Коротко нагадаємо, що Верховна Рада ще на початку червня ухвалила зміни до Конституції в частині правосуддя, а також пов’язаний Закон «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, замість Вищої ради юстиції в Україні з’являється Вища рада правосуддя, повноваження якої будуть ширшими, ніж у попередниці.
Згадані зміни до Конституції набули чинності 30 вересня. А за тиждень до цього Президент Петро Порошенко подав до ВР як невідкладний законопроект про Вищу раду правосуддя, котрий тепер і було проголосовано.
Згідно з документом Вища рада правосуддя ухвалюватиме рішення про звільнення суддів із посади і даватиме згоду на затримання чи арешт судді. Нагадаємо, раніше арешт і затримання були можливі лише після схвалення парламентом.
До обрання персонального складу нового органу долучатиметься дуже багато інституцій та персоналій. Так, половину членів Вищої ради — десятьох — делегуватиме з’їзд суддів. Решту призначатимуть Президент, Верховна Рада, з’їзд адвокатів, Всеукраїнська конференція прокурорів та з’їзд представників юридичних вищих навчальних і наукових установ. Усі перелічені інстанції мають право обрати до Вищої ради правосуддя по двоє своїх представників.
На жаль, закон містить доволі тривалий перехідний термін. Зокрема, в перехідних положеннях документа сказано про те, що «Вища рада правосуддя утворюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції. До утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції.
До обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя цей орган діє у складі членів Вищої ради юстиції протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше ніж до 30 квітня 2019 року. Обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя здійснюється не пізніше 30 квітня 2019 року». Як бачимо, у разі затягування з подальшими кроками чинний склад Вищої ради юстиції може протриматися ще понад два роки.
Втім, навіть за таких умов переоцінити нинішнє парламентське рішення важко. Як зазначив у ході засідання Верховної Ради голова Комітету з питань правової політики та правосуддя Руслан Князевич, «закон дасть можливість відкрити шлях до того, щоб, нарешті, повною мірою завершити судову реформу».
Така заява видається абсолютно слушною. Зрештою, ухвалений документ свого часу й розроблявся у зв’язку з необхідністю законодавчого закріплення правового статусу Вищої ради правосуддя, порядку її створення та правових основ діяльності. Як уже було сказано, повноважень у Вищої ради правосуддя буде більше, ніж у її попередниці — Вищої ради юстиції. Однак і принцип обрання нового органу виписано значно скрупульозніше.
Наприклад, щоб уникнути суддівської корпоративності в роботі Вищої ради правосуддя, новим законом установлюється таке правило. Коли з’їзд суддів України шляхом таємного голосування обирає десятьох членів Вищої ради правосуддя, п’ятеро з них мають бути діючими суддями, а решта п’ять — служителями Феміди у відставці.
Керуючись тими ж принципами, було встановлене певне обмеження щодо обрання діючих суддів за квотами Президента, парламенту, з’їзду адвокатів, Всеукраїнської конференції прокурорів та з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Тобто члени Вищої ради правосуддя, які ними призначаються чи обираються, не повинні належати до діючого суддівського корпусу.
За словами експертів, усе це зроблено для того, щоб не допустити узурпації повноважень Вищої ради правосуддя діючими суддями, що може нести загрозу нівелювання функцій цього конституційного органу до суто формальних.
Саме системою стримування та противаг обумовлена норма, яка встановлює наступне. Якщо головою Вищої ради правосуддя обраний суддя або суддя у відставці, заступник обирається з числа тих членів, котрі не є суддями. І навпаки — у разі, коли керівник новоспеченого органу не має суддівських регалій, то його заступник зобов’язаний їх мати.
Звичайно, поки що важко сказати: наскільки дієвим виявиться такий стримуючий механізм. Однак це, принаймні, цілком непогана спроба побороти корпоративність. І ця спроба — не єдина. Закон передбачає також створення спеціальної Громадської ради при Вищій раді правосуддя. Цей орган створюватиметься для громадського контролю та сприяння діяльності ВРП.
Щойно ухвалений документ гарантує всеукраїнським громадським організаціям та об’єднанням правничого спрямування можливість направляти своїх представників до Громадської ради. Кожна з таких організацій має право делегувати туди одного зі своїх членів. При цьому слід пам’ятати, що члени Громадської ради працюють виключно на громадських засадах. Діяльність такого контролюючого органу регулюється положенням про нього, котре має бути ухваленим безпосередньо на засіданні Громадської ради, попередньо узгодженим із Вищою радою правосуддя.
Необхідно звернути увагу, що в результаті останніх змін до Конституції Вища рада правосуддя тепер не є органом, що здійснює дисциплінарне провадження, а тільки має повноваження щодо розгляду скарг на рішення відповідних органів про застосування до суддів чи прокурорів заходів дисциплінарної відповідальності. Іншими словами, ВРП лише даватиме оцінку, а «виховну роботу» здійснюватимуть Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Кваліфікаційнодисциплінарна комісія прокурорів.
Коли Вища рада правосуддя остаточно перебере на себе всі повноваження своєї попередниці, в ній мають бути утворені палати з таких питань: призначення на посади суддів, їх переведення до інших судів та звільнення з посад; розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; надання згоди на затримання судді чи утримання його під вартою; ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Закон також передбачає, що у разі необхідності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про залучення членів однієї палати до роботи іншої. Також при Вищій раді правосуддя можуть утворюватися консультативні тимчасові колегіальні органи, компетенція, склад та порядок діяльності яких визначатимуться регламентом.
Вища рада правосуддя може залучати до своєї діяльності органи суддівського самоврядування, суддів, суддів у відставці, адвокатів, прокурорів за їхньою згодою для виконання допоміжних і консультативних функцій на громадських засадах, без делегування повноважень Вищої ради правосуддя чи її членів.
Свого часу, коли в Україні створювався Конституційний Суд, на його майбутню діяльність у суспільстві покладалося чимало надій та сподівань. Подібні настрої сьогодні є і стосовно Вищої ради правосуддя. І дуже б хотілося, щоб ці сподівання виправдалися. А майбутні члени новоствореного органу, принаймні, на кілька кроків наблизили б нашу державу до омріяного правового статусу.
Ярослав ГАЛАТА