Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Травень 07, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 28 Серпень 2015 11:22

Розмороження Карабахського конфлікту

Rate this item
(0 votes)

Посилюється напруженість у зоні азербайджансько-вірменського конфлікту в Нагірному Карабаху. Наприкінці серпня поточного року в демілітаризованій зоні між Карабахом і Азербайджаном сталися найбільш масштабні перестрілки від часу досягнення улітку 1994 року угоди про припинення війни.
Бойові дії між Вірменією та Азербайджаном у Нагірному Карабаху тривали від 1988 року. Тоді навесні вірменська громадянська організація «Карабах» зажадала від влади тодішнього СРСР скасування рішення 1923 року про входження населеного переважно вірменами Нагірного Карабаху до складу Азербайджану як його автономії.

Тодішнє радянське керівництво вже було неспроможне розв’язати міжнаціональний конфлікт у Нагірному Карабаху, але після розпаду СРСР бойові дії набули ще більшого масштабу й тривали від літа 1991-го до літа 1994 року.
За підтримки російської армії та вірменської діаспори Вірменія тоді здобула військову перемогу, адже в Азербайджані новий посткомуністичний режим не спромігся організувати боєздатної армії, до того ж він у 1992 році скотився до фактичної міжкланової громадянської війни. У підсумку азербайджанська армія не лише була вибита з Нагірного Карабаху, вірменська армія «приєднала» до його території суто азербайджанський Лачинський коридор, який суходолом поєднав Карабах із власне Вірменією.
Відтоді вже двадцять один рік тривають безрезультатні зусилля у спробі врегулювання конфлікту. У 1998 році тодішній вірменський президент Тер-Петросян навіть готовий був передати Азербайджану Лачинський коридор в обмін на визнання незалежності Карабаху, але за цю ініціативу Тер-Петросян поплатився посадою, а до влади в Єревані прийшли власне «карабахські» вірмени. Зрозуміло, що їхня позиція щодо умов компромісу з Баку стала ще більш «залізобетонною». Вірменія залишалася в міжнародній ізоляції, тож погодилася на створення російської військової бази у Гюмрі, передала російському капіталу більшу частину найбільш привабливих підприємств.
У відповідь Азербайджан домігся виведення з Габали російської станції радіолокаційного попередження про ракетний напад. Натомість Вірменія була вимушена не лише зміцнювати військово-політичні зв’язки з Росією, а й увійти до Євразійського економічного союзу. Безпосередніми наслідками такого рішення став цьогорічний «енергетичний майдан» у Єревані, на якому вірмени протестували проти підняття російськими монополістами тарифів на електроенергію.
Внутрішньополітичні негаразди в Єревані збіглися з падінням цін на нафту, що боляче вдаряє вже по Баку. Тож обидві сторони конфлікту, виходячи з потреб консолідації населення своїх держав навколо правлячих лідерів, вдалися до «найпростішого» сценарію протидії зовнішньому ворогу. За двадцять один рік військові потенціали як Азербайджану, так і Вірменії, збільшилися, тому бойові дії скоріше нагадуватимуть криваву самовбивчу іраксько-іранську війну 1980–1988 років, яка насправді закінчилася поразкою для обох воюючих сторін. Імовірніше, здоровий глузд змусить політиків у Єревані і Баку стримати «гарячі голови», виходячи з міркувань, що поганий мир кращий, ніж «добра» війна.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».