На саміті також ішлося про співробітництво у сфері космосу, інноваційних розробок, енергетики і електроніки. Крім суто економічних питань, ЄС і Японія обговорили проблеми кліматичних змін на планеті, протистояння терористичним загрозам та ситуацію в Україні, Сирії, Іраку та на Корейському півострові. Саміт підтвердив єдність Євросоюзу і Японії щодо виконання Мінських домовленостей про врегулювання ситуації на Донбасі.
Одночасно з токійською зустріччю у Сінгапурі проходив міжнародний форум, присвячений проблемам безпеки в Азії. Обидва ці саміти пройшли під акомпанемент досить серйозного американсько-китайського військово-політичного протистояння навколо архіпелагу Спратлі.
Ця група островів наближена до територіальних вод В’єтнаму, Брунею, Малайзії, Філіппін, але на згадані острови претендує й Китай. Архіпелаг Спратлі не просто багатий на нафту й газ, а ще й розташований на перехресті торговельних морських шляхів з Європи в Азію і з Азії до Африки і Австралії. Тому контроль над цим архіпелагом є стратегічно важливим передусім для Китаю та його проекту розбудови азійської сфери впливу.
На початку травня китайці розпочали масштабні будівельні роботи з укріплення одного з островів архіпелагу Спратлі, що викликало бурхливу реакцію у Вашингтоні. Міністр оборони США Ештон Картер, виступаючи на сінгапурській конференції з питань безпеки, звинуватив Китай у навмисній дестабілізації становища в Азії.
У відповідь міністерство оборони Китаю презентувало нову концепцію національної оборони, яка передбачає застосування тактики «активної оборони на віддалених рубежах». Це є справжнім викликом насамперед для американсько-японського військово-політичного союзу. Тож не дивно, що Японія намагається заручитися підтримкою своїх позицій не лише з боку США, а й Євросоюзу та Індії.
Такий підхід поки що забезпечує військово-політичну рівновагу в Азії, але вона є асиметричною і нестабільною, адже кожен геополітичний гравець у регіоні не просто не довіряє іншим гравцям, а й вважає їх прямою загрозою власним національним інтересам. Зазначений стан справ максимально ускладнює можливість вироблення прийнятних для всіх азійських держав правил гри та створення ефективної системи колективної безпеки.
Андрій МАРТИНОВ
