— Чо­му іс­ну­ють на­стіль­ки про­ти­леж­ні по­зи­ції в ор­то­пе­дів-трав­ма­то­ло­гів і ма­ну­аль­ни­ків?
— Частина провини тут лежить на самій медичній науці. Адже в підручниках як з ортопедії, так і з нервових хвороб цим питанням, як правило, приділяється мало уваги, а будьякі описи, котрі стосуються етіології, патогенезу, лікування та профілактики крижових болів, що ще важливіше, трактують їх дуже поверхово.
Таку ж поширеність, як і саме захворювання, має й практична нездатність офіційної академічної медицини вилікувати його. Більш того, спроби вилікувати грижу диска методами офіційної медицини призводять частогусто до погіршення стану хворого, до закріплення захворювання, а то й до інвалідності, особливо після хірургічного втручання.
— Як же, влас­не, ви­ни­кає па­то­ло­гія між­хреб­це­во­го дис­ка?
— Для того щоб зрозуміти патологію міжхребцевого диска, необхідно знати, що в ураженому диску відбувається процес послідовних змін у 3 стадії.
Стадія I — коли наступає дегенерація драглистого ядра. Найчастіше зустрічається різновид змін, при яких відбувається розм’якшення драглистого ядра та задньої частини фіброзного кільця. Патологічний процес починається з ядра, у якому наступає розтріскування й поділ драглистої маси на кілька фрагментів, які вільно розташовуються в напіврідкому середовищі.
Розпад драглистого ядра має наслідки для механіки міжхребцевого диска, що йдуть далеко. У зв’язку зі зменшенням усмоктування води воно перестає служити опорою при рухах хребців, а також не може більше симетрично розподіляти навантаження на фіброзне кільце та замикаючі пластинки тіл хребців.
Друга стадія — це протрузія (випинання) драглистого ядра. Тривалість цього періоду може бути різною. Переміщення драглистого ядра назад найчастіше відбувається повільно й поступово.
Драглисте ядро весь час перебуває під дією позитивного тиску й легко розтягує фіброзне кільце, що втримує його в належному місці. Коли кільце рветься, ядро проникає в пролом, що утворився, і єдиною перешкодою, яка залишається на його шляху, є задня поздовжня зв’язка. Обсяг, форма й розташування випинання драглистого ядра можуть бути різними. Найчастіше грижове випинання має округлу форму і широку основу.
Може також бути й випинання фіброзного кільця, у результаті чого драглисте ядро переміщається назад усією своєю поверхнею (масивна протрузія). Друга стадія хвороби може тривати протягом декількох років.
— А що та­ке фіб­роз­не за­мі­щен­ня між­хреб­це­во­го дис­ка?
— Це, власне, і є третя стадія розвитку хвороби. Фіброзне заміщення міжхребцевого диска відбувається, коли фрагменти ядра змістилися назад і піддаються регресивним змінам. З часом вони втрачають еластичність, ущільнюються, зменшуються в розмірах, у результаті чого утворюються кісткові нарости.
Викликаний постійним здавлюванням і подразненням кільця міжхребцевого диска процес фіброзу призведе до зморщування й ущільнення кільця. У цій стадії відбувається поступове звуження міжхребцевої щілини, внаслідок чого в суглобах наступають дегенеративні зміни типу артрозу.
— Чим обу­мов­ле­ні бо­лі при гри­жі між­хреб­це­во­го дис­ка?
— Головною причиною болючого синдрому при грижі міжхребцевого диска є функціональний блок у суглобах між хребцями. Напружені м’язи спини стягають хребці, здавлюючи корінці спинномозкових нервів, від чого вони подають додатковий болючий сигнал, що викликає ще більш сильне скорочення м’язів. Таким чином, коло замикається. Суглоб виявляється заблокованим.
Прийоми мануальної терапії спрямовані саме на розблокування замкнених суглобів, на розрив порочного кола та зняття небезпечного скорочення м’язів.
Методика, якою користуються українські вертебрологи, дозволяє позбутися грижі диска розміром до 20 міліметрів. На користь такої методики мануальної терапії говорить той факт, що при цьому методі впливу навантаження на хребет зведені до мінімуму, а спрямовані вони в основному на певні групи м’язів.
— А ще го­во­рять, що при гри­жі дис­ка не­без­печ­но за­сто­со­ву­ва­ти ма­ну­аль­ну те­ра­пію...
— Усе залежить від кваліфікації фахівця і застосовуваних методик. Адже при неправильних маніпуляціях пульпозне ядро може випасти в спинномозковий канал і викликати параліч. При грижі диска не можна робити до 70% тих маніпуляцій, які використовують зараз деякі мануальні терапевти. Навіщо пацієнтові закручувати ноги за голову, якщо позбутися грижі можна за допомогою безпечних маніпуляцій? Я проти використання силових методів у лікуванні хребта — занадто делікатна це сфера. Тут потрібна чітка діагностика і дуже обережний підхід.
— Чи іс­ну­ють за­хво­рю­ван­ня опо­рно-ру­хо­во­го апа­ра­та, які не по­в’яза­ні з дис­ко­па­тією, але да­ють симп­то­ми дис­ко­ген­но­го ра­ди­ку­лі­ту?
— Багато кому відомий цей стан — коли у спині «кіл», у попереку «камінь», кожний рух викликає біль або «простріл». Не повернутися, не зігнутися, не розігнутися. Усі ці симптоми можуть бути причинами різних захворювань. Тільки фахівець після серйозного обстеження скаже, що відбулося — травма це або наслідки підняття важкостей, або результат сну в незручному положенні.
Симптоми дискогенного радикуліту можуть бути зумовлені вродженими аномаліями хребта, при яких бджолині укуси, компреси, примочки, різні натирання можуть на деякий час полегшувати біль, але не більше. Розлад статики й динаміки хребетного стовпа, тобто порушення постави (сколіоз, гіперлордоз тощо), — у цих випадках, крім занять спортом, у початковій стадії допомагає мануальна терапія. При правильній методиці вдається якщо не вирівняти хребет, то хоча б зупинити прогресування сколіозу.
А ще зустрічаються гнійний остеомієліт або спондиліт і туберкульозний остеомієліт, при яких без лікарні та медикаментозного лікування не обійтися. Мідний дріт і капустяний лист тут не допоможуть.
Дегенеративнозапальні ж поразки хребта, такі як остеоартрит, спондилоартрит, вимагають, крім медикаментів, широкого використання засобів і методів народної медицини. Гінекологічні захворювання та вагітність також можуть озиватися болями в хребті. Але лікувати їх необхідно у гінеколога.
Найцікавіше, що причини, перелічені в усіх цих шести пунктах, становлять лише 10% випадків від усіх поперековокрижових болів. А інші 90% — це болі, викликані дископатією. Як правило, це зниження висоти диска, протрузія (випинання), грижа диска.
До речі, якщо болі віддають у ногу, в ділянку задньої поверхні стегна, тобто по ходу сідничного нерва, то це один із симптомів грижі диска. Ось у цьому випадку ніякі втирання, ніякі уколи не допоможуть повернути на колишнє місце пульпозне ядро, що перемістилося вбік спинномозкового каналу. Якщо бути точним, то зміщується не сам диск, а те, що в середині нього, так зване пульпозне ядро.
І є два ефективних способи лікування даного захворювання: хірургічний і традиційний або народний, котрим користувалися костоправи споконвіків.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