Сама Марія Едуардівна Донець-Тессейр була ученицею та послідовницею школи українського співака та педагога О. Мишуги й відомого італійського професора В. Ванцо, блискуча співачка першої половини ХХ століття, видатний педагог, майстер виховання високих жіночих голосів.
Вона зуміла синтезувати все найкраще, що засвоїла від своїх учителів, «розбудувала свою педагогічну систему на найкращих зразках тогочасної вокальної культури, узагальнила у своїй методиці підготовки співаків досягнення епохи bel canto, активно впроваджуючи й те краще, що мала вітчизняна співоча школа».
Її педагогічна діяльність розпочалась у 1935 році в класі сольного співу Київської консерваторії. Спочатку Марія Едуардівна поєднувала педагогічну діяльність із вокально-творчою роботою, а згодом повністю віддала себе викладанню.
Заняття в класі Марії Едуардівни завжди розпочиналися з роботи над звуком і над виробленням техніки; особлива увага приділялася до голосу, до його відчуття та фізіології голосового апарата; окремо виховувався слух та слухові відчуття, які вдосконалювалися при роботі в класі та належних вправах, а також при прослуховуванні інших учениць; робота над диханням завжди проводилася під контролем Марії Едуардівни.
Вона уважно стежила за виконанням вправ, дихала, а іноді і артикулювала разом з ученицями; робота над технікою ґрунтувалася на резонаторних та м’язових відчуттях, які напряму залежать від ступеня самоконтролю над звучанням голосу; важливим елементом навчання було відвідування оперних вистав як у студії Консерваторії, так і в театрі; також велась осмислена робота над образом виконуваного твору.
Марія Едуардівна продумано та методично-обґрунтовано проводила свої заняття, ставила перед учнем завжди посильне завдання і наполегливо домагалась його виконання, поступово і планомірно йдучи від простого до складного. Для неї важливою була кожна деталь.
Донець-Тессейр виплекала цілу плеяду талановитих співаків. Серед них — І. Масленикова, М. Звєздіна, Т. Петрова, Є. Мірошниченко, Н. Куделя, Р. Колесник, М. Міщенко, А. Савченко, М. Малій, Р. Науменко, а також педагоги М. Єгоричева, Н. Макарова, Р. Зінич, М. Лепихова, Г. Блажко та інші, які продовжили використовувати та вдосконалювати творчі та педагогічні засади свого педагога.
Поряд із педагогічною діяльністю Марія Едуардівна приділяла увагу науковій роботі. Вона упорядкувала кілька збірників вправ для розвитку рухливості легких голосів, а також підготувала кілька систематизованих збірок педагогічного репертуару.
«Я завжди збирала і вивчала те, що вдавалося діставати з методики підготовки вокалістів. Багато часу приділяла вивченню систем вправ, вокалізів і творів давніх авторів».
М. Донець-Тессейр однією з перших запровадила практику проведення відкритих уроків для вокалістів, на яких відверто ділилася секретами своєї методики не тільки з учнями, серед яких — відомі артисти і педагоги Є. Мірошниченко, В. Вотріна, І. Колодуб, а й із колегами.
У своєму нарисі «Досвід виховання сопрано і колоратурного сопрано» вона писала: «Музичний педагог не може залишатися простим учителем, який передає свій досвід учням. Він повинен бути ініціативним і збагачувати свій метод найновішими досягненнями науки й мистецтва».
Марія Едуардівна була завжди підтягнутою й скромною. Перше, що викликало до неї прихильність, — теплі виразні очі й тактовна манера говорити. «Вона завжди усміхалася, була доброзичливою, — згадувала її улюблена учениця Є. Мірошниченко, — та коли сердилася — ставало дуже неприємно.
Переривала урок, іноді сама розчиняла двері — і в коридор летіли спочатку ноти, потім — ти. Це означало, що з непідготовленим домашнім завданням, із невивченим текстом і творами у клас прийти не маєш права. Однак це було дуже рідко. Ми всі її так щиро любили, що намагалися не засмучувати».
Чоловіком Марії Донець-Тессейр був видатний бас Михайло Донець.
До війни подружжя Донців мешкало у будинку, який було зведено на відзнаку 30-річчя творчої діяльності уславленого баса дирекцією Оперного театру, на що український уряд асигнував 20 тисяч карбованців. Особняк стояв на кручі, з якої відкривався чудовий краєвид на Дніпро, великий сад спускався терасами по схилу. У саду був басейн із чудовою постаттю Мефістофеля.
У розкішній двоповерховій віллі з вензелем «М. Донець» на фронтоні збирався цвіт української музичної культури. Тут також гостювали Л. Собінов, І. Козловський, О. Кніппер-Чехова, А. Тарасова, відвідували господаря й високі державні посадовці, зокрема тодішній прем’єр-міністр України П. Любченко.
У липні 1941 року Михайла Донця заарештували за доносом колег. Він загинув у катівні НКВС страшною мученицькою смертю.
7 січня 1944-го Марія Донець-Тессейр заарештована органами НКВС за звинуваченням у співпраці з німецькою розвідкою. Після втручання М. Хрущова 8 лютого звільнена з-під арешту і поновлена у Консерваторії.
Співачка володіла легким, від природи рухливим голосом красивого тембру, віртуозною вокальною технікою. Створила близько 35 вокально-сценічних образів. Серед партнерів на оперній сцені — М. Донець, І. Козловський, П. Норцов, М. Рейзен.
Марія Едуардівна виступала також в оперетах Р. Планкетта, С. Джонса, Ж. Оффенбаха. Була відома як концертна співачка, виступала разом із чоловіком. У репертуарі Донець-Тессейр — камерно-вокальні композиції різних стилів, національних шкіл та історичних періодів, народні пісні.
Марія Едуардівна Тессейр продовжила традиції своїх попередників, які сприяли розвитку київської вокальної школи, — О. Мишуги, П. Голубєва, О. Благовидової, С. Крушельницької, О. Муравйової та інших.
Одне слово, запозичені принципи італійської школи у синтезі з українськими співочими традиціями та багаторічним творчим досвідом Марії Едуардівни склали її самобутню вокальну школу, яка продовжує жити й сьогодні.