвитку. ПРООН тісно співпрацює з усіма верствами суспільства і допомагає країнам протистояти кризам, розвивати і підтримувати економічне зростання, спрямоване на поліпшення життя кожної людини).
Згаданий договір — результат реалізації Меморандуму, укладеного між МОЗ та ЮНІСЕФ раніше. Мета документа — забезпечення ефективних і некорумпованих закупівель товарів медичного призначення та медикаментів.
Загальна сума контракту, укладеного з ПРООН, становить 620 мільйонів 70,7 тисяч гривень. У рамках договору планується закупівля медичних виробів, матеріалів для діагностики та препаратів для лікування таких небезпечних захворювань, як ВІЛ, туберкульоз, гепатит, гемофілія.

На дум­ку ба­га­тьох ор­то­пе­дів, у ме­ди­ци­ні іс­нує не­ба­га­то та­ких роз­ді­лів, де па­ну­ва­ло б стіль­ки не­до­мо­вок і по­мил­ко­вих по­гля­дів, як у роз­ді­лі, що сто­сує­ть­ся проб­ле­ми по­пе­ре­ко­во-кри­жо­вих бо­лів. І го­лов­не за­пи­тан­ня, що пос­тає пе­ред кож­ним страж­даль­цем: ро­би­ти хі­рур­гіч­ну опе­ра­цію на хреб­ті чи звер­ну­ти­ся до ма­ну­аль­но­го те­ра­пев­та?
Зі сво­го бо­ку я зав­жди твер­до ра­джу у та­ких ви­пад­ках звер­ну­ти­ся спо­чат­ку до ма­ну­аль­ної те­ра­пії, адже на влас­но­му до­сві­ді пе­ре­ко­нав­ся, що не іс­нує та­ких проб­лем із хреб­том, які бу­ли б не під­влад­ні справж­ньо­му майс­тру-ма­ну­аль­ни­ку. Тож за більш де­таль­ни­ми роз’­яс­нен­ня­ми ми звер­ну­ли­ся до ві­до­мо­го лі­ка­ря-вер­теб­ро­ло­га Во­ло­ди­ми­ра Глу­ша­ка.

— Чому існують такі протилежні позиції у традиційних ортопедів-травматологів і мануальників?
— Частина провини тут лежить саме на медичній науці. У підручниках як з ортопедії, так і з нервових хвороб цим питанням, як правило, приділяється мало уваги, а будь-які описи, які стосуються питань етіології, патогенезу, лікування і профілактики крижових болів, що є більш важливішим, трактують їх дуже поверхово.

Наш спів­роз­мов­ник — Ми­хай­ло На­єн­ко, док­тор фі­ло­ло­гіч­них на­ук, про­фе­сор, ла­уре­ат Шев­чен­ків­ської пре­мії, за­слу­же­ний ді­яч на­уки і тех­ні­ки Ук­раї­ни, член На­ціо­наль­них спі­лок жур­на­ліс­тів і пись­мен­ни­ків.
У до­роб­ку Ми­хай­ла На­єн­ка по­над 500 на­уко­вих та лі­те­ра­тур­но-кри­тич­них праць.
Ви­зна­ний «Лю­ди­ною ро­ку» біо­гра­фіч­ни­ми ін­сти­ту­ці­ями США та Ве­ли­кої Бри­та­нії.
Го­ло­ва ре­дак­цій­ної ко­ле­гії що­річ­ни­ка «Фі­ло­ло­гіч­ні се­мі­на­ри», ре­дак­цій­ної ра­ди аль­ма­на­ху «Рід­ний край», член ред­ко­ле­гії жур­на­лу «Сло­во і Час».

— Михайле Кузьмовичу, часто можна почути, зокрема з вуст авторитетних письменників, що критики у нас немає. Є лише компліментарні «відгуки» та «рецензії». А на вашу думку, чи є у нас нині потужні імена і глибокі наукові праці у царині літературознавства та критики?

Ки­їв­ські ша­ну­валь­ни­ки мис­тец­тва от­ри­ма­ли уні­каль­ну мож­ли­вість впер­ше по­ба­чи­ти по­над 60 ви­знач­них зраз­ків ук­ра­їн­сько­го жи­во­пи­су та гра­фі­ки, які не­що­дав­но бу­ли при­ве­зе­ні до Ук­раї­ни зі Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки. В Му­зеї ук­ра­їн­ської діа­спо­ри (Му­зеї куль­тур­ної спад­щи­ни) від­бу­ло­ся від­крит­тя ху­дож­ньої ви­став­ки «Дві­чі че­рез оке­ан». Екс­по­но­ва­ні тво­ри по­да­ру­ва­ли му­зею та Між­на­род­но­му бла­го­дій­но­му фон­ду сві­то­вих укра­їн­ців «Діа­спо­ра» дві ві­до­мі ук­ра­їн­ські ху­дож­ни­ці, які ни­ні жи­вуть у США: Ка­те­ри­на Кри­чев­ська-Ро­сан­дич та Оле­на Ов­чин­ні­ко­ва.

— Ця подія — надзвичайна. В Україну повернулися визначні зразки українського мистецтва. Це щедрий дарунок Україні від двох доньок української землі, які гаряче люблять свою Батьківщину, — зазначила директор Музею української діаспори Оксана Підсуха.
В експозиції представлені твори художників династії Кричевських; багато з них дивом пережили лихоліття Другої світової війни, довгі дороги зруйнованою Європою під гарматним вогнем та далеку подорож за океан і врешті повернулися на рідну землю.

Не­ве­ли­ка сце­на Ки­їв­сько­го те­ат­ру «Ак­тор» своєю по-до­маш­ньо­му за­тиш­ною ат­мо­сфе­рою з пер­ших хви­лин на­лаш­то­вує гля­да­ча на щи­рий та від­вер­тий діа­лог з ак­то­ра­ми. Так бу­ло і на прем’єрі ви­ста­ви «Іг­раш­ка для ма­ми», ство­ре­ної за п’єсою Аль­до Ні­ко­лаї.

Режисер-постановник нового спектаклю Григорій Зіскін має дуже цікаву творчу біографію. Митець народився в Китаї у 1936 році, а з 1937-го по 1982 роки жив у Москві. За більш ніж двадцять років на телебаченні і в різноманітних театрах Росії він зняв і поставив близько двохсот різноманітних програм, вистав, фільмів, концертів. А в 1982 році режисер емігрував до Канади, де разом з Анною Варпаховською створив театр імені Л. В. Варпаховського. «Все, що ми граємо, має бути натуральним», — зізнався Г. Зіскін в одному з інтерв’ю і намагається дотримуватися цього принципу протягом усього творчого життя.
Режисера поєднує багатолітня творча дружба з українськими театрами. Вже не перший рік у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки з успіхом іде його постановка «Бабине літо» за твором Айвана Менчелла.