Виставка з нагоди 100-річчя від дня народження українсько-американського митця відкрилась у Національному художньому музеї України. В експозиції представлені твори з колекцій НХМУ, Національного музею у Львові імені А. Шептицького, Борщівського обласного краєзнавчого музею, Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія», Українського католицького університету, Посольства США в Україні, з приватних колекцій.
Його мистецтво пронизане думкою про досконалість світу з відтінком ніжної філософської іронії. Вишукана симетричність, майже геометричне вирішення природних форм сповнені символічного змісту, поступове осягнення якого вимагає вдумливого сприйняття. Зображення простих речей, тварин, рослин зростають до рівня високих тем. Гравюри майстра виконані у надзвичайно складній техніці дереворізу, яку Гніздовський фактично повернув із забуття, надихнувшись мистецтвом Альбрехта Дюрера.
Яків Гніздовський, нащадок дворянського роду Кораб, народився в селі Пилипчому на Поділлі. Ще під час навчання у Чортківській гімназії робив начерки людей, пейзажів, домашніх тварин. З 1933 р. Яків навчався у Львівській духовній семінарії, активну участь брав у художньому житті Львова. Ілюстрував газету «Новий час» і журнал «Комар».
Талант молодого графіка помітив знавець мистецтва і меценат митрополит Андрей Шептицький, який надав юнакові стипендію для навчання у Варшавській академії мистецтв. Художню освіту Гніздовський продовжив у Загребі. Це було вже на початку Другої світової війни. У той період юнак захоплювався гравюрами Альбрехта Дюрера та Мартіна Шонгауера і вперше звернувся до ксилографії. Одна з його ранніх робіт — «Кущ» уже позначена оригінальністю, що притаманна зрілим роботам художника.
У пошуках творчої свободи митець виїхав до США. Спочатку до міста Сент-Пол (Міннесота), де працював дизайнером у рекламній фірмі. Остаточно вирішивши присвятити себе мистецтву, переїхав до Нью-Йорка. Оселився у Бронксі, біля Ботанічного саду і зоопарку. Не в змозі оплачувати натурщиків, найчастіше художник знаходив безплатні «моделі», котрі були згодні позувати, як він писав, «за арахіс», у зоопарку. Зображення тварин і рослин стало його основною і улюбленою темою. Перша персональна виставка творів Гніздовського в США відбулась у 1954 році.
Незабаром прийшло цілковите визнання таланту митця. Його твори приваблювали глядача своєю декоративністю та гуманною суттю. Художник удосконалював майстерність у Парижі, де одружився із Стефанією Кузан — донькою емігрантів з України. Я. Гніздовський мав успішні виставки, його гравюри стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі. В останній період життя творчість митця набула особливої віртуозності та філософської глибини.
Спадщина художника — сотні картин, більш ніж 370 гравюр. Дві його картини — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США в Білому домі. Твори зберігаються у численних приватних зібраннях та музеях.
В Україну твори Гніздовського повернулися в 1990 році, коли вдова художника передала в дарунок українським музеям низку його робіт. Односельці облаштували у Пилипче музей видатного земляка. Ім’ям художника названо вулиці у Львові та в місті Борщів Тернопільської області.
«Перепоховайте мій прах у Львові», — просив художник у своєму заповіті. Це побажання вдалося втілити тільки через 20 років — 5 листопада 2005 року прах Я. Гніздовського урочисто перепоховали на Личаківському цвинтарі.
Виставка творів Якова Гніздовського вже вдруге відбувається в НХМУ. Нині знову маємо нагоду із захопленням роздивлятися гравюри художника, які вважаються одним із найцінніших і найоригінальніших звершень графічного мистецтва ХХ століття.
Ніна МАКСИМОВА