Аналогічним чином Євросоюз визначився щодо Албанії і Боснії та Герцеговини. Тож з усіх країн у термінології Євросоюзу Західних Балкан членами ЄС є тільки Хорватія і Словенія.
Будучи вже членами ЄС, Хорватія і Словенія продовжили переговори про врегулювання двосторонніх територіальних проблем на півострові Плевлака в Адріатичному морі. Цей приклад доводить, наскільки важко розв’язувати вузли міждержавних протиріч у регіоні.
Звичайно, не варто розрахувати, що Хорватії за шість місяців головування в Європейській раді вдасться врегулювати усі протиріччя. Мова може йти скоріше про позитивний хорватський приклад європейського вибору для інших балканських країн. У цьому сенсі цікавим є результат президентських виборів у Хорватії.
5 січня 2020 року відбувся другий тур виборів президента Хорватії. Опозиційний соціал-демократ Зоран Міланович конкурував із президентом Коліндою Грабар-Кітарович. Показово, що, крім традиційних питань соціальної політики, помітною темою виборчої кампанії були вимоги націоналістичних кіл хорватського суспільства переглянути вироки, винесені за військові злочини, скоєні рядом хорватських військових і політичних діячів у роки війн, які відбувалися внаслідок конфліктного розпаду колишньої Югославії.
Зрештою, у другому турі президентських виборів переміг Зоран Міланович. Саме його більшість хорватських виборців розглядають як гаранта послідовного продовження європейського курсу Хорватії, уникнення націоналістичної лихоманки та ризиків руйнівного повернення до конфліктів із балканськими сусідами.