Кріпаки в законі
В Україні, навпаки, держава поступово передає свої вже не такі й багаті ресурси і навіть повноваження ними розпоряджатися монополістам, котрі за роки незалежності міцно спинилися на ноги і мають впливових лобістів в уряді і Верховній Раді. І тепер диктують свої умови як самій державі, так і населенню, в якого не залишається іншого вибору, як слухняно платити монополістам за часто сумнівної якості послуги, бо вибору в українців немає.
Найтиповіша ситуація тут у сфері комунальних послуг, яку монополісти повністю взяли під свій контроль. Саме тут найвиразніше можна простежити повну монополію, яку в офіційних документах називають «природною». Тобто невідворотною, якій немає альтернативи.
Тотальний монополізм у сфері ринку житлово-комунальних послуг зміцнив позиції через відсутність реальної конкуренції. Коли людям немає поміж кого обирати, господарем ситуації залишається монополіст, а споживач у нього наче на другорядних ролях.
Заради справедливості варто сказати, що держава таки намагається на законодавчому рівні бодай якось обмежувати монополістів і надавати споживачам більше прав у виборі постачальника послуг. Підтвердженням цього міг би стати Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який мав набути чинності ще 10 червня 2018 року.
Але незадовго до того судного для споживачів і монополістів дня набув чинності інший Закон — від 7 червня 2018-го, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо уточнення термінів введення останнього в дію. Тепер з 1 травня 2019 року.
Документ, який поспішили назвати історичним, покликаний начебто демонополізувати сферу ЖКГ. Зокрема, шляхом розділення газових, електроенергетичних й інших побутових монополістів у сфері ЖКГ на самостійні спеціалізовані компанії з виробництва, транспортування та постачання газу, електроенергії чи тепла.
Сьогодні тривають пристрасті і навколо Закону «Про ринок електричної енергії», відтермінування (вводиться в дію з 1 липня 2019 року. — Авт.) якого вимагають навіть в Адміністрації нового Президента України.
Багато експертів категоричні у своїх судженнях: ці документи не можна вважати ані революційними, ані прогресивними. Як заявляли їхні розробники та ті, хто лобіював їхнє прийняття у Верховній Раді. Під час обговорень ролі цих законів у боротьбі з монополізмом в Україні все частіше лунає думка, що ці документи остаточно закабалять українців і стануть законами житлово-комунального кріпацтва.
Розділяй і володарюй...
Теоретичні судження спеціалістів щодо стратегічних помилок, які начебто мають ці закони, які, врешті-решт, призведуть до остаточного закабалення споживачів та здорожчання послуг монополістів, залишимо експертам більш високого рівня. А от практичні наслідки дії цих документів, зокрема Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вже відомі.
Зокрема, полтавцям на прикладах їхнього обласного центру та другого за промисловим потенціалом регіону міста Кременчук. Якщо законодавче «розщеплення» монополіста ПАТ «Полтаваобленерго» на два підприємства — ТОВ «Полтаваенергозбут» та АТ «Полтаваобленерго» завдало споживачам поки лише певних незручностей через питання оплати за спожиту електрику, то розподіл колишнього ПАТ «Полтавагаз» на дві компанії — ТОВ «Полтавагаззбут» та АТ «Полтавагаз» найвідчутніше вдарило по полтавцях. Споживачів блакитного палива, яким так саме монопольно розпоряджаються газівники, буквально лихоманить від свавілля останніх.
АТ «Полтавагаз», позбувшись права збирати зі споживачів гроші за спожитий газ, адже грошові потоки за блакитне паливо спрямували до ТОВ «Полтавагаззбут», за образним висловом полтавців, удалося до справжнього «газавату».
Жертвами газівників, які від’єднують від газопостачання вже не окремих споживачів, а цілі багатоповерхівки, стали сотні сімей полтавців. Через що вже майже два роки триває судова тяганина між «ЖЕО-2» — єдиною комунальною організацією в обласному центрі, на балансі якої перебувають понад дві тисячі багатоповерхових будинків, та АТ «Полтавагаз».
Останнє змушує комунальників укладати з ним договір на експлуатацію газових мереж і домагається того, щоб комунальники платили за ремонт труб, якими блакитне паливо транспортують до квартир полтавців.
Позиції монополіста зміцнилися після набуття чинності 1 травня 2019 року Законом України «Про житлово-комунальні послуги», яким відповідальність за обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання покладена на власників та співвласників житлових будинків. Отже, відтепер самі власники або співвласники житла визначають організацію, яка за договором буде обслуговувати їхню газову мережу.
До речі, це може бути як АТ «Полтавагаз» або інша організація, яка має відповідні ліцензії. Проте газівники-монополісти, схоже, і не думають віддавати у чужі руки монополію на обслуговування.
