Він також продемонстрував готовність визнати перемогу демократичних сил на Тайвані, але попередив США від підтримки ідеї офіційного проголошення незалежності Тайваню. Також сторони не знайшли спільної позиції у питанні захисту прав людини у Китаї. Зокрема, йдеться про становище в Тибеті та СінцзянУйгурському автономному районі Китаю.
Пекін продовжує наполягати на відокремленні питань прав людини від конкретики бізнесового співробітництва із США. Правда, робити це було непросто з адміністрацією Барака Обами, але найбільше стурбованості у Пекіні викликає перебіг цьогорічної президентської кампанії у США.
Провідні кандидати на висування від Демократичної партії (Хілларі Клінтон) та Республіканської партії (Дональд Трамп) виступають із різкою критикою Китаю. Поки що різкішу антикитайську позицію займає Хілларі Клінтон. Утім, від неї не відстає й Дональд Трамп.
У Пекіні стурбовані тим, що американські еліти дедалі частіше «призначають» Китай на роль головного суперника Америки. Китайці як можуть від такої честі відмовляються. Правда, чим більш інтенсивними є американськокитайські відносини у всіх сферах, тим більше проблем об’єктивно виникає.
Новітній історичний досвід переконує китайців, що всі новообрані американські президенти розпочинали з досить різкої антикитайської риторики. Але дуже швидко прагматика повсякденної практики співробітництва вимагає нормалізації та конструктиву. Немає підстав, принаймні поки що, вважати, що буде інакше після того, як Барака Обаму у Білому домі змінить новий президент США.

Андрій МАРТИНОВ