Зокрема, йдеться про перебазування у Крим бомбардувальників Ту-22М3 і комплексів «Іскандер-К», оснащених ракетами Р-500. Конгресмени вважають, що такі дії шкодять партнерам США у НАТО. Також Конгрес США звинуватив Росію у відновленні виробництва ракет Р-500, що порушує Договір про ліквідацію ракет середнього і короткого радіуса дії (далі — Договір), підписаний у 1987 році Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки,— про заборону виробництва і використання ракет радіусом дії від 500 до 5500 км.
Уперше про намір Москви відмовитися від Договору повідомила «Нью-Йорк Таймс» у січні ц. р. Потім ця газета інформувала, що заступник держсекретаря Розе Готтемюллер провела консультації із союзниками по НАТО щодо факту випробувань нових російських ракет типу cruise. Однак, як стверджують медіа, адміністрація Обами не була готова формально оголосити, що ці ракетні випробування становлять порушення Договору, хоча американська влада не має в цьому сумніву. США постійно виносять ці питання на зустрічах із російськими військовими і дипломатами, а у відповідь відчувають відверте небажання вести дискусію на цю тему.
Російський експерт із питань ядерного роззброєння Юрій Федоров вважає, що застереження США можуть стосуватися нової ракети Р-500. У травні 2007 року на Заході зафіксували, що Росія провела успішні випробування нового типу ракет Р-500 у комплексі «Іскандер». Пізніше заявлено, що Р-500 є модифікованою радянською крилатою керованою ракетою, призначеною для доставки ядерних зарядів на відстань до 3000 км.
Ця ракета створена в СРСР у 1983–1985 роках у відповідь на розміщення в Європі американських ракет Tomahawk. Вона була прийнята на озброєння, але після підписання Договору у 1987 році її зняли з експлуатації. Також у російській пресі з’явилися публікації про ракетну систему «Іскандер-К», оснащену не балістичними, а крилатими ракетами (cruise). За наявною на Заході інформацією, цей комплекс у 2012 році пройшов усі необхідні випробування і готовий до використання.
На думку Ю. Федорова, Договір давно дратує Москву. Керівники Росії відверто говорять про необхідність відмови від нього, аргументуючи це тим, що країни, котрі, як і Росія, є атомними державами (Китай, Пакистан й Ізраїль), мають на озброєнні ракети середнього радіуса дії з ядерними зарядами, хоча говорити про реальну загрозу з їхнього боку для Росії нема жодних підстав.
Причини відмови від Договору зовсім інші — метою є розміщення групи комплексів «Іскандер-К» на кордоні з НАТО, які тим самим будуть становити безпосередню атомну загрозу для європейських союзників альянсу. Якщо дійсно створено нову ракету радіусом дії до 3000 км, під загрозою російського ядерного удару опиниться вся Європа.
Цікаво, що СРСР, розпочинаючи гонку ядерних озброєнь в Європі, хотів, зокрема, завдати геополітичного удару по Заходу. У 70-х роках ХХ століття радянське керівництво наважилося розмістити ракети СС-20, які могли завдати удару по будь-яких цілях на території Європи. Таким чином, Москва хотіла переконати Захід у тому, що Сполучені Штати Америки не будуть захищати Європу, якщо їхня територія не зазнає безпосереднього удару.
Утім, США не зрадили своїх союзників в Європі і розмістили ракети середнього радіуса дії Pershing-2 і Tomahawk. Лише після початку перебудови Захід і Радянський Союз погодилися знищити балістичні ракети радіусом дії 500–5500 км, віддаляючи загрозу обмеженої ядерної війни.
Виглядає так, що цього разу Росія старається відновити гру на тому самому полі — шляхом розміщення комплексів «Іскандер-К» із керованими ракетами, які створять загрозу ядерною атакою для європейських союзників, Москва хоче знову перевірити рівень консолідації НАТО і те, наскільки американці готові захищати безпеку союзників і як європейці будуть проявляти солідарність із США у випадку, наприклад, створення системи протиракетної оборони.
З одного боку, порушення Росією Договору має каратись, оскільки російські ракети фактично загрожують союзникам із НАТО. З іншого боку, у випадку гострого тиску Москва просто вийде з Договору, а це абсолютно не потрібно Обамі, який відомий своїм прагненням до універсального ядерного роззброєння і не хоче стати відповідальним за його зрив. До того ж США зацікавлені допомогою Росії у справах, що стосуються Сирії й Ірану.
Петро ПЕТРІВ