Передавши співвласникам житла зношені газові труби, вони прагнуть, щоб договори на обслуговування цих труб укладали саме з ними. Бо це гроші, і чималі.
Для того, аби споживачі не пручались і зробили «правильний» вибір, приречені будинки просто від’єднують від газопостачання. Головний козир, який дістають у разі спору з рукава газівники, — міфічний виток газу. Чого перевірити споживачам практично не можна.
Тактика «розщеплених» монополістів тепер така: в разі інформації про неполадки в газорозподільній мережі будинку вони приїжджають, перекривають подачу газу всьому будинку і повертаються до себе, навіть не почавши ремонту. Мовляв, ремонтувати «чужі» труби відтепер не мають права, поки з ними не укладено договору на обслуговування...
Справа — труба...
Результат «газавату» вражаючий: лише у Полтаві протягом останнього часу без газу щодня залишаються не тільки десятки квартир, але й багатоповерхівки. Причому навіть узимку. Траплялися випадки, коли глиби льоду зривалися з дахів і шкодили газові труби. Після чого газівники від’єднували весь будинок від газу і забиралися геть. Доки клієнт не дозріє і не укладе з ними угоду на обслуговування.
Своєрідний рекорд у Полтаві встановлено на прикладі одного з будинків по вулиці Кучеренка, де жильці чотирьох квартир понад три місяці жили без газу через капості з боку спеціалістів АТ «Полтавагаз».
За даними диспетчерської служби Полтавського міськвиконкому, в обласному центрі під різними приводами залишалися без газу до десятка багатоповерхових будинків.
Один з останніх прикладів «газавату» — відключення 19 червня 2019 року від газопостачання багатоповерхового житлового будинку на вул. Огнівська, 14.
Звісно, співвласники та жильці будинків обурюються свавіллям монополіста і намагаються відстояти свої права на безперебійне газопостачання. Але в Полтаві і Кременчуку, де так само АТ «Кременчукгаз» від’єднує від газу і квартири і будинки, ще не знають прикладу того, щоб апетити монополіста хтось приборкав.
Приміром, «ЖЕО-2», де відмовляються платити за обслуговування газових труб у комунальних будинках, вважаючи їх, як і раніше, власністю газівників, кажуть, що в них просто немає грошей — кількох мільйонів гривень, щоб оплачувати послуги АТ «Полтавагаз».
Через це вже другий рік «Полтавагаз» через суд намагається змусити «ЖЕО-2» укласти з ним договір на експлуатацію газових мереж і домогтися того, щоб комунальники платили за ремонт труб.
У набагато гіршій ситуації у протистоянні з АТ «Полтавагаз» опинились ОСББ. Якщо «ЖЕО-2» відчуває підтримку міськради, якій належать будинки на правах комунальної власності, то ОСББ, наважившись відправитись у самостійне плавання, залишилися сам на сам із безжальним монополістом. АТ «Полтавагаз» у спорі з ОСББ, як правило, завжди перемагає.
Саме так закінчилося протистояння між АТ «Полтавагаз» та ОСББ, що на вулиці Гетьмана, 3, в Полтаві. Там жильці п’яти квартир протягом 16 діб сиділи без газу, аж доки голова ОСББ таки не уклала договору з газівниками на обслуговування труби.
Труби, якій уже понад півстоліття і яку газівники, схоже, навіть жодного разу не фарбували. Але тепер вимагають від ОСББ дотримуватися всіх правил утримання та обслуговування газотранспортних мереж. Ціна «співпраці» з АТ «Полтавагаз» для ОСББ — 5–6 тисяч додаткових гривень на рік.
«ОСББ буквально душать монополісти, — констатує голова ОСББ Світлана Петрівна, розповідаючи кореспонденту «ДУ» перипетії спору з газівниками.
Торік нам підняли в п’ять разів плату за вивезення сміття, що дуже боляче вдарило по бюджету ОСББ. Нависла загроза встановлення загальнобудинкових лічильників газу і води коштом ОСББ, чого домоглися монополісти, пролобіювавши «свій» Закон «Про житлово-комунальні послуги». А це дуже великі гроші...
Нас змусили укласти угоду про обслуговування газової труби, що витягне з бюджету ще 5–6 тисяч на рік. Крім того, газівники зобов’язали раз на півроку перевіряти димоходи та вентиляційні канали в будинку і квартирах ОСББ. Це ще 5–6 тисяч гривень віддай «фірмачам», бо інших найняти не можна через те, що газівники можуть не визнати акти перевірки. З острахом чекаємо 1 липня, коли набуде чинності Закон «Про ринок електричної енергії», яким монополістам знову розв’язують руки...»
