Багаті на нафту райони країни останні 20 років перебувають у стані постійного насильства. З 2002 року на заході країни діє радикальне ісламістське угруповання «Боко Харам» (у перекладі з мови племені хауса — «західна освіта гріховна»).
Після 2015 року його активність поширилася навіть на передмістя колишньої столиці Нігерії міста Лагос. Хаос з організацією виборів змусив Центральну виборчу комісію на тиждень відкласти процедуру голосування.
Але попри заходи безпеки, за офіційними даними, у день голосування загинули шістнадцять нігерійців. Напади бойовиків сталися навіть на окремих виборчих дільницях у Лагосі.
Зрозуміло, що процедура виборів і цього разу була далекою від елементарних стандартів, властивих стабільним демократичним країнам.
Проте у випадку з Нігерією йдеться про дуже складний і суперечливий процес демократизації. Здобувши незалежність від Великої Британії у 1960 році, Нігерія більшу частину часу історії незалежності перебувала під управлінням військових диктаторських режимів.
Утім, вони відзначилися лише масштабною корупцією, переслідуванням будь-яких зародків опозиційної діяльності, поглибленням розколу між нігерійськими мусульманською та християнською громадами.
Зрештою, наприкінці 1990-х років, здається, самі нігерійські військові переконалися, що їм краще мати офіційну цивільну владу, яка й повинна нести відповідальність за всі соціально-політичні негаразди.
На цьогорічних виборах за назвами «політичних партій» та «громадських об’єднань» легко проглядається своєрідна племінна структура нігерійського суспільства. Приміром, кожне з основних п’ятнадцяти племен мало по своєму кандидату на цих президентських виборах.
Але серед п’ятнадцятьох кандидатів фаворитами були чинний президент Нігерії Мохаммаду Бухарі, який балотувався від Загального прогресивного конгресу, та лідер опозиційної Народно-демократичної партії, також колишній президент Атіку Абубакар.
Крім президентських, у Нігерії одночасно відбувалися парламентські вибори. Фактичне проголошення переможця президентських виборів залежить від загального компромісу між політичними елітами Нігерії щодо чергового поділу владних мандатів.