Хочу додати, що змагання в Росії з огляду на внутрішню і зовнішню політику цієї держави є просто небезпечними для наших спортсменів. Також нагадаю, що Міністерство молоді та спорту і я як міністр закликаємо міжнародні федерації не призначати змагань на території країни, де систематично нехтують міжнародним законодавством у сфері спорту і яка є порушником кодексу WADA. Агресорів і порушників мають вигнати з арени світового спорту», — написав Жданов.
Одразу зазначу, що подібний жорсткий бойкот матиме спротив. Як ззовні, так і в середині нашої країни. Зокрема, неофіційний сайт Федерації біатлону України наважився на демарш, заблокувавши свою сторінку і оприлюднивши свою позицію у короткому повідомленні про «патріотів, які кричать «Москаля на гілляку» та шлях у нікуди». Президент Федерації Володимир Бринзак уже відреагував на це і заявив, що організація невдовзі зробить інший сайт, офіційний.
Своє обурення російським ЗМІ висловив і президент Асоціації спортивної боротьби України Ельбрус Тедеєв. Хто такий Тедеєв-політик, ми всі чудово знаємо (член Партії регіонів з 2007 року), тому його слова про «збочену політику, потворні рішення, якийсь Джон за нас вирішив і обрізання контактів між братськими народами» не здивували.
Тедеєв нагадав, що через заборону збірна України тепер пропустить чемпіонат Європи з боротьби в російському Каспійську і нікого не хвилює, що «на підготовку витрачено мільйони». Про те, що ці мільйони підуть на підготовку до чемпіонату світу в Будапешті, він не каже.
Звісно, наш бойкот уже прокоментували і в Росії. Відомий телекоментатор Дмитро Губернієв заявив, що «безумці при владі в цій країні все ж дотиснули адекватне керівництво українського біатлону».
А голова Комітету Держдуми РФ з фізичної культури та спорту Михайло Дегтярьов пішов далі і запропонував українським спортсменам переїжджати в Росію. Мовляв, «цю ідею підтримають і спонсори з Києва (цікаво, хто це? — Ред.), і всі, хто вважає, що спорт повинен бути поза політикою».
До чого тут усі ці цитати? А до того, що Ігорю Жданову слід підготуватись узяти удар на себе. Попереду ще не один критичний виступ і не одна гостра дискусія. В нашій країні люблять обговорювати політиків та їх рішення. Тим більше коли багатьом здається, що посягнули на їх право вибору і не цінують їх роботу.
Впевнений, саме такі думки зараз в українських спортсменів, чиї плани порушив бойкот. Хочеться порадити їм глибоко вдихнути і озирнутися навколо. Те, що навколо них не стріляють, не означає, що не йде війна. А на сучасній війні не вийде вдавати із себе пацифіста-нейтрала. Ти або на боці своєї країни, або проти.
І ще один важливий момент цього бойкоту. Україна зобов’язана негайно пояснити світу — чому вона це робить. Вже потрібно робити відповідні запити до федерацій, аби уникнути непорозумінь чи навіть санкцій. Аби потім нам не говорили, що «це ваші проблеми».
Ми не їдемо в Росію не тому, що не поважаємо своїх спортсменів і нам байдуже на їх важку працю. Ми робимо це, аби нагадати світу про Крим, Донецьк, Луганськ і Дебальцеве. І аби перемогти.

Святослав Василик, Уерінформ