Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Травень 06, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 13 Лютий 2015 17:01

Театральні інтриги столітньої давнини

Rate this item
(0 votes)

Ба­га­то те­ат­раль­них ко­лек­ти­вів вва­жа­ють знач­ним твор­чим до­сяг­нен­ням, як­що ви­ста­ва ви­три­ма­ла сто по­ка­зів, а в Ки­їв­сько­му ака­де­міч­но­му те­ат­рі «Ко­ле­со» не­що­дав­но 350-й раз ві­ді­гра­ли ви­ста­ву «Шан­тра­па».
На по­чат­ку 90-х ро­ків цей спек­такль став зна­ко­вим для «Ко­ле­са», адже це бу­ло не прос­то пер­ше звер­нен­ня ро­сій­сько­мов­но­го те­ат­ру до ук­ра­їн­ської мо­ви, а ще й ін­сце­ні­за­ція ма­ло­ві­до­мо­го тво­ру кла­си­ка ук­ра­їн­ської дра­ма­тур­гії Па­на­са Сак­са­ган­сько­го.

П’єса була написана у 1913 році. Через чотири роки відбулася прем’єра, в якій одну з головних ролей виконувала уславлена Марія Заньковецька. Однак через бурхливі події, що вирували тоді в Україні, «Шантрапі» судилося нещасливе театральне життя. З моменту першої постановки пройшло понад сімдесят років, перш ніж про неї знову згадали.
«Глядачеві завжди цікаво знати, що ж відбувається за кулісами, а вистава «Шантрапа» немов дає нагоду подивитися у щілинку і дізнатися, якими є актори в житті. Крім артистів, Саксаганський яскраво змалював образи антрепренера, декоратора і, зрештою, купця-спонсора. Останній, до речі, персонаж у реаліях сьогодення дуже актуальний.

Залежність від меценатів зараз дуже на часі для багатьох митців. Нам здається, що вистава набирає змістовних обертів, чим далі, тим більше паралелей ми знаходимо в тексті Саксаганського з нашим життям», — розповіла режисер-постановник, народна артистка України Ірина Кліщевська.
Дійсно, спочатку може здатися, що це лише легка комедія. Але чим далі, тим усе чіткіше видно, який глибокий зміст приховується за зовнішнім гумором. А цитати «Я «Наталку-Полтавку» можу без Наталки ставити», «Ти поглянь, де більше народу — у бібліотеці чи шайтані» та «Хто платить, той замовляє музику!» досить точно відображають сучасний стан культури у нашій країні.
Режисерові вдалося досить тонко передати український колорит початку ХХ століття. Зокрема, точно була відтворена розмовна мова того періоду. До речі, кільком артистам, аби бути достовірними, довелося консультуватися зі спеціалістами, як правильно вимовляти фрази мовою ідіш. А костюми дозволяють повірити, що перед нами не сучасні виконавці, а мандрівна театральна трупа, яких тоді в Україні було чимало. Декорації, які свого часу театру люб’язно надала Національна опера України, нагадують немов сцену навиворіт.
Ця вистава була нагороджена Гран-прі Міжнародного театрального фестивалю «Слов’янські зустрічі» (1994 рік, Україна), відзначена дипломами на Міжнародних театральних фестивалях «Театр без кордонів» (Росія), «Класика сьогодні» (Україна, Дніпродзержинськ), «Чорне море» (Туреччина). Крім цього, спектакль брав участь у спільному міжнародному театральному проекті України та США.
На сьогодні у репертуарі театру представлено творчість класиків української літератури — Олени Пчілки, Степана Васильченка, Миколи Янчука. Але першою українською ластівкою була «Шантрапа», яка стала поштовхом до одного з векторів діяльності Київського академічного театру «Колесо» — відродженню забутої драматургії. Серед перекладів українською, що йдуть у театрі, твори Мольєра, Флобера, Кальдерона, Шніцлера, Вебера, Міттерера, Нестроя, Францобеля, Дюрренматта.
Едуард ОВЧАРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».