Здоров'я
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Квiтень 18, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 09 Грудень 2016 11:26

Яку медицину називати традиційною?

Rate this item
(0 votes)

Фі­то­те­ра­певт, лі­кар-на­ту­ро­пат, фа­хі­вець з на­род­ної чи не­тра­ди­цій­ної ме­ди­ци­ни, ці­ли­тель, зна­хар. Так на­зи­ва­ють тих, хто лі­кує най­різ­но­ма­ніт­ні­ші хво­ро­би не фар­ма­ко­ло­гіч­ни­ми пре­па­ра­та­ми, а да­ра­ми при­ро­ди.

За радянських часів їх шельмували і навіть переслідували, викорчовуючи з корінням тисячолітні знання, успадковані від предків. Пацієнтів таких нелегальних «клінік» вистежували і висміювали.
Однак самі можновладці не цуралися не лише знахарів, а й віщунів. Найвищі державні посадовці радянської доби (Сталін, Брежнєв) використовували знання провидців (Месінга, Ванги) й негласно дозволяли проводити певні дослідження.

Нині відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами лікарнатуропат Олена Світко, яка успадкувала дар цілительства від двох дідусів (знахаря і священика) та бабусіпровидиці, розповідає, що після отримання традиційної медичної освіти стажувалася у відділенні нетрадиційної медицини у складі дослідницької групи Валерії Кривенко, де лікувалися кремлівські «старці». Для членів ЦК КПРС існував навіть окремий день прийому.
Добре, що нині все це вже в минулому, і так звані нетрадиційні методи лікування доступні всім охочим. Кожен сам може визначитися: йти йому в офіційний медичний заклад чи до народного цілителя. А можливо й поєднувати різні методи лікування залежно від стану здоров’я та перебігу хвороби.
Уже згадана О. Світко, розкриваючи і використовуючи приховані можливості лікарських трав, багатогранність підходу до лікування тяжких і невиліковних захворювань (особливо хронічних), досягла вражаючих успіхів. Пацієнти, яких вона вилікувала, використовуючи не тільки свої сімейні рецепти, а й старовинні приписи українських цілителів, європейських натуропатів, секрети тибетської медицини, живуть у багатьох країнах світу.
Вислуховуючи скарги хворих, лікар любить повторювати притчу про японців, які починають турбуватися про своє здоров’я через кілька днів після народження, і українців, які згадують про нього за кілька днів до зовсім поганого результату.
Звичайно, це — перебільшення, але частка правди в цій сентенції є. Причому вона ховається не стільки в натяку на запізніле лікування, скільки на відсутності профілактики, яка набагато ефективніша, дешевша і значно приємніша, ніж лікування, не кажучи вже про оперативне втручання.
Приміром, правильно організоване харчування може позбавити від багатьох проблем. Робити це зовсім не складно. За порадою лікарянатуропата, день слід починати зі склянки гарячої води (не окропу і не ледве теплої). Така вода пробуджує організм, прискорює рух крові і лімфи в судинах. А снідати не варто вівсяними чи іншими пластівцями, вважаючи таке харчування корисним і дієтичним. Це помилкова думка, бо пластівці, як і картопля, своїм крохмалем заклеюють судини. Куди кориснішими є висівки злакових культур, які можна приготувати з різними прянощами (куркумою, імбиром) і вживати невеличкими порціями кілька разів на день. Рецепт витримав перевірку часом: усі тибетські лами для поліпшення пам’яті їдять висівки, які містять багато корисних речовин і вітамінів.
«Харчуватися правильно — зовсім не дорого, — стверджує Олена Світко. Особливо тим, у кого є дача, де можна вирощувати левову частку овочів, фруктів, трав, що є основою повноцінного здорового харчування. Наприклад, вирощувати моркву, буряк, капусту, помідори. Скажімо, замість картоплі з її надлишком крохмалю відвести грядки під інші, більш корисні і не менш калорійні культури».
Замінити картоплю навіть у борщах та супах запросто може топінамбур (понародному «довголіття»). Ця культура містить багато мікроелементів, які лікують підшлункову, а отже позбавляють від багатьох проблем. Бульби топінамбура можна й сушити. Перемоловши, їх приймають по 1 ч. л. кілька разів на день.
