На другий день з’ясувалося, що опитування підтвердилися. Після на зборах парламентської фракції тривала дискусія про оскарження результатів виборів, але рішення не прийняли.
Сам Хофер визнав свою поразку і по телефону поздоровив Ван дер Беллена з перемогою. «Хотів би, щоб австрійці припинили сперечатися про результат і у країні настав спокій. Всі повинні триматися разом», — сказав він на зустрічі з депутатами фракції.
Спокій буде дуже потрібним. «Поділ іде через середину Австрії», — оцінює публіцист тижневика «Профіль», додаючи, що такої ситуації в історії країни ще не було.
Це, зрештою, видно по графіках приходу виборців на дільниці. Ван дер Беллен і Хофер — політики, які походять із двох антагоністичних таборів,— поділили між собою виборців християнських демократів і соціалдемократів. Цей австрійський мейнстрім, який перебував при кермі держави і спільно правив протягом 70 останніх років, тепер отримав «червоні картки», а його кандидати вперше в історії не потрапили у другий тур виборів.
«Ці вибори можуть змінити країну», — коментує Александра ФедерльШмідт, головний редактор ліберальної газети «Дер Штандарт».
Те, що переміг Ван дер Беллен, професор економіки на пенсії і колишній лідер зелених, не означає, що його партія несподівано впіймала хвилю. 72річний політик мобілізував виборців, бо був альтернативою для свободівця Хофера. Він став символом проєвропейської і відкритої до світу Австрії. Саме страх віддати країну в руки політика з FPO привів до урн додаткових 200 тисяч людей, які не голосували у першому турі.
З іншого боку, половина австрійців саме цього хотіли: «Ця друга половина для мене так само важлива, як і перша»,— заявив Ван дер Беллен, наголошуючи, що ліквідація поділів у суспільстві буде його пріоритетом.
На перший погляд поділ у суспільстві проходить уздовж лінії місто — провінція. Електорат Ван дер Беллена — це освічені люди, які мешкають у Відні, Інсбруку, Зальцбургу. Але з дослідження, опублікованого газетою «Дер Штандарт», випливає, що виборців ділить щось більше, ніж тільки місце проживання, зарплата і освіта. Ті, хто голосував за Хофера, дивляться у майбутнє без оптимізму, не довіряють партіям і не вірять, що найближчим часом їх рівень життя поліпшиться.
Кампанія, яка проводилася тоді, коли у країні зростає безробіття, а в Європі триває міграційна криза, мала очевидний вплив на результати виборів. «Свободівці з відчаєм і наполегливістю сіяли в Інтернеті напівправду, теорію змови і поширювали страх. Прихильники партії знайшли себе в ідеальній паралельній реальності», — вважає тижневик «Профіль», зазначаючи, що опанування Інтернету привело до успіху Хофера.
Уряд із новим канцлером Крістіаном Керном не збирається наразі шукати на це «антидоту». Він також думає, як обмежити повноваження президента — Конституція дає йому право на відставку уряду і скликання парламентських засідань. Попередники ніколи ними не користались усупереч волі правлячої більшості, але хто знає, що зробить Ван дер Беллен?
Євген ПЕТРЕНКО