У 1975–1979 рр. він об’їздив із Клавдією Іванівною весь Союз, його тодішній ансамбль «Червоні маки» виступав у першому відділенні, а Шульженко — у другому. Тоді Клавдії Іванівні було уже за 70. Вона відмінно відпрацьовувала 5–6 пісень, незважаючи на вік. Відносно музикантів була дуже строгою, вимагала, щоб вони добре грали.
Зате в житті була дуже компанійська жінка, любила посидіти за столом, поговорити з людьми, тільки не про політику — її вона не могла терпіти. Ще не любила нікого обговорювати, про інших артистів — жодного слова поганого, хоча і доброго від Клавдії Іванівни теж важко було діждатись. Вона могла підійти, наприклад, до Лещенка і сказати:
«Ви дуже здібний, але я послухала Вашу пісню — не можу слів розібрати». Магомаєму вона говорила: «Ви — такий красивий співак, у Вас чудовий голос, але чому Ви весь час кричите? Про війну можна співати і потихеньку, задушевно».
— Ще характерна риса її характеру — крайня самостійність, — згадує Григор’єв.— Тому більшість своїх звань вона отримала тільки до пенсії. І народною артисткою СРСР, незважаючи на те що вся країна любила її пісні, Клавдія Іванівна стала лише у 65 років.
Сьогодні Олександр Григор’єв, хранитель музею співачки, створеного в Харкові, у затишному будиночку Байкальського провулку, на все життя виносить зворушливе враження від спілкування з невмирущою творчістю видатної акторки. Фото і театральні афіші, дипломи, вирізки з газет давно минулих років, книги, журнали, записники з відеофільмами про тріумфальний і такий непростий шлях нашої уславленої землячки. І все це впереміж зі звичайними, але такими відомими тисячам шанувальників її таланту вжитковими речами.
Диплом народної артистки СРСР, блокнот, де її рукою занотовано телефони мало не всіх відомих тогочасних діячів мистецтв. Навіть книжки вкладника Ощадбанку СРСР із дивовижно мізерними, скоріше символічними заощадженнями на 18 та 12 карбованців. Поряд інші книжки різних авторів про співачку і кілька журналів місцевого, так би мовити, музейного видання, що так і називається: «Музей Клавдії Шульженко». А особлива святиня музею — книга відгуків. Погортаємо кілька її сторінок і дізнаємося, про що тут пишеться.
«Ми, ве­те­ра­ни пра­ці Хар­ків­сько­го при­ла­до­бу­дів­но­го за­во­ду ім. Т. Г. Шев­чен­ка, вдяч­ні ор­га­ні­за­то­рам клу­бу-му­зею за чу­до­ву екс­кур­сію, про­ве­де­ну в за­ду­шев­но­му, май­же до­маш­ньо­му ко­лі, не­мов у то­ва­ри­стві са­мої Клав­дії Іва­нів­ни. Ве­ли­ке спа­си­бі всім, а осо­бли­во Олек­сан­дро­ві Гри­гор’­єву за чу­до­ву по­до­рож у да­ле­ку мо­ло­дість».
«Му­зей від­від­ало 80 осіб, у їх чис­лі ті, хто пе­ре­жив бло­ка­ду Ле­нін­гра­да. Зво­ру­ше­ні і вдяч­ні за від­мін­ний при­йом, за смач­ні до­маш­ні пи­ріж­ки і дух­мя­ний чай, за та­ку чу­до­ву роз­по­відь про ви­дат­ну спів­ач­ку».
«Ми, мос­квич­ки Ва­лен­ти­на Ка­мен­ська і Те­тя­на Фе­до­то­ва, одер­жа­ли у ва­шо­му му­зеї справж­ню на­со­ло­ду, не­на­че віч-на-віч зу­стрі­вшись із са­мою Клав­дією Іва­нів­ною. Схи­ля­ємо­ся пе­ред ор­га­ні­за­то­ра­ми і хра­ни­те­ля­ми цієї, без пе­ре­біль­шен­ня, на­род­ної скарб­ни­ці, яка на­зав­жди ввійш­ла в на­ше жит­тя».
«Улюб­ле­ній Клав­дії Іва­нів­ні від щи­рої її ша­ну­валь­ни­ці Та­ма­ри з Мос­кви. Ще з ди­тин­ства знаю, люб­лю і на­спі­вую про се­бе її піс­ні. Спа­си­бі спів­ро­біт­ни­кам му­зею за теп­ло, за­ти­шок у цьо­му чу­до­во­му до­мі».
«Вдяч­на спів­ро­біт­ни­кам Му­зею К. І. Шуль­жен­ко — пер­со­наль­но Оле­ні Грос­су, Олек­сан­дро­ві Гри­гор’­єву, Іри­ні Міт­лі за до­по­мо­гу у про­ве­ден­ні ве­чо­ра за моєї учас­ті. Ба­чу, що всі, хто пра­цює в му­зеї, вкла­да­ють у свою пра­цю всю ду­шу, до­ма­га­ючись то­го, щоб цей му­зей став цен­тром справж­ньої куль­ту­ри, ду­хов­но­сті і пам’­яті про од­віч­ні тра­ди­ції і спад­ко­вість по­ко­лінь. Хай бу­де все у вас з лю­бо­в’ю, адже са­ма лю­бов так чу­до­во ос­пі­ва­на Клав­дією Іва­нів­ною. Шитс, м. Ме­хе­нен, Бель­гія».
Роки беруть своє, все менше залишається на землі тих, кому пощастило свого часу знати, бачити та чути на фронтах і в тилу, в Москві, Ленінграді, Харкові народну артистку СРСР, королеву вальсу, нашу видатну землячку Клавдію Шульженко. Ось чому таку високу оцінку і визнання здобула свого часу безкорислива діяльність невтомного директора впродовж кількох років клубу-музею уславленої співачки Бориса Агафонова та композитора Олександра Мирошниченка, які заснувала Міжнародний фестиваль ім. К. І. Шульженко «Харків запрошує друзів».
Останній такий фестиваль з нагоди 100-річчя від дня народження Клавдії Іванівни проходив у залі палацу студентів Харківської юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Про високий рівень огляду свідчить склад учасників журі. В ньому значились імена таких визначних митців, як Євгенія Мірошниченко, Вадим Мулерман, Нані Брегвадзе, Валентина Толкунова, Юрій Рибчинський. Символічно, що перемогу в цьому творчому змаганні заслужено здобула юна землячка Клавдії Іванівни, студентка юридичної академії Тетяна Білоусова.
Віталій СТЕГНІЙ