Можна обійтися й без картопляного гарніру, замінивши його гречаною або пшоняною кашею, котрі сприяють поліпшенню кровообігу і для шлунка корисні. Гречку можна використовувати і для чищення судин, перемоловши з волоськими горіхами у співвідношенні 1:1 (краще брати зелену неочищену гречку) і впродовж тижня з’їдати по чайній ложці три рази на день.
Хорошим замінником картоплі є квасоля, боби, горох, гарбуз. Їх багато сортів, і вони зовсім не набридають, а роблять меню різноманітнішим.
До всього цього треба багато зелені. Олена Світко радить її вирощувати на дачній ділянці (має багатий власний досвід). Окрім традиційних кропу і петрушки, на грядці мусять бути материнка, чебрець, рута жовта, різні сорти базиліку, кервель, розмарин і багато інших вітчизняних і навіть екзотичних трав, якими рясніють східні кухні. Травами можна урізноманітнити свій раціон, адже кожна з них, окрім приємного неповторного запаху і смаку, має лікувальні властивості.
Приміром, базилік поліпшує обмін речовин, нормалізує роботу нирок, запобігає розвитку онкозахворювань. Розмарин — чудовий засіб для профілактики серцевосудинних захворювань, покращує кровообіг і навіть епілепсію лікує. Дуже корисним для організму буде коктейль з кількох трав, збитих у блендері, адже це справжнє джерело вітамінів і мікроелементів.
Найважливіше те, що натуропат рекомендує використовувати звичайну їжу як ліки, у яких багато вітамінів та мікроелементів. Разом із застосовуванням водолікування, масажу, мануальної терапії, ароматерапії, мінералотерапії, глинолікування, бальнеотерапіі, терапії п’явками це дає значний лікувальний ефект — задіюється максимум дарів природи у боротьбі не з однією конкретною хворобою, як це прийнято в традиційній медицині, а лікується весь організм у цілому.
І це не перебільшення, адже майже всі сучасні нетрадиційні лікарі, якщо, звичайно, вони не шарлатани, мають традиційну медичну освіту. Вкупі зі знаннями з народної медицини вони використовують значно більший арсенал ліків і засобів у подоланні хвороб.
Приміром, Вероніка Князєва, яка має диплом педіатра (спеціалізація — дерматологія) Київського медичного інституту (нині університет) ім. О. Богомольця, п’ять років пропрацювала викладачем фармакології, шкірних та венеричних хвороб у Київському медінституті Української асоціації народної медицини. І ось коли все добре вивчила, то зрозуміла, що класична медицина малоефективна при лікуванні хронічних захворювань, стверджує пані Вероніка.
«Традиційна медицина навіть не ставить таких цілей, а лише контролює захворювання, — каже вона. — Часто пацієнтові так і заявляють: ми вас вилікувати не зможемо. Мене такий варіант не влаштовував, і я почала шукати, як допомогти людям ефективніше».
Результати лікування гомеопатичними препаратами спочатку дивували саму Князєву: одужання приходило несподівано швидко, і ніяких побічних ефектів не було. Лікар намагалася отримати якомога більше знань у цій галузі. Набувала їх у Міжнародній академії класичної гомеопатії в Греції, переймала і продовжує переймати досвід у закордонних колег зі Швейцарії, Румунії. Нині у пані Вероніки, лікарягомеопата, — приватна практика.
«Оскільки я ще і дерматолог, — зазначає В. Князєва, — то можу застосовувати отримані знання і в цій сфері. Офіційна медицина добре класифікує шкірні захворювання, але в плані лікування може запропонувати лише антибіотики, гормони і протигрибкові засоби зі значними побічними явищами, але без особливого лікувального ефекту. А вся справа в тому, що причину шкірних захворювань треба шукати всередині організму, а не лікувати їх зовнішній прояв».
