Провідний конкурент Дональда Трампа за право висунення від Республіканської партії на посаду президента США Том Круз щільно пов’язаний із кубинською громадою США. Тому Барак Обама у Гавані намагався скористатись із нагоди та привернути на бік Хілларі Клінтон якомога більше іспаномовних громадян США, які обиратимуть 8 листопада президента.
Звичайно, візит Обами на Кубу неможливо розглядати поза контекстом розрядки напруження між Вашингтоном і Гаваною, адже Фідель Кастро, якому у серпні поточного року виповниться 87 років, та на два роки молодший за нього нині чинний президент Куби Рауль Кастро невічні.
Тому США зацікавлені у максимально м’якому варіанті зміни режиму у Гавані, скоріше за сценарієм оксамитової революції. Безперечно, такий курс щодо Куби є результатом консенсусу між демократами і республіканцями у Вашингтоні. Досягнення такої згоди є безумовною заслугою Обами. Однак плоди зміни режиму доведеться збирати його наступнику, як це було у випадку завершення холодної війни, коли перемогу здобув Рональд Рейган, а її плодами скористався Джордж Бушстарший.
Зрозуміло, що на тлі історичного візиту на Кубу менше уваги було прикуто до аргентинського візиту Барака Обами. 23–24 березня 2016 року президент США Барак Обама відвідав БуеносАйрес. Його переговори з правоцентристським президентом Аргентини Маурісіо Макрі також можна розглядати як спробу Обами зафіксувати у дипломатичній історії своєї латиноамериканської політики певний успіх.
На початку першого президентського терміну Бараку Обамі довелося зіштовхнутись із полівінням Латинської Америки, натомість наприкінці другого президентського терміну ситуація кардинально змінилась. Єдиний латиноамериканський політик лівоцентристського напрямку президент Бразилії Ділма Руссефф перебуває під тиском соціального невдоволення, звинуваченнями у корупції під час організації цьогорічної літньої Олімпіади у РіодеЖанейро. Тож США зацікавлені показати більші економічні успіхи бразильського історичного конкурента — Аргентини, яка вже змінила лівоцентричний політичний режим на ліберальний правоцентричний.
Отже, кубинський та аргентинській візит Барака Обами стали своєрідним підбиттям підсумків його президентської політики щодо країн Латинської Америки. Звичайно, залишається ще напіввитягнута «заноза» — у вигляді лівого президента Ніколаса Мадуро у Венесуелі, але загалом США спромоглися змінити тенденцію до монополізації влади у країнах Латинської Америки лівоцентристськими урядами.

Андрій МАРТИНОВ