До речі, стосовно останнього закону у багатьох українців виникає риторичне запитання щодо доцільності його введення без належних підготовчих заходів. Що лише посилить позиції монополістів на енергоринку. З цього приводу представник Президента у Кабінеті Міністрів Андрій Герус днями написав на своїй сторінці у Фейсбуці таке:
«Запровадження нового ринку електроенергії, яке, відповідно до закону, має відбутися 1 липня 2019 року, може призвести до відключення деяких населених пунктів від електро-, водо- та теплопостачання, — припускає А. Герус.
Посадовець нагадує, що за перенос терміну введення в дію Закону про ринок електроенергії вже висловилися Світовий банк, ЄБРР, Єврокомісія, USAID, Спілка українських підприємців та інші.
«Із імовірністю 99% із 1 липня цей новий «не-ринок» наступить, як цього і хотів уряд Гройсмана та деякі енергетичні монополії, — написав він. — Думаю, не всі розуміють результати того експерименту — а це від можливої нової хвилі невиплат зарплат шахтарям (через провал платежів/розрахунків за електроенергію) до можливого відімкнення електроенергії, води та тепла у деяких населених пунктах», — переконаний А. Герус.
Шкода, але «ні Президент, ні РНБОУ не можуть змінити Закон», констатує чиновник.
Чи є управа на монополістів?
На сьогодні протистояти монополістам в Україні фактично не можна. Принаймні, так званим «маленьким» українцям, з кишень яких монополії вимивають останні гроші. Такого висновку дійшов ще один співрозмовник кореспондента, який поділився з журналістом досвідом відстоювання своїх прав у суперечці з АТ «Полтавагаз».
«3 червня 2019 року мою квартиру разом із ще чотирма квартирами жильців нашого будинку відключили від газу. І це при тому, що в мене немає і ніколи не було заборгованості за газ, самі газівники того ж дня склали акт, що не мають претензій до газового обладнання у квартирі. Але газ по стояку все одне відключили, — розповів 67-річний Віктор Петрович.
Фактично ми, мешканці цих п’ятьох квартир, опинилися в заручниках ситуації, в якій АТ «Полтавагаз» дотискував наше ОСББ, щоб таки з ним було укладено угоду про обслуговування сумнозвісної труби на нашому будинку...»
Не змірившись із тим, що його безпідставно, всупереч існуючому договору, яким АТ «Полтавагаз» зобов’язується безперебійно постачати газ до квартири пенсіонера, без попередження та видачі акта про припинення газопостачання квартири, що передбачено нормативними документами, Віктор Петрович почав листування з усіма можливими органами.
Які, на його думку, мали б захистити його права як споживача та змусити газівників відновити газопостачання до квартири та видати йому акт про припинення газопостачання. Без якого він не може звернутися до суду на неправомірні дії працівників АТ «Полтавагаз».
«Першого електронного листа я відправив до АТ «Полтавагаз» і зажадав пояснень щодо причин відключення від газу моєї квартири, видачі акта про відключення та поновлення подачі газу, — поділився Віктор Петрович. — Відповідь не забарилася: вже наступного дня я отримав відповідь, що мого листа не розглядатимуть, бо його складено з порушеннями вимог закону про звернення громадян...»
Наступні листи пенсіонер відправив до головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, територіального відділення АМКУ, обласної прокуратури, двох народних депутатів та в столицю — до НКРЕКП і на гарячу урядову лінію.
«Чомусь я сподівався, що в цих поважних органах мають захистити мої права. Особливо в тервідділенні АМКУ та НКРЕКП, — вів далі Віктор Петрович. — Шкода, але від нардепів, які обрані від Полтавщини, я взагалі не отримав відповіді. Прокуратура, тервідділення АМКУ та управління Держпродспоживслужби надіслали листи з відповідями в один день. Наче зговорилися...
І зміст так само збігався: моє питання — не в їхній компетенції. Мовляв, пересилаємо скаргу до НКРЕКП, де нібито і можуть вплинути на монополіста. Але наступного дня я почув, що сама НКРЕКП визнана судом незаконною, тож сподіватися на якийсь результат марно. Не відповіли і з гарячої лінії уряду. Напевне, дуже завантажені...»
Блокаду газівників пенсіонеру довелося переживати у ці спекотні дні 16 діб. Поки не приїхали представники АТ «Полтавагаз» і не підключили квартири заручників до газопостачання. Без будь-яких пояснень.
«У принципі вони домоглися свого: ОСББ уклало угоду з ними на обслуговування труби, мешканці квартир підписали договір з АТ «Полтавагаз» на обслуговування газових плит і колонок у квартирах, на чому теж наполягали монополісти, — констатував Віктор Петрович. — А я особисто знову отримав урок, що «качати права» у суперечці з монополістом вийде собі дорожче. Адже жоден з державних органів не захотів через мене псувати відносини з газівниками-монополістами...»
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
Фото автора