Змінювати підходи до лікування пацієнтів, у яких не все в порядку зі шкірою, треба вже, бо з часом їх стає дедалі більше. Особливо страждають діти від різноманітних алергічних захворювань, які раніше траплялися набагато рідше. Таку ситуацію дерматолог пов’язує не так з агресивним навколишнім середовищем, як з тактикою лікування вагітних жінок. Раніше вагітність і пологи були набагато природнішими, без колосального фармакологічного навантаження, яке обертається алергічними захворюваннями для малюка.
Кожна таблетка — це синтезована хімічна речовина, яка в організмі має знайти свою точку застосування, утилізуватися і вивестися через печінку, нирки. Але коли організм з цим не справляється, все виводиться через шкіру.
Помилково думати, що дерматологічні захворювання — це якась зовнішня зараза. Звичайно буває, що можна заразитися. До цього особливо схильні ті, у кого слабкий імунітет. Однак таких хворих небагато. Більшість шкірних проблем пов’язані з хворобою внутрішніх органів або зі спадковістю. Гомеопатичні препарати цю спадкову схильність допомагають прибрати. І якщо людині пояснити, як правильно харчуватися, які препарати приймати, то ризик розвитку таких захворювань значно знижується.
Секрет у тому, що при лікуванні гомеопатичними препаратами використовується комплексний підхід: враховуються всі скарги, всі симптоми, щоб допомогти всьому організму впоратися з виниклою проблемою, тоді як фармакологія націлена на придушення симптомів.
«Однак слід мати на увазі, — пояснює В. Князєва, — що і при гомеопатичному, і при фармакологічному лікуванні без призначення лікаря не обійтися. Приміром, гормональні мазі (гідрокортизон, преднізолон), які чомусь вважають нешкідливими, і часто люди самі собі їх призначають, можуть завдати чималої шкоди. Особливо це стосується дітей, у яких проникність шкіри дуже висока. Потрапляючи всередину, гормони знижують імунітет. Дитина починає часто хворіти, і її лікують антибіотиками, ще більше знижуючи захисну реакцію дитячого організму.
Загалом же лікар радить звертати серйозну увагу на шкіру: вона має бути чистою і в дорослого, і у дитини. Шкіра виконує кілька важливих функцій. Однією з найважливіших є виведення продуктів обміну. Бо якщо погано працюють печінка, нирки, шлунок, то ці продукти обміну потрапляють у шкірне сало, піт і змінюють його склад, забивають пори, викликаючи подразнення, висипання.
Не менш важлива і функція поглинання. Слід пам’ятати, що нанесені на шкіру засоби, особливо якщо шкіра подразнена або ушкоджена, потрапляють у кров і можуть спровокувати серйозні захворювання. І тут самопрописані «нешкідливі» мазі можуть спричинити негативні наслідки. Однак це не означає, що самому зовсім нічого не можна робити. Приміром, купати дитину в череді, ромашці, обмежувати в якихось продуктах харчування.
Нормальна робота шлунковокишкового тракту безпосередньо пов’язана зі станом усього організму і шкіри зокрема. Навантажувати печінку і жовчний міхур, як це роблять багато людей, важкою, жирною, смаженою їжею ні в якому разі не можна. Треба більше вживати різних рослинних масел, бажано нерафінованих.
Скажімо, поснідати кашею із салатом на рослинній олії. Робити це краще в перший прийом їжі для того, щоб нормально запрацював жовчний міхур, щоб не відбувалася так звана автоінтоксикація. А ще організм треба забезпечити достатньою кількістю клітковини.
Для цього слід включати до раціону овочі, причому чим старшою стає людина, тим менше їй треба вживати продуктів, у яких багато білка, і тим більше овочів, фруктів, свіжої зелені. Вони мають становити не менше, ніж 50% раціону. І все це краще вживати в сирому вигляді, а в разі хвороб шлунковокишкового тракту — в притушкованому, але в жодному разі не смаженому.
А ще на столі мають бути приправи, різні трави. Але не ті перемелені суміші, куплені в супермаркеті, а натуральні (петрушка, кріп, базилік, куркума, часник). Усі вони діють як фітотерапевтичні ліки і засвоюються організмом відсотків на 80, тоді як фармакологічні — на 20–30 відсотків (усе інше викликає або побічні явища, або виводиться з організму як непотрібна речовина).
Лариса ДАЦЮК

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».